Оскар фон Нідермаєр

Син архітектора. Походив з купецько-чиновницької родини. У 1905 році вступив в 10-й полк польової артилерії в Ерлангені. Після отримання офіцерського звання йому дозволили здобути освіту, одночасно продовживши службу в армії. У 1910 році закінчив артилерійське училище. Вивчав природознавство, географію та іранські мови. У 1912-14 роках здійснив дослідницьку поїздку по Персії та Індії, також відвідав Єгипет, Аравію і Палестину. Був першим європейцем, який відвідав пустелю Деште-Лут.

У серпні 1914 року вирушив у складі 10-го артполку на Західний фронт, але вже в жовтні 1914 року його відкликали до Берліна і відрядили до Туреччини для виконання секретної місії на Сході. У грудні 1914 року призначений головою німецько-турецької експедиції в Афганістан, метою якої було підняття проти англійського колоніального панування підвладних Великій Британії пуштунів та індійців. Військова експедиція була організована з ініціативи військового міністра Туреччини Енвер-паші німецьким і турецьким генштабами. Аж до травня 1916 року Нідермаєр знаходився в Кабулі, лише зрідка і ненадовго виїжджаючи за його межі. Він багато разів вів переговори з еміром Хабібулла-ханом і представниками афганських урядових кіл. Нідермаєр від імені імператора пообіцяв еміру, в разі його вступу у війну на боці Німеччини, надати йому допомогу в створенні так званого Великого Афганістану, тобто приєднати до нього англійський і перський Белуджистан. У березні 1918 року повернувся до Німеччини. Учасник боїв на Західному фронті, в Шампані і Фландрії.

Після закінчення війни вивчав філологію і географію в Мюнхенському університеті. З квітня 1919 року служив у фрайкорі Еппа, який бився проти Баварської радянської республіки. У грудні 1919 року вступив на службу в рейхсвер. У 1922-32 роках керував спецгрупою рейхсверу «Р», що займалася німецько-радянським таємним військовим співробітництвом, працював в СРСР. У 1933 році вступив в НСДАП. У тому ж році захистив докторську дисертацію. У 1935 році вступив в вермахт як стройового службовця.

З жовтня 1939 року — офіцер ОКВ. Після початку Німецько-радянської війни неодноразово подавав прохання про переведення на фронт. З 13 травня 1943 по 21 травня 1944 року — командир 162-ї піхотної дивізії. Разом зі своїм підрозділом в 1943-44 роках брав участь в антипартизанських акціях на Балканах, потім служив в Італії. З травня 1944 року — військовий радник у Франції. У серпні 1944 року необережно висловився про східну політику Адольфа Гітлера, що призвело до звинувачення в пораженстві і арешту в тюрмі Торгау. У квітні 1945 року звільнений американськими військами.

Після капітуляції Німеччини переїхав в Регенсбург, однак незабаром був арештований радянськими військами в Карлсбаді і переведений в московську в'язницю. За рішенням Особливої ​​наради при МДБ СРСР від 10 липня 1948 року засуджений до 25 років ув'язнення. Помер від туберкульозу.

• Фанен-юнкер (15 липня 1905)
• Фенріх (24 лютого 1906)
• Лейтенант (8 березня 1907)
• Оберлейтенант (5 січня 1914)
• Гауптман (17 серпня 1916)
• Майор запасу (1 серпня 1922)
• Майор служби комплектування (1 травня 1932)
• Оберстлейтенант служби комплектування (1 жовтня 1932)
• Оберст служби комплектування (1 жовтня 1938)
• Оберст (1 травня 1942; патент від 1 жовтня 1938)
• Генерал-майор (1 вересня 1942)

• Медаль принца-регента Луїтпольда
• Орден «За заслуги» (Баварія) 4-го класу з короною і мечами
  • орден (11 вересня 1914)
  • орден з короною (25 травня 1918)
• Залізний хрест
  • 2-го класу (8 жовтня 1914)
  • 1-го класу (листопад 1915)
• Військова медаль (Османська імперія) (жовтень 1916)
• Медаль «Ліакат» з шаблями (1 грудня 1916)
• Орден «Османіє» 4-го ступеня (квітень 1917)
• Королівський орден дому Гогенцоллернів, лицарський хрест з мечами (липень 1917)
• Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з військовою відзнакою і мечами
• Нагрудний знак «За поранення» в чорному
• Орден «За військові заслуги» (Болгарія) 4-го класу
• Військовий орден Максиміліана Йозефа, лицарський хрест (21 лютого 1919) — нагороджений «заднім числом» (офіційна дата — 5 вересня 1916)
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го і 2-го класу (18 років)
• Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами
• Застібка до Залізного хреста 2-го і 1-го класу

• Meine Rückkehr aus Afghanistan, München 1918.
• Die Binnenbecken des Iranischen Hochlandes, München 1920. (PDF-Datei)
• Afghanistan, Leipzig 1924.
• Unter der Glutsonne Irans - Kriegserlebnisse der deutschen Expedition nach Persien und Afghanistan, Dachau 1925.
• Im Weltkrieg vor Indiens Toren – Der Wüstenzug der deutschen Expedition nach Persien und Afghanistan
• Wehrgeographische Betrachtung der Sowjetunion, Berlin 1933.
• Sowjet-Rußland – Eine geopolitische Problemstellung, Berlin 1934.
• Wehrpolitik – Eine Einführung und Begriffsbestimmung, Leipzig 1939.
• Wehrgeographischer Atlas von Frankreich, Berlin 1939.
• Krieg in Irans Wüsten, Hamburg 1940.
• Soldatentum und Wissenschaft, Hamburg 1940.
• Wehrgeographie am Beispiel Sowjetrußlands, Berlin 1940.
• Wehrgeographischer Atlas von Großbritannien, Berlin 1940.
• Krieg und Wissenschaft, in: Das Reich 21/ 1941.
• Wehrgeographischer Atlas der Union der Sozialistischen Sowjetrepubliken, Berlin 1941.
• Wehrgeographie, Berlin 1942

• Hans Lührs: Gegenspieler des Obersten Lawrence, Vorhut-Verlag (1936)
• Franz W. Seidler: Oskar von Niedermayer im Zweiten Weltkrieg. Ein Beitrag zur Geschichte der Ostlegionen , in: Wehrwissenschaftliche Rundschau, Jg. 20, 1970, S. 168-174.
• Renate Vogel: Die Persien- und Afghanistanexpedition Oskar Ritter von Niedermayers 1915/16, Biblio-Verlag, 1976.
• Christopher Jahr: Hitlers militärische Elite, Band 1, 1998
• Hans-Ulrich Seidt: Berlin, Kabul, Moskau. Oskar Ritter von Niedermayer und Deutschlands Geopolitik, Universitas (2002), ISBN 978-3800414383
• Sean McMeekin: The Berlin-Baghdad Express: The Ottoman Empire and Germany's Bid for World Power, 1898–1918, Harvard University Press (2010)
• Rudolf A. Mark: Krieg an fernen Fronten. Die Deutschen in Zentralasien und am Hindukusch 1914-1924, Verlag Ferdinand Schöningh GmbH (2013), ISBN 978-3506777881

1. ↑ ^{а б в г} Deutsche Nationalbibliothek Record #11858779X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q36578
2. ↑ ^{а б в} Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
3. ↑ ^{а б в г д} Чеська національна авторитетна база даних
   d:Track:Q13550863
4. ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
   d:Track:Q47757534d:Track:Q2826570
5. ↑ CONOR.Sl
   d:Track:Q16744133