Осецький Олександр Вікторович
Олександр Вікторович Осецький (24 липня, 1873, Кременець — 26 лютого, 1936, Париж) — український військовий діяч, генерал Армії УНР.
Олександр Вікторович Осецький | |||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Генерал-майор Генерал-хорунжий | |||||||||
Загальна інформація | |||||||||
Народження | 24 липня 1873 Кременець | ||||||||
Смерть | 26 лютого 1936 (62 роки) Париж | ||||||||
Громадянство | УНР | ||||||||
Національність | українець | ||||||||
Alma Mater | Павловське військове училище | ||||||||
Військова служба | |||||||||
Роки служби | 1918–1936 | ||||||||
Приналежність | УНР | ||||||||
Вид ЗС | Армія УНР | ||||||||
Рід військ | Сухопутні війська | ||||||||
Формування | командувач Холмської групи Дієвої армії УНР | ||||||||
Війни / битви | Перша світова війна Радянсько-українська війна | ||||||||
Командування | |||||||||
| |||||||||
Нагороди та відзнаки | |||||||||
Осецький Олександр Вікторович у Вікісховищі |
Життєпис
ред.Походив із дворян Волинської губернії.
У Російській армії
ред.Закінчив Полоцький кадетський корпус (1892), 1-ше військове Павлівське училище (1894), вийшов підпоручиком до 59-го піхотного Люблінського полку (Одеса). 2 вересня 1900 р. закінчив 2 класи Миколаївської академії Генерального штабу за 2-м розрядом.
З 19 листопада 1900 р. — молодший ад'ютант штабу 15-ї піхотної дивізії. З 10 березня 1902 — молодший офіцер 6-го Фінляндського стрілецького полку. З 9 травня 1902 — ад'ютант Офіцерської стрілецької школи. 11 травня 1903 закінчив Санкт-Петербурзький Імператорський археологічний інститут. 11 червня 1904 переведений до лейб-гвардії Санкт-Петербурзького полку з перебуванням на посаді ад'ютанта Офіцерської стрілецької школи. З 24 грудня 1907 — приділений до лейб-гвардії Преображенського полку (25 липня 1908 переведений до цього полку). З 27 грудня 1907 — командир 6-ї роти лейб-гвардії Преображенського полку. 21 січня 1909 — отримав звання гвардії капітана. 21 вересня 1912 — закінчив Офіцерську стрілецьку школу, згодом викладав у ній.
З 26 липня 1914 — підполковник з переведенням до 6-го гренадерського Таврицького полку (Москва). 19 листопада 1914 — полковник за бойові заслуги з призначенням командиром 3-го гренадерського Перновського полку. 18 грудня 1914 нагороджений Георгіївською зброєю за бій 7—9 листопада 1914 біля с. Віржбице, де тимчасово очолював 6-й гренадерський Таврицький полк. 28 вересня 1914 — контужений біля м. Нова Олександрія, 1 серпня 1915 вдруге контужений біля с. Корчувка. З 14 лютого 1917 — командир бригади 31-ї піхотної дивізії. З травня 1917 — командир бригади 2-ї гренадерської дивізії Гренадерського корпусу. Останнє звання у російській армії — генерал-майор.
На службі Україні
ред.У листопаді 1917 року разом з капітаном О. Удовиченком змушений залишити Гренадерський корпус, де вони служили, оскільки солдати-більшовики погрожували розправою як з керівниками українського військового руху. Прибув до Києва у розпорядження Центральної Ради. 29 листопада 1917 призначений начальником 4-ї Української дивізії 2-го Січового Запорізького (51-го армійського) корпусу, яка знаходилася на фронті, однак посаду не обійняв, перебував у Києві при Військовому міністерстві Центральної Ради. Під час вуличних боїв у Києві приділений до Гайдамацького Коша Слобідської України.
З 12 лютого 1918 — начальник Українського Генерального штабу. З 5 березня 1918 — начальник Головного штабу УНР. Із 17 квітня 1918 до 6 червня 1918 — командувач Полтавського (згодом — 6-го) корпусу Армії УНР, згодом — Армії Української Держави. З червня 1918 — начальник корпусу залізничної охорони, який перебував у стадії формування.
У 1918 році — член українського військового Товариства «Батьківщина»[1].
З 15 листопада 1918 — Наказний Отаман УНР та за сумісництвом начальник Генерального штабу військ Директорії. З 22 січня 1919 — за сумісництвом заступник Військового міністра УНР та головний інспектор військ УНР. З 7 квітня 1919 — командувач Холмської групи Дієвої армії УНР (одночасно — в. о. Наказного Отамана УНР). Після розгрому Холмської групи 17 травня 1919 обіймав лише посаду Наказного Отамана. 26 липня 1919 усунутий з цієї посади та призначений військовим радником місії УНР в Італії. Але до Італії так і не від'їхав, приватно мешкав у Кам'янці-Подільському, оскільки уряд УНР не виділив коштів для місії. У грудні 1919 року перейшов на територію, зайняту польськими військами. З 26 грудня 1919 по 6 січня 1920 — Військовий комісар Директорії України.
З 26 квітня 1920 — представник Головного Отамана УНР при Ю. Пілсудському.
З 1923 року жив на еміграції у Франції. Помер та похований у Парижі.
Вшанування пам'яті
ред.В Києві існує вулиця Олександра Осецького[2].
Примітки
ред.- ↑ Тетяна Осташко, Примітки до «Щоденника 1918» Є. Х. Чикаленка // Щоденник (1907—1917) / Євген Чикаленко. — Київ: Темпора, 2011. — 479 c.
- ↑ Рішення Київської міської ради від 12 жовтня 2017 року № 181/3188 «Про найменування нових вулиць у Голосіївському районі міста Києва» // Хрещатик. — 2017. — № 114 (5027). — 3 листопада. — С. 6. [Архівовано з першоджерела 28 жовтня 2019.]
Джерела
ред.- Буравченков А. О. Осецький Олександр Вікторович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 650. — ISBN 978-966-00-1061-1.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — ISBN 966-8201-26-4.
- Довідник з історії України / за ред. І. З. Підкови, Р. М. Шуста. — К. : Генеза, 2001. — ISBN 966-504-439-7.
- Осецький Олександр Вікторович. (рос.) // grwar.ru — Російська імператорська армія в Першій світовій війні.
Література
ред.- В. Головченко. Осецький Олександр // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4
Посилання
ред.- Осецький Олександер // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. X : Літери Ол — Пер. — С. 1250. — 1000 екз.