Орлов Георгій Михайлович (архітектор)
Георгій Михайлович Орло́в (рос. Георгий Михайлович Орлов; нар. 8 квітня 1901, Курськ — пом. 16 квітня 1985, Москва) — російський радянський архітектор; дійсний член Академії мистецтв СРСР з 1979 року; член-кореспондент Академії архітектури СРСР у 1950—1955 роках та дійсний член Академії архітектури СРСР у 1956—1963 роках; віце-президент Академії будівництва і архітектури СРСР у 1961—1963 роках, професор з 1969 року, віце-президент у 1967—1969 роках і президент у 1972—1975 роках Міжнародної спілки архітекторів, перший секретар правління Спілки архітекторів СРСР у 1963—1981 роках; почесний член Бразильського інституту архітектури з 1967 року, почесний член Спілки архітекторів Мексики з 1969 року, почесний член Вищої колегії архітекторів Іспанії з 1970 року, член-кореспондент Академії архітектури Франції з 1971 року, почесний член Американського інституту архітектури з 1972 року, почесний член Інституту архітекторів Канади з 1974 року, почесний член Спілки архітекторів Угорщини з 1976 року, почесний член Спілки архітекторів Болгарії з 1978 року[2]. Депутат Верховної Ради СРСР 10-го скликання.
| Орлов Георгій Михайлович | |
|---|---|
| рос. Георгий Михайлович Орло́в | |
 | |
| Народження | 26 березня (8 квітня) 1901 |
| Смерть | 16 квітня 1985 (84 роки) |
| Поховання | Новодівичий цвинтар |
| Країна (підданство) |  СРСР |
| Навчання | Московський державний технічний університет імені Баумана |
| Вчителі | Веснін Віктор Олександрович |
| Діяльність | архітектор |
| Членство | Спілка архітекторів СРСР |
| Нагороди |        |
Біографія
ред.Народився 26 березня [8 квітня] 1901 року в місті Курську (тепер Росія). Після закінчення трудової школи навчався на Вищих будівельних курсах в Курську[3], потім протягом 1921—1926 років навчався на архітектурному відділенні Московського вищого технічного училища у Віктора Весніна. Одночасно у 1925—1926 працював молодшим інженером проектного бюро побудови інституту мінеральної сировини[2]. Дипломний проект, завод сірчаної кислоти, був опублікований, у вітчизняному журналі «Сучасна архітектура» і за кордоном[3].
Протягом 1926—1927 років працював інженером будівельного відділу Вищої ради народного господарства тресту «Метахім», управління «Дніпробуду» Вищої ради народного господарства; протягом 1927—1932 років працював у Москві архітектором, керівником групи архітекторів, завідувачем відділом; протягом 1932—1935 років — помічником головного архітектора «Середволміськубуду» (Москва, Народний комісаріат важкої промисловості); протягом 1935—1936 років — головнии архітектором «Чирчикбуду» (Москва, Чирчик); протягом 1936—1938 років — керівником архітектурної майстерні і заступником головного архітектора Центрального аерогідродинамічного інституту у Москві. Одночасно у 1934—1938 роках викаладав у Московському інженерно-будівельному інституті. Протягом 1938—1941 років працював головним архітектором архітектурно-проектної майстерні № 1 Народного комісаріату важкої промисловості у Москві; протягом 1942—1944 років — старшим науковим співробітником Академії архітектури СРСР, заступником директора Інституту містобудування (Москва, Чимкент); протягом 1944—1951 років — головним архітектором «Дніпробуду» Міністерства електростанцій СРСР (Запоріжжя); протягом 1951—1961 років — головним архітектором Інституту «Гідроенергопроект» Міністерства електростанцій СРСР[2].
Протягом 1967—1985 років — викладач Московського архітектурного інституту[2]. З 1966 по 1985 рік жив в Москві в будинку архітекторів на Ростовській набережній № 5. Помер в Москві 16 квітня 1985 року. Похований в Москві в колумбарії Новодівочого кладовища[4].
Споруди, праці
ред.Брав участь в проектуванні, будівництві (1927—1932) і відновленні (1944—1952) «Дніпрогесу», а також;
- будівництві
- житлових районів Запоріжжя (1930—1936, 1938);
- річкового вокзалу та літнього театру у Соцмістечку Запоріжжя (1933);
- житлового району під Москвою (тепер у складі міста Жуковського, 1936);
- житлових будинків і Палацу нафтовиків в Баку (1942);
- будівлі управління «Дніпроенерго» в Запоріжжі (1948);
- будівлі управління «Дніпрогесу» (разом з Юрієм Гумбургом);
- проектуванні
- Каховської ГЕС (разом з Юрієм Гумбургом, 1951—1955);
- Кременчуцької ГЕС (1955);
- Чебоксарської ГЕС (1959);
- Каунаської ГЕС (разом з П. Л. Рижиковим, 1960);
- Братської ГЕС (керівник авторського колективу, 1960—1968).
Конкурсні проекти:
- Державний театр для Самарканда (1927);
- будівля проектної організацій для Харкова (1930);
- малометражні квартири (1944);
- будівля сільради (1945);
- житлові секції для південних районів (1947);
- проект забудови з пам'ятником Володимиру Леніну в Запоріжжі — громадський центр (разрм з Іриною Орловою-Купеціо, 1949).
- невідомому солдату на «Дніпрогесі» (1951);
- Ф. Г. Логінову — начальнику будівництва Дніпровського гідровузла (1959).
Автор публікацій:
- «О мерах по развитию стандартного домостроения» (Москва, 1958) (рос.);
- «Роль архитекторов в решении задачи переустройства сельских населённых мест» (Краснодар, 1968) (рос.).
Писав статті в періодичних виданнях, присвячені проблемам промислової архітектури та архітектури житла.
Відзнаки
ред.- Нагороджений двома орденами Леніна, орденом Жовтневої Революції, медалями;
- Сталінська премія (1951);
- Державна премія РРФСР (за проект Братської ГЕС, 1969);
- Народний архітектор СРСР з 1970 року.
Вшанування пам'яті
ред.1 жовтня 2001 року, на 100-річчя з дня народження архітектора, в Курську на будівлі в якому раніше було Курське відділення Спілки архітекторів було відкрито меморіальну дошку. Друга меморіальна дошка була встановлена на будинку де народився Георгій Михайлович[3].
В Москві, на будинку на Ростовській набережній № 5, де з 1966 по 1985 рік жив архітектор, також встановлено меморіальну дошку[4].
Примітки
ред.- ↑ Орлов Георгий Михайлович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ а б в г Російська академія мистецтв.(рос.)
- ↑ а б в Курська енциклопедія.(рос.)
- ↑ а б Новодівочий некрополь.(рос.)
Література
ред.- Словник художників України / відпов. ред. М. П. Бажан. — Київ : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — 272 с.;
- Орлов Георгий Михайлович // Большая советская энциклопедия : у 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).;
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.;
- Митці України : Енциклопедичний довідник. / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1992. — С. 435—436 . — ISBN 5-88500-042-5.