Олімпіодор Молодший
Олімпіодо́р Молодший (дав.-гр. Ὀλύμπιόδωρος ὁ Νεώτερος; 495—570), філософ-неоплатонік, представник Олександрійської школи неоплатонізму, учень Аммонія Гермія.
| Олімпіодор Молодший | ||||
|---|---|---|---|---|
| дав.-гр. Ὀλύμπιόδωρος ὁ Νεώτερος | ||||
| Народження | 495 Александрія, діоцез Єгипетd, praetorian prefecture of the Eastd, Східна Римська імперія | |||
| Смерть | 570 Александрія | |||
| Громадянство (підданство) | Східна Римська імперія | |||
| Знання мов | ||||
| Діяльність | ||||
| Школа / Традиція | Олександрійська школа | |||
| Зазнав впливу | ||||
| Вчителі | Damasciusd[1] | |||
| Відомі студенти | Eliasd | |||
| Напрям | неоплатонізм | |||
|
| ||||
Олімпіодор — останній філософ язичницької традиції неоплатонізму в Олександрії; після його смерті Олександрійська школа перейшла до християнських арістотелістів і згодом була перенесена до Константинополя. Олімпіодор очолив школу в 520 р, після смерті вчителя; незважаючи на указ імператора Юстиніана (529 р,), за яким були закриті майже всі язичницькі філософські школи, продовжував викладати і писати як мінімум до 565 р. (в своєму коментарі до «Метеорології» Аристотеля він згадує комету, що з'являлася в цьому році). Це виявилося можливим в основному завдяки тому, що Олександрійська школа мала більш формально-навчальний характер (аніж, наприклад, Платонівська Академія в Афінах) і утримувалася від участі в політичному житті.
Олімпіодору належить оригінальна думка про катарсис, характерна загальноантичній традиції з точки зору розуміння Аристотеля (в коментарі до «Алкивіада I» Платона). Олімпіодор розрізняє «нефілософський» і «філософський» катарсиси.
Нефілософській катарсис може бути процесом отримання істини в результаті критики чи спростування помилкового. Філософський катарсис — це катарсис, який застосовується до психічного життя і дає можливість переходити від нижчих його станів до вищих.
У філософському катарсисі Олімпіодор розрізняє три типи очищення.
- Перший тип, «сократо-платонівське», являє собою критику понять приватних, обивательських (тобто звичайних, випадкових, невірних) для отримання таких загальних понять, які є мірами істини (і спотворенням яких є поняття приватні, обивательські).
- Другий тип ґрунтується на розумінні катарсису як лікуванні хворобливих станів (у Гіппократа таке лікування розуміється медично, у Аристотеля — психологічно). Цей тип катарсису заснований на лікуванні хвороби такими засобами, які є протилежними даній хворобі.
- Третій тип протилежний другому і називається у Олімпіодора піфагорейским. Тут також йдеться про лікування хворобливих станів, але лікування розуміється як використання в малій дозі тієї хвороби, яка існує у великій дозі.
У міркуваннях Олімпіодора відсутнє ноологічне розуміння катарсису, як це слід було б очікувати від неоплатоніка. Але коментований Олімпіодором діалог «Алківіад I» присвячений не катарсису, а софросині (розсудливості, творенню добра), і про власне Космос у ньому не йдеться.
Твори
ред.Збереглися такі твори Олімпіодора:
- «Життя Платона»
- Коментарі до «Алкивіада» Платона
- Коментарі до «Горгія» Платона
- Коментарі до «Федона» Платона
- Введення до «Логіки» Аристотеля
- Коментарі до «Метеорології» Аристотеля
- Коментарі до "Категорії Арістотеля
Олімпіодору також приписуються твори:
- Коментарі до «Філеба» Платона; сьогодні вважається, що робота належить Дамаскію
- Алхімічний трактат по роботі Зосима Панополісского «Про енергію»
У працях Олімпіодора зустрічаються відомості про Ямвліха.
Література
ред.Видання з серії «Commentaria in Aristotelem Graeca[en]» (англійські переклади в серії «Ancient commentators project[en]» ще не видані):
- CAG. Vol. 12 pt. 1 (1902) Олімпіодор, комментарі до «Категорій».
- CAG. Vol. 12 pt. 2 (1900) Олімпіодор, комментарі до «Метеорологіки».
Російські переклади:
- Памятники византийской литературы IV—IX веков. / Отв. ред. Л. А. Фрейберг. М.: Наука. 1968. С. 147.
- Олимпиодор. Жизнь Платона. / Пер. М. Л. Гаспарова. // Диоген Лаэртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитых философов. М.: Мысль. 1979. С. 445—448.
Дослідження:
- Лосев А. Ф. История античной эстетики. Том VII. — М.: Искусство, 1988. Кн. 1. С. 378. Кн. 2. С. 266—267. Т. VIII. Кн. 2. М., 1994. С. 481.
Посилання
ред.- Статья и библиография [Архівовано 11 липня 2010 у Wayback Machine.]
- ↑ Dictionnaire des philosophes antiques II // Dictionnaire des philosophes antiques / R. Goulet — Paris: CNRS, 1994. — P. 556.