Нюрнберзьке бургграфство
Нюрнберзьке бургграфство (нім. Burggrafschaft Nürnberg) — держава Священної Римської імперії з початку XII до кінця XV століття. Як бургграфство, це було графство з центром у місті Нюрнберг. З 1219 року Нюрнберг отримав пряме імперське підпорядкування і бургграфство втратило владу над містом. Згодом бургграфство було розділено на Бранденбург-Ансбаське і Бранденбург-Байройтське князівства.
| Нюрнберзьке бургграфство | |
| Прапор | Герб |
.svg) | .svg) |
| Дата створення / заснування | 1105 |
|---|---|
| Континент | Європа |
| Член у | Священна Римська імперія |
| Час/дата припинення існування | 1440 |
 Нюрнберзьке бургграфство у Вікісховищі | |
.jpg)
Історія
ред.Згідно з першою документальною згадкою про місто в 1050 році, Нюрнберг, ймовірно, був заснований на початку XI століття як місце розташування імператорського замку між Східним Франкським королівством та Баварською маркою Нордгау[1]. З 1050 по 1571 рік місто розширювалося і швидко набуло важливості завдяки своєму розташуванню на ключових торгових шляхах. Король Конрад III заснував бургграфство та першу адміністрацію та суди на навколишніх імперських територіях. Перші бургграфи походили з австрійського дому Раабів, але після вимирання їхньої чоловічої лінії, близько 1190 року бургграфство успадкував зять останнього графа з дому Гогенцоллернів. Проте з кінця XII століття до міжцарів'я (1254—1273 рр.) влада бургграфів зменшилася, оскільки імператори з дому Штауфенів передали більшість невійськових повноважень каштеляну, а з 1173/74 року передали міську адміністрацію та муніципальні суди імперському меру (Reichsschultheiß)[1]. Каштелян не лише керував імперськими землями навколо Нюрнберга, але й стягував податки та був найвищою судовою інстанцією у справах, пов'язаних з браконьєрством і лісовим господарством; він також був призначений захисником різних церковних установ, церков і монастирів, навіть Бамберзького єпископства. Привілеї цього каштелянства були передані місту наприкінці XIV — на початку XV ст. Напружені стосунки між бургграфами та каштелянами зрештою переросли у відкриту ворожнечу, яка значно вплинула на історію міста[2].
Нюрнберг часто називають «неофіційною столицею» Священної Римської імперії, переважно через те, що в Нюрнберзькому замку збиралися імперські сейми (рейхстаги) і суди. Нюрнберзькі рейхстаги були важливою частиною адміністративної структури імперії. Зростаючий попит королівського двору та зростаюче значення міста привернули до Нюрнберга активну торгівлю, яку підтримували імператори з дому Гогенштауфенів. Фрідріх II (правління 1212—1250) надав місту у 1219 році Großen Freiheitsbrief (Великий лист свободи), включаючи міське самоуправління, імперську безпосереднє підпорядкування (Reichsfreiheit), привілей карбувати монети та незалежну митну політику, майже повністю вивівши місто з компетенції бургграфів[1]. Незабаром Нюрнберг разом з Аугсбургом став одним із двох великих торгових центрів на шляху з Італії до Північної Європи.
Список бургграфів
ред.Дім Раабс
ред.- 1105 — прибл. 1137 Готфрід II Раабський (правив до прибл. 1137)
- прибл. 1137 – c. 1143 Конрад I (прибл. 1100 – c. 1143)
- прибл. 1143 – c. 1160 Готфрід III (правив до прибл. 1160)
- прибл. 1160 – c. 1191 Конрад II (прибл. 1125 /30 — 1191/92, помер без нащадків чоловічої статі)
- 1192—1200/1204 Фрідріх I (1139—1200/1204), спочатку Фрідріх III, граф Цоллерна, одружився з Софією, дочкою Конрада II, згодом став бургграфом завдяки цьому союзу.
- 1204—1218 Фрідріх II (1188—1255, молодший син Фрідріха I)
- 1218—1261/1262 Конрад I дер Фромм (бл. 1186—1261/2, старший син Фрідріха I і брат Фрідріха II). Граф Цоллерн як Конрад III
- 1262—1297 Фрідріх III дер Ербер (бл. 1218—1297, син Конрада I)
- 1297—1300 Іоанн I (бл. 1279—1300, старший син Фрідріха III). Правив разом зі своїм братом Фрідріхом IV.
- 1297—1332 Фрідріх IV (1287—1332, молодший син Фрідріха III і брат Іоанна I). Перебрав одноосібне правління міщанського графства після смерті брата.
- 1332—1357 Іоанн II Ервербер (1309—1357, син Фрідріха IV)
- 1357—1397 Фрідріх V (1333—1397, син Івана II)
- 1397—1420 Іоанн III (1369—1420, син Фрідріха V). Також маркграф Бранденбург-Кульмбаський з 1398 року.
- 1398—1427 Фрідріх VI (1371—1440, син Фрідріха V). Як Фрідріх I, також маркграф Бранденбург-Ансбаський з 1398 р., курфюрст Бранденбурга з 1415 р., маркграф Бранденбурга з 1417 р. і маркграф Бранденбург-Кульмбаський з 1420 р.
Примітки
ред.- ↑ а б в (нім.) Nürnberg, Reichsstadt: Politische und soziale Entwicklung [Архівовано 2015-11-18 у Wayback Machine.] (Political and Social Development of the Imperial City of Nuremberg), Historisches Lexikon Bayerns
- ↑ CATHOLIC ENCYCLOPEDIA: Nuremberg. www.newadvent.org. Процитовано 13 листопада 2024.
Джерела
ред.- Sigmund Benker, Andreas Kraus (ed.): Geschichte Frankens bis zum Ausgang des 18. Jahrhunderts. 3rd edition. Beck, Munich 1997. ISBN 3-406-39451-5ISBN 3-406-39451-5
- Max Spindler, Gertrude Diepolder: Bayerischer Geschichtsatlas. Bayerischer Schulbuch-Verlag, Munich 1969
- Gerhard Taddey: Lexikon der deutschen Geschichte. 3rd edition. Kröner, Stuttgart 1998. ISBN 3-520-81303-3ISBN 3-520-81303-3
- Markus Twellenkamp: Die Burggrafen von Nürnberg und das deutsche Königtum (1273—1417). Korn und Berg, Nuremberg 1994. ISBN 3-87432-129-0ISBN 3-87432-129-0