Нижня Кринка
Ни́жня Кри́нка (в минулому — Ханжонкове) — селище Макіївської міської громади Донецького району Донецької області, Україна. Розташоване на річці Кринка (притока Міусу) за 35 км від Донецька. За 4 км від селища знаходиться залізнична станція Нижньокринка. У селищі народився один із піонерів кінематографу Олександр Ханжонков.
селище Нижня Кринка | |
---|---|
Вид на Нижню Кринку | |
Країна | Україна |
Область | Донецька область |
Район | Донецький район |
Тер. громада | Макіївська міська громада |
Код КАТОТТГ | UA14080070150021434 |
Основні дані | |
Засновано | 1778 [1] |
Колишня назва | Ханжонків-Нижньокринський, Ханжонкове |
Статус | із 2024 року |
Населення | ▼ 13 677 (01.01.2017)[2] |
Поштовий індекс | 86184-86188 |
Телефонний код | +380 6232 |
Географічні координати | 48°6′52″ пн. ш. 38°9′38″ сх. д. / 48.11444° пн. ш. 38.16056° сх. д. |
Висота над рівнем моря | 124 м |
Водойма | р. Кринка
|
Відстань | |
Найближча залізнична станція: | Нижньокринка |
До станції: | 4 км |
До райцентру: | |
- автошляхами: | 20 км |
До обл. центру: | |
- фізична: | 30,3 км |
- автошляхами: | 34,9 км |
Селищна влада | |
Адреса | 86185, Макіївська міськрада, смт Нижня Кринка, вул. Центральна, 18; 3-86-50 |
Голова селищної ради | Котова Тамара Василівна |
Карта | |
Нижня Кринка у Вікісховищі |
Історія
ред.Засноване запорозькими козаками у XVII ст. Відоме у письмових згадках із 1788 року, коли полковник Ханжонков, отримав від царського уряду землю та об'єднав декілька козацьких хуторів у слободу й назвав її Ханжонків-Нижньокринський. Сучасну назву селище перейняло від річки Кринка, на якій воно розташоване. Існує також село Верхня Кринка, що лежить вище за течією цієї річки.
За даними на 1873 рік у селищі Зуївської волості Міуського округу Області Війська Донського мешкало 1664 особи, існувало 252 дворових господарства та 3 окремих будинки, у господарствах налічувалось 84 плуги, 160 коней, 600 пар волів, 1409 овець[3].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2010 осіб (1024 чоловічої статі та 986 — жіночої), з яких 1991 — православної віри[4].
Видобуток кам'яного вугілля у селищі розпочато у XIX столітті. У 1897 році московський купець Пєшков скупив всі навколишні рудники і заснував неподалік селища Ясинівський рудник. Через два роки рудник був придбаний німецьким акціонерним товариством «Монтаж». Згодом тут був побудований коксо-бензольний завод, механічні майстерні, залізнична гілка на станцію Монахове, електростанція. Завод поставляв продукцію 11 компаніям. Тут у березні 1900 року підприємцями — інженером Горяїновим, французькими підданими Біанкі та Горже було засновано акціонерне товариство Нижньої Кринки, яке 1903 року збанкрутувало, а його рудники були придбані промисловцем Фоміним[5].
На початок 1912 року в селищі мешкало близько 3500 осіб, налічувалось 470 дворових господарств[6].
В 2014 році Нижня Кринка потрапила у зону бойових дій в ході російсько-української війни.
17 серпня 2014 року в районі Нижньої Кринки та Жданівки при проведенні пошуково-ударних дій внаслідок обстрілу з БМ-21 «Град» загинули 11 солдат та офіцерів 25-ї повітрянодесантної бригади Збройних сил України на чолі з капітаном Вадимом Ричковим.
17 вересня 2014 у період 8:45—11:40 бойовики із «Градів» безперервним вогнем обстріляли Нижню Кринку, загинуло понад 10 мешканців, десятки поранених, зруйновано 9 житлових будинків[7].
21 вересня 2014 року українські війська змушено відійшли з Нижньої Кринки.
Сучасний стан
ред.В селищі розташовані підприємства видобування кам'яного вугілля (шахта «Ясинівська-Глибока»), підприємства побутового обслуговування. 4 загальноосвітні школи, лікувальний комплекс.
Пам'ятки
ред.При в'їзді в селище розташований із боку Харцизька встановлено пам'ятник 118 розстріляним комунарам, захисникам Ясинівського рудника, що загинули в ніч на 1 січня 1918 р.
Населення
ред.Мова
ред.Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[8]:
Мова | Кількість | Відсоток |
---|---|---|
російська | 9770 | 65.96% |
українська | 4931 | 33.29% |
білоруська | 30 | 0.20% |
румунська | 6 | 0.04% |
болгарська | 2 | 0.01% |
вірменська | 1 | 0.01% |
циганська | 1 | 0.01% |
польська | 1 | 0.01% |
інші/не вказали | 71 | 0.47% |
Усього | 14813 | 100% |
За даними перепису 2001 року населення селища становило 14813 осіб, із них 33,29 % зазначили рідною мову українську, 65,96 % — російську, 0,2 % — білоруську, 0,04 % — молдовську, 0,01 % — болгарську, вірменську, польську та циганську мови[9].
Постаті
ред.- Антонов Афанасій Устинович (1866 — 1 травня 1933)[10] — голова Нижньокринської ради робітничих депутатів (1917), на його честь названа вулицю в селищі[11]. Афанасія Антонова відправили для підпільної роботи на Ясинівський рудник, який був відкритий купцем Пєшковим 1887 року. Для підпільників він був просто «Устинич», для інших — господарем пивної. Саме там і перебувала підпільна друкарня. Вечорами, у питному закладі збиралися поліцейські і все рудничне начальство, а в підвалі в цей час друкувалися свіжі номери «Іскри» і листівки. Саме Антонова вважають першим будівником радянської влади в селі. У 1905 році в селищі була створена організація РСДРП Опанас став керівником організації[12][13]. У 1917 році в селищі була створена рада з 7 осіб, головою став Антонов[12]. У 1926 році він був організатором відкриття в селищі дитячого будинку імені Ворошилова, де виховувалися 300 сиріт. Тривалий час Афанасій Устинович був головою сільради.
- Дорошенко Юрій Олегович — заслужений журналіст України.
- Ханжонков Олександр Олексійович (1877—1945) — український підприємець, організатор кінопромисловості, продюсер, режисер, сценарист.
Примітки
ред.- ↑ Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.[1]
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
- ↑ рос. дореф. Списокъ населенныхъ мѣстъ Области Войска Донскаго по переписи 1873 года. Изданъ Областнымъ войска Донскаго Статистическимъ Комитетомъ, подъ редакціею секретаря комитета А.Савельева. Новочеркаскъ. 1875 г. — 275 с., (стор. 255)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-54. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ Ценные бумаги промышленных предприятий донбасса до 1917 года. Архів оригіналу за 10 квітня 2009. Процитовано 24 січня 2011.
- ↑ рос. дореф. По Екатерининской жел.дорогѣ. Выпускъ ІІ-й. Донецкій угольный Бассейнъ. Типо-Литографія Екатерининской желѣзной дороги. 1912. — 336 с.
- ↑ Бойовики з «Градів» обстріляли Нижню Кринку. Загинуло 10 людей. Архів оригіналу за 19 вересня 2014. Процитовано 17 вересня 2014.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 9 лютого 2016.
- ↑ Кладбище поселка Нижняя Крынка [Архівовано 27 вересня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Улица Антонова поселка Нижняя Крынка. [Архівовано 10 серпня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ а б Архівована копія. Архів оригіналу за 27 вересня 2015. Процитовано 7 жовтня 2015.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 16 серпня 2015. Процитовано 5 березня 2013.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
Джерела
ред.- Нижня Кринка — Інформаційно-пізнавальний портал | Донецька область у складі УРСР [Архівовано 16 серпня 2015 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Донецька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с.)
- http://500RU.RU [Архівовано 17 травня 2020 у Wayback Machine.]
Це незавершена стаття з географії Донецької області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |