Науково-фантастичний роман

Рома́н науко́во-фантасти́чний — великий епічний твір, дія в якому відбувається в майбутньому щодо часу його написання, тобто якому властиві прогностичні функції.

Для науково-фантастичного роману характерна орієнтація на високі досягнення наукової та технічної думки; нарівні з фантастичними елементами у ньому мають місце наукові гіпотези, технічна фантазія, мисленнєве експериментування. Початки науково-фантастичного роману — 19 ст. (Жуль Верн).

Найвищого розвитку досягає у 20 ст. Порушує і складні суспільні, соціально-політичні, філософські, морально-етичні проблеми (А. і Б. Стругацькі, Г. Уеллс, С. Лем, Карел Чапек, Р. Бредбері, А. Кларк та ін.).

Якщо у фантастичному романі фантастичним є насамперед художній простір, то у науково-фантастичному романі — час. Український науково-фантастичний роман представляють В. Владко («Аргонавти всесвіту»), Д. Бузько («Кришталевий край»), О. Бердник («Чаша Амріти») та ін.