Мінамо́то но Йосії́е (яп. 源義家, みなもとのよしいえ; 10391106) — японський політичний діяч і полководець періоду Хей'ан. Старший син Мінамото но Йорійосі. Старший брат Мінамото но Йосіміцу. Прізвисько: Хатіма́н Таро́ (八幡太郎, はちまんたろう). Батько Мінамото но Йосітіка.

Мінамото но Йосіїе
яп. 源義家
Народився1039[1] або 1041[1]
Помер4 серпня 1106 або 1106[1]
КраїнаЯпонія
Діяльністьсамурай, військовослужбовець
Військове званняшьоґун
БатькоМінамото но Йорійосі
МатиTaira no Naokata's daughterd
Брати, сестриMinamoto no Yoshitsunad, Мінамото-но Йосіміцу і Kawano Chikakiyod
У шлюбі зFujiwara no Aritsuna's daughterd
ДітиMinamoto no Yoshimuned, Minamoto no Yoshitakad, Minamoto no Yoshitadad, Мінамото но Йосітіка, Minamoto no Yoshitokid, Мінамото-но Йосікуні, Q106615932?, Q106615918? і Minamoto no Tameyoshid
Мінамото но Йосіїе з «Іллюстрованого сувою про Трирічну війну».

Короткі відомості

ред.

Мінамото но Йосіїе був одним з командувачів центрального уряду у Дев'ятирічній війні 10511062 проти повсталого роду Абе у Північній Японії. За бойові заслуги він отримав від Імператора титул і посаду провінціала провінції Дева (出羽守), а згодом титул посаду провінціала провінції Муцу (陸奥守), разом із титулом «полководця-пацифікатора» (鎮守将軍).

Під час Трирічної війни 10831087 Мінамото но Йосіїе допомагав роду муцівських Фудзівара і знищив місцевий рід Кійохара. Це перемога принесла йому всеяпонське визнання і зробила одним з найпопулярніших лідерів японського самурайства.

Під прапорами Мінамото но Йосіїе збиралося багато самураїв Східної Японії, особливо у регіоні Канто. Саме там він заклав свою резиденцію і створив основу для розвитку власного роду Мінамото.

Особа Мінамото но Йосіїе ідеалізувалася його сучасниками. У ньому вбачали перевтілення «бога війни» Хатімана. В часи існування Камакурського сьоґунату цього полководця вважали зразковим самураєм, об'єктом для наслідування, патріархом багатьох самурайських родів.

Примітки

ред.
  1. а б в г Національна бібліотека Ізраїлю

Джерела та література

ред.
  • Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — Київ: «Аквілон-Прес», 1997.