Мікаель Лаудруп

Починав займатися футболом в дитячій команді клубу «Ванлосе». У 1973 його батько, також футболіст, Фінн Лаудруп обійняв позицію граючого тренера друголігового клубу «Брондбю», і Мікаель продовжив навчання у футбольній школі цього клубу. З 1976 року Фінн почав грати за команду елітного дивізіону данської першості КБ (Копенгаген), а Мікаель прослідував за батьком до юнацької команди цього клубу. На дорослому рівні дебютував у цьому ж клубі, провівши в 1981 році у складі його головної команди 14 матчів чемпіонату та забивши 3 голи.

1982 року повернувся до «Брондбю», який на той час вже також пробився до вищого дивізіону чемпіонату Данії. Того ж сезону 18-річний півзахисник не лише став третім у суперечці бомбардирів чемпіонату, забивши 15 голів у 24 іграх, але й отримав звання «Данський футболіст року». Талант мо��одого данця, який у свої 18 років встиг стати ключовим гравцем клубу та дебютувати в складі збірної Данії, привернув увагу скаутів діючого чемпіона Італії туринського «Ювентуса», який уклав з гравцем контракт влітку 1983.

Приєднавшись до «Ювентуса», Лаудруп був відразу ж відданий в оренду, оскільки на той час в Серії A існував ліміт, який дозволяв команді мати лише двох іноземних гравців, а в основі «Ювентуса» на ключових ролях саме перебували поляк Збігнев Бонек та француз Мішель Платіні. Тож свою кар'єру в Італії Лаудруп розпочав в сезоні 1983-84 на правах орендованого гравця у складі римського «Лаціо», який саме повернувся до Серії A, посівши друге місце у першості Серії B попереднього сезону. Спочатку передбачалося, що термін оренди обмежиться одним роком, однак врешті-решт Лаудруп провів у «Лаціо» два сезони, по завершенні яких команда знову полишила елітний дивізіон італійського футболу.

Однак перед початком сезону 1985-86 Лаудруп повернувся до «Ювентуса», де зайняв позицію «другого іноземця» замість Збігнева Бонека, який саме перейшов до «Роми». Вже протягом першого сезону в «Ювентусі» став чемпіоном Італії та володарем Міжконтинентального кубка. У той же період був вдруге визнаний ««Данським футболістом року»» у 1985. Однак значну частину наступного сезону був змушений пропустити через травми, а згодом не зміг відновити рівня гри, продемонстрованого в своєму дебютному сезоні в Турині. Після завершення кар'єри Мішеля Платіні у 1987 році очікувалося, що ключову роль у півзахисті «Ювентуса» відіграватиме саме Лаудруп, однак все ще молодий півзахисник значною мірою не зміг виправдати ці сподівання тренерського штабу команди.

Влітку 1989 року перейшов до складу іспанської «Барселони», очолюваної нідерландським спеціалістом Йоганом Кройфом. Тут він також став одним з іноземців, дозволених до включення до складу команди відповідно до ліміту. Тодішні регламенти дозволяли команді мати трьох іноземних гравців, і в тогочасній «Барселоні» саме трійка «легіонерів», до якої, крім Лаудрупа, входили нідерландський захисник Рональд Куман та болгарський нападник Христо Стоїчков, стала основою створеної Кройфом Dream Team («Команди-мрії»). Разом з «Барселоною» Лаудруп чотири рази поспіль, з 1990 по 1994, ставав чемпіоном Іспанії, а в 1992 виграв розіграші Кубка чемпіонів УЄФА та Суперкубка УЄФА. Внесок Лаудрупа у ці успіхи був більш ніж суттєвим, про що свідчить двічі отримане ним у цей період звання «Найкращий футболіст року чемпіонату Іспанії».

1994 року «Барселона» придбала бразильського нападника Ромаріо, який став четвертим зірковим іноземцем у її складі. За таких умов хтось з іноземців команди мав лишатися за межами заявки команди на гру. Досить часто таким «четвертим зайвим» ставав саме Лаудруп і його перехід з команди влітку того ж 1994 року не став ні для кого особливим сюрпризом. Водночас неприємним сюрпризом для вболівальників «Барселони» стало те, що їх колишній гравець поповнив лави команди принципового конкурента по внутрішній першості — мадридського «Реала».

У першому своєму сезоні в Мадриді (1994–1995) Лаудруп допоміг новій команді здобути титул чемпіонів Іспанії. Таким чином він посприяв припиненню чемпіонської серії «Барселони», водночас для нього особисто титул, завойований з «Реалом» став п'ятим поспіль. Наступний сезон 1995-96 став для мадридського клубу провальним — команда фінішувала шостою у чемпіонаті, залишившись за межами єврокубків. Після його завершення Лаудруп залишив «Реал», провівши в Мадриді всього два роки.

У 1996-97 виступав в Японії, де захищав кольори команди «Віссел» з Кобе.

1997 року повернувся до Європи, де виступав у складі команди клубу «Аякс» в чемпіонаті Нідерландів. Зробивши з «Аяксом» дубль в сезоні 1997-98 — додавши до переліку своїх титулів звання чемпіона Нідерландів та володаря національного кубка цієї країни, 34-річний півзахисник вирішив оголосити про завершення активної ігрової кар'єри.

Дебютував у складі збірної Данії у день свого 18-річчя 15 червня 1982 року, ставши одним з наймолодших гравців в історії данської національної команди.

Брав участь у фінальній частині чемпіонату Європи 1984 року, відіграв в усіх чотирьох матчах команди на турнірі, на якому данці дійшли до стадії півфіналів, де поступилися збірній Іспанії лише у серії післяматчевих пенальті.

Згодом входив до складу збірної на чемпіонатах світу 1986 та Європи 1988. На дебютному для данців мундіалі Лаудруп провів усі чотири матчі (три поєдинки групового турніру і 1/8 фіналу), забивши один м'яч у переможній зустрічі групової стадії зі збірною Уругваю (6:1)^[2]. На європейській першості, яка склалался для збірної Данії невдало, Лаудруп узяв участь в усіх трьох поєдинках команди, відзначившись голом у ворота іспанців (2:3)^[3]. До фінальної частини чемпіонату світу 1990 року данці не пробилися, а восени 1990 року, провівши лише перші матчі кваліфікаційного раунду до чемпіонату Європи 1992 року, Мікаель Лаудруп оголосив про рішення припинити виступи за національну збірну через розходження точок зору з головним тренером команди Ріхардом Мьоллер-Нільсеном. Таким чином, за іронією, гравець, якого у майбутньому буде визнано найкращим футболістом Данії усіх часів, не долучився до найбільшого тріумфу національної збірної цієї країни — перемоги у континентальній першості 1992 року.

У серпні 1993 року поновив виступи на рівні збірних, став учасником фінальної частини чемпіонату Європи 1996. До того, у 1995 виступав у розіграші Кубка Конфедерацій, по результатах якого данці виграли цей трофей, здолавши в фіналі збірну Аргентини (2:0).

По завершенні чемпіонату світу 1998 року, на якому збірна Данії та її капітан Мікаель Лаудруп дійшли стадії чвертьфіналів, гравець офіційно оголосив про завершення кар'єри у збірній, яка тривала 16 років.

Протягом кар'єри у національній команді взяв участь у фінальних частинах трьох чемпіонатів Європи та двох чемпіонатів світу. Усього провів 104 офіційні матчі за збірну Данії, що є одним з найвищих показників серед її гравців, відзначився 37 забитими голами.