Марк Юній Сілан (консул 25 року до н.е.)

Марк Юній Сілан (64 — після 12 року до н.е) — політичний та військовий діяч Римської імперії, консул 25 року до н. е.

Марк Юній Сілан
Народився69 до н. е.[1]
Стародавній Рим
Помер11 до н. е.
КраїнаСтародавній Рим
Діяльністьполітик, військовослужбовець
Знання мовлатина
Суспільний станпатрицій[d][1]
Посадаконсул, давньоримський сенатор[d] і монетарій[d][1]
БатькоДецим Юній Сілан
МатиСервілія Цепіона
Брати, сестриМарк Юній Брут, Junia Primad, Юнія Секундаd і Юнія Терція
У шлюбі зManlia Torquatad
ДітиGaius Junius Silanusd і Marcus Junius Silanusd

Життєпис

ред.

Походив з впливового плебейського роду Юніїв. Син Марк Юнія Силана, претора 77 року до н. е., та Семпронії.

У 43 році до н. е. був військовим трибуном у Марка Емілія Лепіда у Нарбонській Галлії. Лепід направив його до Марка Антонія, який облягав Децима Брута під Мутіною, не даючи ясних інструкцій, на чию сторону встати. Згідно з таємними наказами Лепіда, Сілан надав допомогу Антонію, брав участь у битві під Мутіною, а після поразки Антонія повернувся до Лепіда. Марк Лепід відмовився взяти на себе відповідальність за дії свого підлеглого і висловив йому осудження.

У 39 році до н. е. Сілан перебував на Сицилії у Секста Помпея. Згодом втік звідти у зв'язку або з проскрипціями, або з поразкою в Перузійскій війні. Відповідно до умов Мізенської мирної угоди Марк Юній був відновлений у правах і повернувся до Риму. Незабаром став прихильником Антонія. У 34 році до н. е. Сілан увійшов до колегії авгурів.

У 34—32 роках до н. е. займав у Ахаї посаду квестора проконсула, потім проквестора. Через розбіжності з Клеопатрою та її оточенням у 31 році до н. е. залишив Антонія і перейшов на бік Октавіана.

У 29 році до н. е. отримав патриціанську гідність згідно з законом Сенія. У 25 році до н. е. Марк Сілан обіймав посаду консула разом з Октавіаном. З 16 до 12 року до н. е. був проконсулом провінції Азії. Подальша доля невідома.

Родина

ред.

Дружина — Квінкція Криспіна, донька Тита Квінкцій Криспіна, квестора 69 року до н. е.

Діти:

Джерела

ред.
  • Dio XLVI 38, 50—51; LIII ind., 25. (лат.)
  • Hans Georg Gundel: Iunius 31. // Der Kleine Pauly, Bd. 2 (1957), Sp. 1557. (нім.)
  1. а б в Digital Prosopography of the Roman Republic