Ліщинський Любарт Омелянович
Лю́барт Омелянович Ліщи́нський (8 липня 1942, Львів — 17 червня 1998, Львів) — український художник, реставратор, ювелір, актор, поет, журналіст, рецитатор. Син львівського художника Омеляна Ліщинського, батько львівської мисткині Слави Салюк[1].
Любарт Омелянович Ліщинський | ||||
---|---|---|---|---|
Народження | 8 липня 1942 | |||
Смерть | 17 червня 1998 (55 років) | |||
Національність | українець | |||
Країна | СРСР→ Україна | |||
Жанр | живопис, графіка | |||
Навчання | Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва | |||
Діяльність | поет, журналіст, художник, ювелір, актор | |||
Роки творчості | 1964—1998 | |||
Діти | Слава Салюк | |||
| ||||
Життєпис
ред.Народився 8 липня 1942 року у Львові в родині Омеляна та Мирослави Ліщинських. Закінчив Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва[1].
Працюючи в інституті «Укрзахідпроектр��ставрація» впродовж довгих років, займався реставрацією архітектурних пам'яток Львова (серед його робіт зокрема — ансамбль Бернардинського монастиря, Арсенал, Аптека-музей тощо). Реалізовував свою творчість у малярстві ікон на склі, металевих декоративних свічниках, медальєрстві. Понад двадцять років був актором знаного у Львові Польського народного театру[1]. Мистецькі багатства рідного міста і його культурне минуле знав чудово і міг годинами проводити екскурсії містом.
Ще в Україні Любарт Ліщинський експериментував з дизайном жіночих нашийних прикрас. Згодом, вже у США, захоплення переросло у цілий творчий напрям — використовуючи матеріали різних часів та країн світу, він творив з них на чужині намиста, побудовані за зразком гуцульської зґарди. Металеві деталі, використані у прикрасах, походять з країн Азії (Афганістан, Індія, Іран), виготовлені ймовірно у XIX столітті з томпаку чи альпаку. І всі нашийники, як він їх називав, з якого б матеріалу вони не були, несли у собі для нових власників спогад про Карпати та відгомін давніх поколінь України[2].
Його ювелірні роботи експонувалися у Національному музеї у Львові у липні 2002 року на спільній виставці з малярськими роботами його батька Омеляна Ліщинського. Нашийники-зґарди авторства Любарта Ліщинського на сьогодні зберігаються у колекціях США, Франції, Австралії та України[2].
Від початку 1990-х років мешкав у Нью-Йорку (США). Артистизм, виплеканий за 20 років гри у Польському народному театрі (Львів), допоміг йому втілитися в образи «Гриця Зозулі» (пера Едварда Козака)[3] та персонажів інших творів, які рецитував на численних мистецьких вечорах у Нью-Йорку, Філадельфії, Гантері[2]. Дописував до українського часопису у США «Свобода»[1]. В останні місяці життя повернувся з Нью-Йорку до Львова, де й 17 червня 1998 року помер. Похований на Личаківському цвинтарі у Львові[2].
Примітки
ред.- ↑ а б в г Р. М. Яців. Ліщинський Любарт Омелянович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. — Т. 17 : Лег — Лощ. — 712 с. — ISBN 978-966-02-7999-5.
- ↑ а б в г «Нашийники». Слава Салюк та Любарт Ліщинський. iconart.com.ua. Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 29 вересня 2024.
- ↑ Гриць Зозуля. Чесна Еліто! (Любарт Ліщинський читає вибрані гумористичні твори Едварда Козака). discogs.com. Yevshan Corporation. Архів оригіналу за 13 січня 2018. Процитовано 13 січня 2018.
Джерела
ред.- Р. М. Яців. Ліщинський Любарт Омелянович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. — Т. 17 : Лег — Лощ. — 712 с. — ISBN 978-966-02-7999-5.
Посилання
ред.- У Львові представили виставку нашийників Любарта Ліщинського та його доньки (фото). vgolos.com.ua. Інформаційна агенція «Вголос». 30 квітня 2013. Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 29 вересня 2024.
- Ольга Швед (24 квітня 2013). У Львові відкрили виставку давніх нашийних прикрас. gazeta.ua. Gazeta.ua. Процитовано 29 вересня 2024.
Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення.
|