Ларрі Коен

Лоуренс Джордж Коен народився в Манхеттені 15 липня 1936 року. Його родина має єврейське походження.^[5] Його сестра, Ронні Чейзен, була публіцистом і працювала з ним на початку його кінокар'єри. У ранньому віці він переїхав до району Рівердейл у Бронксі.

У дитинстві Коен демонстрував ненажерливий апетит до фільмів, відвідуючи кінотеатри щонайменше двічі на тиждень, і більшість з них були подвійними сеансами, юний Коен примудрявся споживати щонайменше чотири фільми на тиждень. Він був прихильником крутих детективів і нуарних фільмів. Коен був особливим шанувальником режисера Майкла Кертіcа, серед фільмів якого «Пригоди Робін Гуда», «Додж Сіті» та «Касабланка».

У 1950-х роках Коен працював на телекомпанії NBC, де навчився продюсувати телеп'єси, а невдовзі почав писати власні телевізійні сценарії. Він створив телесеріал «Загарбники», а також писав сценарії для декількох епізодів «Захисників» і «Втікача».^[6]

У 1966 році він написав сценарій до вестерну «Повернення семи» (також відомого як «Повернення чудової сімки»), продовження фільму «Чудова сімка» 1960 року. Він також створив телесеріал «Branded» (1965–1966).

Хоча Коен продовжував писати сценарії для телесеріалів і кінофільмів протягом 1970-х років, наприклад для серіалу «Коломбо», він почав випробовувати себе на поприщі режисури. Його режисерським дебютом стала чорна комедія 1972 року «Боун» з Яфетом Котто в головній ролі. У 1974 році він написав, спродюсував і зняв фільм жахів «Воно живе» про дитинча-мутанта, яке починає у вбивати. Стрічка, яка спочатку зазнала комерційного провалу, була перевиданна з новою рекламною кампанією; Фільм мав помірним успіх, заробивши понад 7 мільйонів доларів для Warner Bros. і породивши два продовження: «Воно живе знову» (1978) і «Воно живе: Острів живих» (1987), обидва зняв Коен.^[7]

Наступним фільмом Коена стала наукова фантастика про серійних вбивць «Бог велів мені» (1976), у якому нью-йоркський детектив розслідує низку вбивств, вчинених випадковими людьми, які стверджують, що Бог наказав їм скоїти злочини. Протягом 1970-х і 1980-х років він працював переважно в жанрі жахів, часто поєднуючи елементи криміналу, поліцейського процедуралу і наукової фантастики з дошкульними соціальн��ми коментарями.

Протягом 1980-х років Коен був режисером і сценаристом ряду малобюджетних фільмів жахів, у багатьох з яких головну роль зіграв актор Майкл Моріарті. Першим був «Q» (1982) про ацтекського бога, відомого як Кетцалькоатль (Крилатий змій), який воскрес і живе на вершині Крайслер-білдінг.

Наступним проектом Коена була «Штучка» (1985), фільм про інопланетну субстанцію, яку починають продавати як низькокалорійний десерт. У 1987 році Коен зняв «Повернення до Салем Лоту», неофіційне продовження роману Стівена Кінга та мінісеріалу «Доля Салему».

Коен розпочав 1990-ті з фільму «Швидка допомога» з Еріком Робертсом у головній ролі. Дія фільму розгортається в Нью-Йорку і зосереджується на художнику коміксів Джоші Бейкеру, який стає свідком зникнення людей, яких забирає таємнича машина швидкої допомоги, яка ніколи не доїжджає до міської лікарні. У «Швидкій допомозі» є камео Стена Лі, Ларрі Хама та Джима Салікрупа з Marvel Comics. У 1996 році він став режисером блексплуатейшен-фільму «Оригінальні гангстери», у якому зіграли Джим Браун, Пем Ґрієр і Фред Вільямсон. Більшу частину десятиліття Коен зосереджувався на написанні сценаріїв. Він написав трилогію Вільяма Люстіга про поліцейського-маніяка, в якій Роберт З'Дар зобразив немертя-маніяка-поліцейського. Також написав історію для фільму «Викрадачі тіл» Абеля Феррари, третьої екранізації однойменної новели.

Після 1990-х років Коен був менш плідним і зосередився виключно на написанні сценаріїв, за винятком режисування епізоду 2006 року "Забери мене" телесеріалу-антології «Майстри жахів», головну роль в якому зіграв постійний актор Коена Майкл Моріарті. Його перший проект, «Телефонна будка» (2002), став учасником голівудської тендерної війни, і сценарій врешті-решт опинився у Джоела Шумахера.^[8] «Телефонна будка» мала комерційний успіх: світові збори склали 98 мільйонів доларів при бюджеті в 13 мільйонів. У фільмі зіграли Колін Фаррелл, Кіфер Сазерленд, Форест Вітакер та Кеті Холмс.

Наступний фільм за його сценарієм — ще один гостросюжетний кримінальний трилер «Стільниковий» (2004), також був присвячений телефонам. Головні ролі зіграли Кім Бейсінгер, Кріс Еванс, Вільям Х. Мейсі та Джейсон Стетхем.

У 2003 році Коен разом із колегою Мартіном Полом опинився в центрі судового процесу проти 20th Century Fox, стверджуючи, що компанія плагіатувала їхній сценарій під назвою «Cast of Characters» для створення «Ліги видатних джентельменів» з Шоном Коннері в головній ролі. Як повідомляло BBC, у позові стверджується, що "містер Коен і містер Полл кілька разів пропонували цю ідею телеканалу Fox у період між 1993 і 1996 роками під назвою «Cast of Characters» («Склад персонажів»).^[9][10][11] «Ліга видатних джентльменів» була адаптацією серії коміксів 1999 року Алана Мура та художника Кевіна О'Ніла.^[12]

У 2009 році Йозеф Руснак зняв ремейк фільм Коена «Воно живе». Коен визнав, що ремейк був жахливим^[13], і заявив: «Це жахлива картина. Це просто жахливо».^[14]

Коен був одружений двічі: на Джанель Вебб, до їхнього розлучення у 1980 році; а потім на Синтії Костас, з 1994 року і до своєї смерті. У нього дві доньки. Його сестра Ронні Чейзен була вбита 16 листопада 2010 року під час стрілянини в Беверлі-Хіллз.^[15]

Коен помер 23 березня 2019 року від раку у своєму будинку в Беверлі-Хіллз у віці 82 роки.^[16]

Тільки сценарист

• Повернення сімки (1966)
• Я маю справу з ризиком (1966)
• Кричи, крихітко, кричи (1969)
• Татко вирушає на полювання (1969)
• Ель Кондор (1970)
• Я, суд присяжних (1982)
• Викрадачі тіл (1993)
• Дядяко Сем (1996)
• Телефонна будка (2002)
• Стільниковий (2004)
• Воно живе^[en] (2009)

Актор

• Ларрі Коен на сайті IMDb (англ.)