Культура Бахрейну

Перші об’єднання діячів мистецтва стали з’являтись у Бахрейні в 1950-х роках. У 1952 році було створено «Клуб мистецтв та літератури» ^[2]. Клуб був місцем зустрічі професійних та самодіяльних художників, музикантів та акторів. У 1956 році у столиці Бахрейну Манамі відбулась перша виставка живопису. Популярністю на той час користувались такі художні напрямки як експресіонізм та сюрреалізм, а також мистецтво арабської каліграфії. Більшість художників навчались у культурних столицях арабського світу – Каїрі та Багдаді.

У 1983 році було засновано Товариство мистецтв Бахрейну. Його створення стало результатом звернення групи з 34 найвідоміших художників країни до влади з проханням про створення некомерційної культурної організації ^[3]. Товариство почало організовувати виставки в країні та за її межами, а також надавати можливість усім бажаючим навчатись арабської каліграфії, живопису, дизайну інтер’єру та фотографії. Влада Бахрейну активно допомагає розвитку ісламського мистецтва, для творів якого було створено особливий музей – Бейт Аль-Коран.

В останній час у країні набрав популярності абстрактний експресіонізм. У країні процвітає невелика авангардна спільнота. У Національному музеї Бахрейну регулярно відбуваються виставки сучасного мистецтва ^[4], а також виставляються напоказ місцеві артефакти стародавніх часів, наприклад, такі як статуетки зі слонової кості, кераміка, мідні вироби, золоті прикраси тощо.

Найвідоміші художники Бахрейну у XX столітті:

• Abdul Aziz bin Mohammed al Khalifa — експресіонізм
• Ahmed Qasim Sinni — експресіонізм
• Abdul Karim Orayyed (нар. 1936) — експресіонізм
• Rashid Oraifi (нар. 1949) — експресіонізм
• Nasser Yousif (нар. 1940) — експресіонізм
• Rashid Swar (нар. 1940) — експресіонізм
• Abdulla al Muharraqi (нар. 1939) — експресіонізм і сюрреалізм
• Abdul Latif Mufiz (нар. 1950) — експресіонізм
• Badie al-Shaikh (нар. 1955) — каліграфія
• Abdul-Elah al Arab (нар. 1954) — каліграфія
• Jamal A. Rahim (нар. 1965) — скульптура
• Adel Mohamed Al-Abbasi — скульптура
• Salman Mubarak AlNajem (нар. 1992) — неоекспресіонізм

У Бахрейні розташовується шість великих виставкових площ:

• Albareh Art Gallery
• Al Riwaq Gallery
• The La fontaine centre of contemporary art
• Ella Art Gallery
• Nadine Gallery
• Seana Mercedes Mallen

Середньовічні фортеці Бахрейну були побудовані у тому ж архітектурному стилі, що і споруди країн Перської затоки. У той же час архітектура бахрейнських житлових будинків є унікальною для цього регіону.^[5]

«Вітрова башта», через яку здійснюється природна вентиляція приміщень будинку, є типовим прикладом старих будівель, особливо у районах міст Манама та Мухаррак ^[6]. Традиційний житловий будинок будується за схемою «павільйон навколо двору». Переважно у будинках два внутрішні двори, що дозволяє використовувати один для приймання гостей, а інший – для особистих потреб мешканців будинку. При плануванні житла враховуються сезонні зміни клімату у регіоні. На дахах будуються особливі конструкції бризи та перенаправляють їх у внутрішню частину двору. Кімнати на нижніх поверхах мають товстіші стіни, що дає можливість використовувати ці приміщення під час прохолодних зимових місяців. Для порятунку від сильної спеки у літні місяці при зведенні стін використовуються панелі зі скріпленого розчином коралового щебеня. Легкий та пористий корал зі шарами вапна та гіпсу дозволяє підтримувати у приміщенні комфортну температуру. Недоліком стін з коралу є їх низька міцність та вразливість до води. Внаслідок цього, після сезону дощів подібні стіни потребують ремонту.

Після отримання країною незалежності та нафтового буму 1970-х років, у ділових районах та дипломатичному кварталі столиці країни було побудовано багато офісних приміщень зі скла та бетону у західному стилі.^[7]

Протягом всієї історії Бахрейну серед жителів цього регіону були найпоширенішими такі ремесла, як гончарство, ковальство та ювелірна справа, у тому числі виготовлення прикрас з міді і золота та інкрустація виробів цими металами ^[8]. До цих пір у країні збереглась традиція плетіння різних виробів з пальмового листя, особливо характерна для сіл у районі столиці Манами ^[9]. Традиційним ремісничим галузям надається державна та народна підтримка.

Розвиток літератури Бахрейну у цілому схожий до літератури в інших країнах Аравійського півострову, для яких характерна швидка літературна еволюція. Після отримання країною незалежності письменники та поети перейняли зміну літературних течій в таких найрозвинутіших арабських літературах як єгипетська, сиро-ліванська. Починаючи з 70-х років 20 століття бахрейнська література пройшла шлях від класицизму до романтизму, реалізму і далі до модернізму.

Серед сучасних прозаїків можна назвати Алі Аль-Касема, Шаркаві Хаддада, Ібрагіма Аль-Арраєда та Ахмада Мухаммеда Аль Халіфу. Найвідомішим поетом у країні є Алі аш-Шаркаві. У поезії є помітною тенденція до відходу від традиційної арабської теорії віршування та звернення до західних літератур^[10]. Більшість книжок видається арабською мовою. У серпні 2004 року Алі Ас-Саід опублікував роман QuixotiQ іноземною мовою без попереднього перекладу з арабської.

В Бахрейні дуже багато жінок-поетес. Найвідомішими є Фатіма ат-Тайтун, Фатхія Аджлан, Фаузія ас-Сінді та Хамда Хаміс^[11]. Останній з них у 1969 року вдалось опублікувати свою збірку віршів під назвою «Шазая». Наприкінці XX століття у творчості жінок набув популярності вільний вірш.

Музика Бахрейну є частиною народних традицій Перської затоки. Найпопулярніший жанр – саут. Цей жанр вимагає виконання композицій на трьох інструментах: уд, ребаб та ударні. Саут склався завдяки впливу африканської, індійської та перської музики. Найві��омішими виконавцями у цьому жанрі є дует Султана Хаміда Алі Бахара (вокал) та Халіда аш-Шейха (уд).

Другим популярним жанром є фіджрі – пісні ловців перлів. Існує два види пісень: одні виконуються на березі, інші – на кораблі. Їх виконання включає в себе спів та хлопання долонями під акомпанемент барабанів. Найвідомішими виконавцями є Салем Аллан та Ахмад Бутабанія.

Третій тип музики та танців – ліва. Він є поширеним у громадах потомків переселенців зі Східної Африки, які проживають у районі міста Мухаррак.

У Бахрейні є також декілька музичних гуртів, які виконують хард-рок, треш-метал, блек-метал та орієнтал-метал. Серед них Narjahanam, Smouldering in Forgotten та Motor Militia. Гурт Osiris, який виконує музику у стилі прогресивний рок з елементами бахрейнської народної музики, досяг міжнародної популярності у 1980-х роках.^[12]

Найпопулярнішим танцем тут є аль-Арда. Він представляє собою чоловічий танець з шаблями під акомпанемент барабану, який супроводжується ще й співом.

Бахрейн став першою країною Перської затоки, де було відкрито студію звукозапису ^[13]. Сучасні музичні навчальні заклади країни представлені Інститутом музики Бахрейну, Інститутом класичної музики та Національним бахрейнським оркестром.

Кіноіндустрія у Бахрейні розвинута досить слабо через відсутність підтримки збоку держави та низької зацікавленості приватного сектору. За всю історію країни окремими місцевими режисерами було знято лише декілька десятків короткометражних фільмів та 5 повнометражних стрічок. У 1990-х роках вийшов бахрейнський фільм «Бар’єр».

Кінотеатри тут відкриті з 1920-х років. Основу репертуару кінотеатрів у Бахрейні складають індійські, американські та арабські фільми. У 1980 році у Манамі було засновано кіноклуб.^[14]

Найпопулярнішим видом спорту у Бахрейні є футбол. У той же час практикуються катання на конях та полювання на зайців.

У країні виходять щотижневі та щоденні газети арабською мовою. Найпопулярнішою є газета Аль-Васат. Її тираж становить 15000 екземплярів^[15]. Є декілька газет, які виходять англійською мовою: Gulf Daily News та Daily Tribune. Більша частина преси є приватною власністю та не підлягає цензурі.

Мовлення державних телевізійних каналів та радіостанцій ведеться арабською мовою. Є також телеканали англійською мовою та радіостанція на гінді.

•   Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Культура Бахрейну