Країнознавство

Об'єктом вивчення країнознавства є країни як основні одиниці сучасної соціально-політичної організації світу, а також їх великі частини (райони, штати, області, провінції тощо) і різні міждержавні, регіональні та глобальні угрупування^[1].

Предмет країнознавства охоплює міжнародний вимір діяльності держав та розвитку їхніх взаємовідносин з іншими суб'єктами глобального політичного простору в рамках окремих регіонів та світу в цілому. Предмет країнознавства стосується сфери інтересів різних природничих, гуманітарних і соціально-економічних наук: географії, політології, історії, економіки, культурології, релігієзнавства, етнології, мовознавства тощо. Відповідно виділяються й різні напрями країнознавства — географічне, історичне, економічне, політологічне, культурологічне, етнологічне, культурно-лінгвістичне, міжнародне та ін^[2].

Основним продуктом країнознавчих досліджень є комплексні країнознавчі характеристики країн та регіонів світу. Створення комплексних країнознавчих характеристик пов'язане з упровадженням системного підходу до країнознавчих досліджень^[1].

При цьому глобальний світ розглядається як середовище функціонування країн, які аналізуються як багаторівневі системи, складені з багатьох підсистем — географічної, геологічної, етно-демографічної, соціальної, економічної, політичної, культурної тощо.

Оскільки при їхній побудові дослідник систематизує зібрану ним інформацію про країну, не є суттєво важливим, яку конкретно схему такої характеристики він обирає в рамках конкретного дослідження. Важливішою є одноманітність використовуваної схеми щодо різних країн. Саме це дає можливість швидкої обробки, порівняння й передачі накопиченої та систематизованої інформації^[1].

Для побудови характеристик, існують також методи країнознавчих досліджень:

• Загальнологічні — аналіз, синтез, дедукція, моделювання, абстрагування, узагальнення
• Теоретичні — експерименти, гіпотетичних перехід від абстракції до конкретності
• Соціологічні — соціально-політичний експеримент, контент-аналіз, анкетування, інтерв'ю, опитування і т.д.
• Соціально-психологічні — соціально-психологічний експеримент, спостереження, соціометричне опитування, тестування, шкаловання.
• Порівняльні (компаративні) — порівняльно-географічний і порівняльно-історичний, конкретного аналізу, періодизації, хронологічний, ретроспективний тощо.
• Емпіричні — практичний експеримент, статичний (аналіз статичного матеріалу, конкретного моделювання.
• Системно-функціональні — системний, інституціональний, функціональний, структурно-функціональний аналіз тощо.
• Діяльнісні — метод прийняття рішень, раціональний, змішано-скануючий, теорії груп, метод дії.
• Спеціальні — картографічний, метод збору країнознавчої інформації, експериментальне країнознавче дослідження, "гра масштабами", індексний метод тощо^[3].

Як правило, комплексна країнознавча характеристика країни містить інформацію про її:

• Територію і географічне розташування (площа, особливості рельєфу, клімату, фізико-, економіко- та політико-географічне положення).
• Природу і природокористування (особливості природних умов, рослинний і тваринний світ, забезпеченість ресурсами, всесвітньо відомі природні пам'ятки).
• Народонаселення (кількість та етнічний склад населення, його структура, тривалість життя, розміщення, міграції, типи поселень).
• Суспільство (державний устрій і форма правління, політичний режим, особливості політичної та правової систем, етимологія назви країни, державна й національна символіка, геополітичне становище, зовнішня політика й міжнародні зв'язки, образ країни у науковому та загальнокультурному дискурсі).
• Історичний розвиток (етапи територіального розвитку, зміна форм державного устрою та правління, а також державних утворень, які функціонували на терені країни в різні історичні періоди, еволюція форм природокористування, розміщення господарства і населення в історичній ретроспективі).
• Господарство (провідні галузі промисловості, сільського господарства, транспорту, сфери послуг; територіальна структура економіки й економічні райони).
• Культуру (етногеографічні особливості, традиції, культурні пам'ятки, внесок у світову культурну спадщину видатних діячів науки, літератури, музики, образотворчого мистецтва).
• Зв'язки з Україною (дипломатичні відносини, політична, економічна, військова, культурно-гуманітарна співпраця, кількість українців, які постійно мешкають в країні, українські громадські організації, відомі у світі особистості з українськими коренями).

Комплексна країнознавча характеристика на основі системного підходу синтезує широкий спектр інформації про країну, обрану як об'єкт дослідження, упорядковуючи, систематизуючи її та роблячи придатною для проведення порівнянь, а також швидкого ознайомлення та вивчення^[1].

Завдання країнознавства слід розглядати у двох основних вимірах:

• Науково-теоретичному — розробити цілісну концепцію розвитку та функціонування всього суспільства із урахуванням спів- відношення і взаємозв'язку між різними системами суспільної організації (політичною, соціальною, господарською, правовою тощо);
• Навчальному — озброїти студентів теоретичними знаннями в галузі різних сфер життя окремих країн і регіонів, а також практичними вміннями побудови комплексних країнознавчих характеристик із використанням набутих знань і дослідницьких країнознавчих методів^[3].

В країнознавстві існує два основних підходи до визначення ролі та призначення країнознавства:

• За відомим країнознавцем М.Баранським — 1) ландшафтознавство; 2) вчення про економічний регіон;
• з точки зору сучасного наукового бачення і комплексного підходу — 1) описова; 2) інформаційно-аналітична (методика одержання, обробки, узагальнення та передачі країнознавчої інформації); 3) культурно-освітня; 4) науково-дослідницька; 5) практична; 6) прогностична; 7) методологічна (розробка та використання методів дослідження й аналізу країнознавчої інформації); 8) світоглядна^[3].

Окрім комплексного країнознавства, широкого розповсюдження набули цільові або проблемні країнознавчі дослідження. В залежності від завдань дослідників, їх поділяють на наукове, навчальне, геоінформаційне, культурно-просвітницьке, прогнозне й конструктивне, військове, географічне, історико-георафічне, культурно-географічне, політико-географічне, релігійне, спортивне, демографічне, етноконфесійне, медико-географічне, екологічне, лінгвістичне країнознавство, а також країнознавче забезпечення зовнішньої політики^[1].

• Кривонос Р. А. Країнознавча характеристика як засіб отримання та передачі наукового знання про країни світу // Міжнародні відносини. Серія «Політичні науки». — 2015. — № 9. — http://journals.iir.kiev.ua/index.php/pol_n/article/ view/2642/2348.
• Країнознавство: довідник / Я. Б. Турчин, Л. О. Дорош, О. Н. Горбач ; М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Нац. ун-т «Львів. політехніка». — Л. : Вид-во Львів. політехніки, 2012. — 296 с. : іл. — ISBN 978-617-607-322-2
• Країнознавство: навч. посіб. / О. В. Килин; Укоопспілка, Львів. комерц. акад. — Львів, 2014. — 471 c.
• Країнознавство: підручник / В. І. Головченко, М. С. Дорошко, П. М. Ігнатьєв та ін.; за ред. В. П. Крижанівського, В. І. Головченка. — К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2009.
• Країнознавство: підручник / В. П. Крижанівський, М. С. Дорошко, В. І. Головченко та ін.. ; за ред. [М. С. Дорошка]. — 2-ге вид., переробл. і доповн. — К. : Знання, 2012. — 439 с. + 16 с. (карти). — (Вища освіта ХХІ ст.).
• Країнознавство: теорія та практика: підручник / М. П. Мальська, Н. В. Антонюк, Ю. С. Занько, Н. М. Ганич ; Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. — К. : ЦУЛ, 2012. — 528 с. — Бібліогр.: с. 523—525 (88 назв). — ISBN 978-611-01-0288-9
• Країнознавчий словник-довідник / І. А. Дубович; Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. — Л., 2002. — 587 c. — Бібліогр.: с. 577—579.
• Масляк П. О. Країнознавство: Підручник — К: Знання, 2008. — 292 с.
• Туристичне країнознавство. Азія та Океанія: навч. посіб. [для науковців, викл. та студ. за напрямами: «Менедж. орг.», «Туризм» і «Географія»] / М. П. Мальська, О. Ю. Бордун, М. З. Гамкало ; Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. — К. : ЦУЛ, 2013. — 184 с. — ISBN 978-617-673-123-8
• Туристичне країнознавство. Європа: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / М. П. Мальська, М. З. Гамкало, О. Ю. Бордун. — 2-ге вид., стер. — К. : ЦУЛ, 2010. — 224 с. — Бібліогр.: с. 220—221 (45 назв). — ISBN 978-966-364-834-7
• Туристичне країнознавство: навч. посіб. для ВНЗ / А. Ю. Парфіненко. — Х. : Бурун книга, 2009. — 288 c.
• Туристичне країнознавство: [посіб. для студентів ВНЗ] / Стафійчук В. І., Малиновська О. Ю. — Херсон: Олді-плюс, 2016. — 807 с. : іл., табл. — Бібліогр.: с. 806—807 (15 назв). — ISBN 978-966-289-102-7
• Методика страноведческого исследования / Под редакцией Н. С. Мироненко. — М., 1993. (рос.)
• (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.
• Країнознавство : навч.посіб. / В.А. Лизогуб. — Х. : Право, 2014. ― 624 с. ― ISBN 978-966-458-697-6

• Gapminder.org [Архівовано 13 лютого 2004 у Wayback Machine.] — візуалізація статистичних даних від Ганса Рослінга. (англ.)
• Энциклопедия «Вокруг света» [Архівовано 31 грудня 2011 у Wayback Machine.] — енциклопедія країн світу на основі журнальних матеріалів. (рос.)