Краско Іван Іванович

Краско Іван Іванович
Краско Іван Іванович
рос. Иван Иванович Краско
Ім'я при народженні	рос. Иван Иванович Бахвалов
Народився	23 вересня 1930 (94 роки); Вартемяги, Ленінградська область, СРСР
Громадянство	СРСР; Росія
Діяльність	актор, кіноактор, актор театру, актор озвучування
Alma mater	Ленінградський театральний інститут імені О. М. Островського (1961)
Заклад	Великий драматичний театр імені Георгія Товстоногова і Академічний драматичний театр імені Віри Коміссаржевської
Роки діяльності	1961 — тепер. час
Партія	КПРС
Діти	Андрій Краско
IMDb	nm0469909
	Нагороди та премії
	; Царскосільська мистецька преміяd (2003) Художня премія «Петрополь»d
	Краско Іван Іванович у Вікісховищі

Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Краско.

Іван Іванович Краско (рос. Иван Иванович Краско; нар. 23 вересня 1930) — радянський і російський актор театру і кіно. Народний артист Росії (1992)^[2].

Біографія

Іван Краско народився 23 вересня 1930 року в селі Вартемягі Ленінградської області в родині Івана Афанасійовича Бахвалова й Анастасії Іванівни Краско.

У 1953 році закінчив з відзнакою 1-е Балтійське вище військово-морське училище і був призначений командиром десантного корабля Дунайської річкової флотилії^[3]. Скориставшись скороченням флоту, повернувся «на громадянку». Два роки навчався на вечірньому відділенні філологічного факультету ЛМУ.

У 1961 році закінчив Ленінградський театральний інститут і почав роботу в Великому драматичному театрі під керівництвом Г. О. Товстоногова.

У кінематографі дебютував у 1960 році в епізодичній ролі у фільмі «Балтийское небо» і упродовж тривалого часу знімався лише в епізодах. Першу помітну роль зіграв у 3-серійному телевізійному фільмі «Сержант міліції» (1974).

Актор каже: "Що для мене головне в кіно — не стільки ролі, скільки сама атмосфера зйомок, коли спочатку знімають останню сцену, а вже потім — початок. Це лихі входження в роль, пам'ять, яка тримає тебе (стоп, який я тоді був?) … І ще. Там я можу зустрітися з хорошими хлопцями з інших театрів, знайомими і незнайомими, новими партнерами. Мені це дуже приємно. У рідному ж театрі з вистави у виставу твою дружину грає одна і та ж актриса. Це приїдається … "

І. Краско брав участь в озвучуванні мультфільмів («Карлик Ніс» (2003, король), «Олешко Попович і Тугарин Змій» (2004, Піп, Святогор), «Геркулес» (оповідач) та інші).

У 1965 році перейшов в Театр імені В. Ф. Коміссаржевської, де працює вже більше 45 років. Провідний актор театру, виконує головні ролі в спектаклях «Втамуй мої печалі», «Бесіди з Сократом» і «Прибуткове місце».

У 2009 році написав книгу спогадів «Мій друг Петро Шелохонов», де розповів про своїх партнерів та свою роботу в театрі.

У 2010 році вийшла книга Івана Краска «Байки. І не тільки», в якій автор розповів про цікаві епізоди свого життя, значущих зустрічах, що залишили відбиток на його долі, про своїх друзів та колег.

Родина

Перша дружина — Катерина Іванова (1951—1955), дочка Галина
Друга дружина — Кіра Петрова (1956—1997), син Андрій (1957—2006), дочка Юлія. Андрій пішов по стопах батька, ставши актором. Але в 2006 році раптово помер на зйомках фільму «Ліквідація» від серцевої недостатності.
Третя дружина Наталя Вяль (2001—2011), сини Іван і Федір.
Четверта дружина Наталія Шевель (з 2015 року)

Нагороди

Заслужений артист РРФСР (20.12.1976)
Народний артист Росії (1992)
Лауреат премії «Золотий пелікан»
Лауреат премії «Велика ведмедиця»
Лауреат «Царскосельскої мистецької премії» (2003) та премії «Потерпілі».
Орден Пошани (2010)^[4]
Орден Святої Тетяни (2011)

Фільмографія

«Балтийское небо» (1960, льотчик)
«Бар'єр невідомості» (1960, гість)
«Кюхля» (1960, фільм-спектакль; солдат)
«Страх і відчай у Третій імперії» (1965, робітник)
«Аварія» (1965, редактор районної газети)
«Кораблі в Ліссі» (1965, фільм-спектакль)
«Римські оповідання» (1965, фільм-спектакль)
«На дикому березі» (1966, член парткому)
«Несерйозна людина» (1966, фільм-спектакль; лейтенант міліції)
«У місті С.» (1966, письменник)
«Першоросіяни» (1967, Феодосій)
«У старій Москві» (1967)
«Метелиця» (1967, фільм-спектакль; Болотін)
«Через степ на сонці» (1967, фільм-спектакль; Плешко, комісар)
«Заздрість» (1967, фільм-спектакль; Микола Кавалеров)
«Якірна площа» (1967, фільм-спектакль; капітан-лейтенант Бондар)
«Дорога додому» (1967, Дзядек, командир польського загону, капітан)
«Пер Гюнт» (1968, фільм-спектакль; Пер Гюнт)
«Знахідка Траубе» (1968, фільм-спектакль; Шель)
«П'ядь землі» (1968, фільм-спектакль; Огарь, капітан)
«Життя Матвія Кожем'якіна» (1968, фільм-спектакль; Шакір, татарин; двірник, а потім прикажчик)
«П'ятеро з неба» (1969, Федір Васильович, другий чоловік колишньої дружини Мінаєва)
«У прекрасному та лютому світі» (1969, фільм-спектакль; Фома Пухов)
«Унтиловськ» (1969, фільм-спектакль; Павло Черваков)
«Пани Головльови» (1969, фільм-спектакль; Степан)
«Білий флюгер» (1969, Семен Єгорович Самсонов)
«Неймовірний Ієгудіїл Хламіда» (1969, епізод)
«Малюнки на асфальті» (1969, фільм-спектакль; вчитель малювання)
«Двадцять сьомий неповний» (1970, фільм-спектакль; червоний командир)
«Нічна зміна» (1970, шофер)
«За тих, хто в морі» (1970, фільм-спектакль; Лішев)
«Про те, як це було» (1970, фільм-спектакль)
«Світ без мене» (1970, фільм-спектакль)
«Життя непотрібної людини» (1971, фільм-спектакль; Саша Чижов)
«Пристань на тому березі» (1971, епізод)
«Три зимові дні» (1971, фільм-спектакль)
«Дім на Фонтанці» (1972, воєнрук в інституті)
«Принц і жебрак» (1972, Майлс Гендон)
«Червоні бджоли» (1972, інженер Домбровський, батько Стелли)
«Гра проти всіх» (1972, фільм-спектакль; «Дід»)
«Куди пливуть хмари» (1972, фільм-спектакль)
«Старий» (1973, фільм-спектакль; Мастаков)
«Червоний агат» (1973, епізод)
«Насмішкувате моє щастя» (1974, фільм-спектакль; Олександр Чехов)
«Блокада» (1974, лейтенант Горелов)
«Юркові світанки» (1974, голова колгоспу; Кіностудія імені Олександра Довженка)
«Останній день зими» (1974, Бортянський)
«Сержант міліції» (1974, майор Григор'єв)
«Лавина» (1975, комендант)
«Перша глава» (1975, фільм-спектакль)
«Троїл і Кресіда» (1975, фільм-спектакль; Одіссей)
«Про що не дізнаються трибуни» (1975, тренер Василь Малахов)
«Декілька днів без війни» (1976, фільм-спектакль; В'ячеслав)
«П'ять вечорів» (1976, фільм-спектакль; Ільїн)
«Знак вічності» (1977, епізод)
«Кінець імператора тайги» (1978, отаман Іван Соловйов)
«Сіль землі» (1978, Василь Кирилович Філін, редактор газети)
«Старі борги» (1979, Степан Семенович Лебедєв, з листопрокатного цеху)
«Територія» (1979, фільм-спектакль)
«Ескадрон гусар летючих» (1980, полковник Устимович)
«Загибель 31 відділу» (1980, начальник поліції)
«Царівна-жаба» (1980, фільм-спектакль; цар)
«Казка за казкою» (1980—1998, фільм-спектакль; радник, Лісовик, віконт та ін.)
«Правда лейтенанта Климова» (1981, начальник штабу, капітан I рангу)
«Сільська історія» (1981, епізод)
«Казку цю розповім тепер я світу…» (1981, фільм-спектакль; Оповідач)
«Росія молода» (1981, думний Ларіонов (5-та, 7-ма, 9-та серії)
«Прийдуть страсті-мордасті» (1981, Микола Іванович)
«Викрадення чародія» (1981, боярин Роман, чарівник)
«Син полку» (1981, Ковальов)
«Що б ти вибрав?» (1981, директор школи)
«Прощавай, Швамбраніє!» (1982, фільм-спектакль)
«Двоє» (1982, фільм-спектакль)
«Сліди залишаються» (1982, фільм-спектакль; Мухін)
«Тим, хто залишається жити» (1982, Володимир Федорович Фідлер)
«Митниця» (1982, Кіннотників, зав. медичного складу, подільник Делькова)
«Борька і Льонька» (1983, к/м)
«Розслідує бригада Бичкова» (1983, фільм-спектакль; Хряков)
«Звичайна історія» (1983, фільм-спектакль; Петро Іванович Адуєв)
«Дублер починає діяти» (1983, Ілля Григорович Селін, начальник відділу постачання)
«Місце дії» (1983, Гнат Степанович Шиян, секретар обкому партії)
«Відлуння далекого вибуху» (1983, Володимир Вікторович Возніцин)
«Семен Дежньов» (1983, купець Гусельников)
«Приходь вільним» (1984, підполковник Касьянов)
«Макар-слідопит» (1984, комбриг)
«Вісім днів надії» (1984, Семен Васильович Коноваленко, майстер)
«Один за всіх!» (1985, артист в телецентрі)
«Ось моє село…» (1985, Герасимов, начальник будівництва)
«Казкова подорож містера Більбо Беггінса, гобіта» (1985, Ґандальф)
«Снігуроньку викликали?» (1985, Іван Іванович, директор фірми добрих послуг)
«Прийдешньому віку» (1985, Михайло Іванович Мохов)
«Іван Бабушкін» (1985, Зотов, золотопромисловець)
«Довга пам'ять» (1985, Іван)
«Остання дорога» (1986, корнет Ракєєв)
«Пан оформлювач» (1988, слуга)
«Сіра миша» (1988, Медведєв)
«Штани» (1988, заступник директора театру)
«Наутілус» (1990, батько Фелікса)
«Афганський злам» (1991, Віктор Миколайович)
«Губернатор» / рос. Губернаторъ (1991)
«Прекрасна незнайомка» (1992, Григорій Распутін; реж. Єжи Гоффман)
«Ти є...» (1993, народний цілитель)
«Розкол» (1993, начальник Лук'янівської в'язниці Малецький)
«Кінь білий» (1993, американець)
«Колесо кохання» (1994, Сивий, Грузин)
«Роман імператора» (1994, Наполеон ІІІ)
«Повернення „Броненосця“» (1996)
«Музика кохання. Незакінчена любов» (1996, Мюллер)
«Квіти календули» (1998, Трофімич)
«Болдинська осінь» (1999, батько Сісіна)
«Вулиці розбитих ліхтарів 2» (1999, Павло Левітін («Контрабас»)
«Танці під неповним місяцем» (1999, Федір)
«Особливості національного полювання в зимовий період» (2000, Володимир Ленін (рятувальник МНС)
«Імперія під ударом» (2000, т/с; старець Кіндратій)
«Вовочка» (2000, т/с; головбух)
«Агент національної безпеки 3» (2001, т/с, 33-тя серія «Свідок»; «Дід»)
«Начальник каруселів» (2001, т/с)
«Привіт малий!» (2001, Ардальйон)
«Чорний ворон» (2001, т/с; Юозас Мацкявічюс)
«Червоний стрептоцид» (2002, к/м)
«Убивча сила 4» (2002, т/с; капітан судна Жаров)
«Жіночий роман» (2003, Владислав Петрович)
«Лінії долі» (2003, т/с; Нотаріус (24-а серія)
«Терміновий фрахт» (2003, лоцман Свиридов)
«Майстер і Маргарита» (2005, т/с; щофер таксі)
«Брежнєв» (2005, т/с; голова колгоспу)
«Справжня історія поручика Ржевського» (2005, т/с; Іван Антонович Ржевський)
«Срібний самурай» (2007, краєзнавець Бобошко)
«Діти блокади» (2007, актор-блокадник)
«9 травня. Особисте ставлення» (2008, пасажир)
«Тарас Бульба» (2009, Бовдюг)
«Ми з майбутнього 2» (2010, Дід)
«Журов 2» (2010, т/с; Скоморохов)
«Петро Перший. Заповіт» (2011, т/с; старий)
«Справа була на Кубані» (2011, т/с; Іван Лютий, дід Григорія)
«Прихильниця» (2011, Лев Толстой)
«Особисті обставини» (2012, т/с; Степан Матвійович)
«Літєйний 7» (2012, т/с; Михайло Іванович Козловський)
«Лід» (2013, старший тренер)
«Куди тече море» (2018)
«День до» (2019, дід Юлі)
«Сентенція» (2020, Григорій)
«Моя жахлива сестра» (2022, доглядач годинної вежі) та ін.

Озвучування, дубляж:

«У чорних пісках» (1972, комісар)
«Сім викрадених наречених» (1976, Камол-ака)
«Зустрічі з 9 до 9» (1980, Міткус)
«Велика гра» (1988, Мартур Рамірес)
«Геркулес» (1997, мультфільм; Оповідач)
«Карлик Ніс» (2003, мультфільм; король)
«Олешко Попович і Тугарин Змій» (2004, мультфільм; Піп, Святогор)
«Брестська фортеця» (2010, Олександр Акімов в старості) та ін.

Примітки

↑ ČSFD — 2001.
d:Track:Q3561957
↑ Указ Президента Російської Федерації від 21 лютого 1992 року № 168^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
↑ Іван Краско на Флоті. Архів оригіналу за 23 грудня 2015. Процитовано 10 серпня 2015.
↑ Указ Президента Російської Федерації від 12.10.2010 № 1237. Архів оригіналу за 21.02.2015. Процитовано 10.08.2015.

Посилання

Інтерв'ю з Іваном Краско [Архівовано 23 квітня 2021 у Wayback Machine.] на сайті «Зоряний Журнал»
Хто є хто в Росії [Архівовано 2 березня 2021 у Wayback Machine.]
Інтерв'ю з Іваном Краско [Архівовано 12 червня 2017 у Wayback Machine.]
Іван Краско на сайті Біографія.ру
Іван Краско на сайті Трупи академічного театру імені Віри Комміссаржевской
Іван Краско на сайті Люди [Архівовано 8 лютого 2019 у Wayback Machine.]
Іван Краско на сайті Rusactoprs.ru [Архівовано 16 квітня 2021 у Wayback Machine.]

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q35127_citetype_Q1414426"_data-entity-id="Q3561957">ČSFD<span_class="wef_low_priority_links">_—_2001.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q3561957]]</div>-1] ČSFD — 2001.
d:Track:Q3561957

[2] Указ Президента Російської Федерації від 21 лютого 1992 року № 168^{[недоступне посилання з квітня 2019]}

[3] Іван Краско на Флоті. Архів оригіналу за 23 грудня 2015. Процитовано 10 серпня 2015.

[4] Указ Президента Російської Федерації від 12.10.2010 № 1237. Архів оригіналу за 21.02.2015. Процитовано 10.08.2015.

[2]