Колібрі вогнехвостий

вид птахів
Колібрі вогнехвостий
Самець вогнехвостого колібрі
Самець вогнехвостого колібрі
Самиця вогнехвостого колібрі
Самиця вогнехвостого колібрі
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Серпокрильцеподібні (Apodiformes)
Родина: Колібрієві (Trochilidae)
Підродина: Lesbiinae
Триба: Heliantheini
Рід: Колібрі-діамант (Heliodoxa)
Вид: Колібрі вогнехвостий
Heliodoxa rubricauda
(Boddaert, 1783)[2][3][4]
Ареал виду
Ареал виду
Синоніми
Trochilus rubricauda
Trochilus ruficaudatus
Clytolaema rubricauda
Посилання
Вікісховище: Heliodoxa rubricauda
Віківиди: Heliodoxa rubricauda
ITIS: 555197
МСОП: 22687712
NCBI: 1109033

Колі́брі вогнехвостий[5] (Heliodoxa rubricauda) — вид серпокрильцеподібних птахів родини колібрієвих (Trochilidae)[6]. Ендемік Бразилії. Раніше цей вид відносили до монотипового роду Вогнехвостий колібрі (Clytolaema), однак у 2022 році за результатами молекулярно-філогенетичного дослідження він був переведений до роду Колібрі-діамант (Heliodoxa)[7].

Опис

ред.
 
Самиця вогнехвостого колібрі
 
Самиця вогнехвостого колібрі

Довжина птаха становить 10,8—11,3 см, самці важать 7—9,2 г, самиці 5,9—7,1 г. Довжина крила становить 78 мм, довжина хвоста 44 мм. У самців лоб і тім'я райдужно-зелені, потилиця зелена, спина і надхвістя золотисто-бронзові. Підборіддя чорнувате, на горлі блискучий рубіново-червоний «комір», груди райдужно-смарагдово-зелені, живіт темно-сірий, поцяткований зеленими плямками. Центральні стернові пера золотисто-бронзові, решта стернових пер руді з бронзовими краями. Дзьоб чорний, завдовжки 19 мм, за очима невеликі білі плямки.

У самиць тім'я і спина трав'янисто-зелені, надхвістя і нижня частина світло світло-рудувато-коричневі. Хвіст такий же, як у самців. Забарвлення молодих птахів подібне до забарвлення самиць, однак пера на голові мають охристі краї. Трапляються також меланістичні морфи вогнехвостих колібрі.

Поширення і екологія

ред.

Вогнехвості колібрі мешкають на південно-східному узбережжі Бразилії, від Баїї до Ріу-Гранді-ду-Сул. Вони живуть у вологих атлантичних лісах, в чагарникових заростях, на плантаціях, в парках і садах. Зустрічаються на висоті від 500 до 1500 м над рівнем моря, переважно на висоті від 750 до 1000 м над рівнем моря, ведуть переважно осілий спосіб життя, однак іноді здійснюють висотні міграції. Живляться нектаром квітучих рослин, зокрема Inga, Psittacanthus, Mendoncia coccinea, Stromanthe sanguinea тощо, а також дрібними комахами, яких ловлять в польоті. Самці агресивно захищають кормові території. Сезон розмноження триває з листопада по березень. Гніздо чашоподібне, робиться з м'якого рослинного матеріалу і лишайників, розміщується на горизонтальній гілці, на висоті від 3 до 10 м над землею. В кладці 2 білях яйця розміром 16,2×10 мм і вагою 0,74 г. Інкубаційний період триває 15—16 днів, пташенята покидають гніздо через 25 днів після вилуплення.

Примітки

ред.
  1. BirdLife International (2016). Heliodoxa rubricauda: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 16 жовтня 2022
  2. Buffon, Georges-Louis Leclerc de (1780). Le rubis émeraude. Histoire Naturelle des Oiseaux (фр.). Т. 11. Paris: De L'Imprimerie Royale. с. 43.
  3. Buffon, Georges-Louis Leclerc de; Martinet, François-Nicolas; Daubenton, Edme-Louis; Daubenton, Louis-Jean-Marie (1765–1783). Oiseau-mouche à gorge rouge, de Bresil. Planches Enluminées D'Histoire Naturelle. Т. 3. Paris: De L'Imprimerie Royale. Plate 276 Fig. 4.
  4. Boddaert, Pieter (1783). Table des planches enluminéez d'histoire naturelle de M. D'Aubenton : avec les denominations de M.M. de Buffon, Brisson, Edwards, Linnaeus et Latham, precedé d'une notice des principaux ouvrages zoologiques enluminés (фр.). Utrecht. с. 17, Number 276 Fig. 4.
  5. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  6. Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Hummingbirds. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 22 жовтня 2022.
  7. Gary Stiles, Van Remsen. Revise generic limits in the Helianthini; Propuesta (928) // South American Classification Committee. — 2021.