Коваленко Ігор Миколайович (математик)

український математик

І́гор Микола́йович Ковале́нко (нар. 16 березня 1935, Київ — 19 жовтня 2019, Київ) — український математик, доктор фізико-математичних наук, професор.

Коваленко Ігор Миколайович
Народився16 березня 1935(1935-03-16)
Київ, Українська СРР, СРСР
Помер19 жовтня 2019(2019-10-19) (84 роки)
Країна СРСР
 Україна
Діяльністьматематик, викладач університету
Alma materмеханіко-математичний факультет Київського національного університету
Галузьтеорія ймовірностей і комбінаторика
ЗакладКНУ імені Тараса Шевченка
Інститут кібернетики імені В. М. Глушкова НАН України
НТУУ КПІ ім. Ігоря Сікорського
Інститут математики НАНУ
Науковий ступіньдоктор фізико-математичних наук[1] (1970) і доктор технічних наук[1] (1964)
Науковий керівникГнєденко Борис Володимирович і Михалевич Володимир Сергійович
ЧленствоНАНУ
Нагороди
Заслужений діяч науки і техніки України — 1998 Державна премія України в галузі науки і техніки — 1978 Державна премія України в галузі науки і техніки — 2001
Державна премія СРСР — 1979

Біографія

ред.

Закінчив у 1957 році Київський національний університет імені Тараса Шевченка, а в 1961 році аспірантуру. У 19621971 роках працював в оборонному інституті в Москві, а також за сумісництвом керував кафедрою теорії ймовірностей Московського інституту електронного машинобудуваннія та був редактором математичного відділу РЖ «Математика».

Із червня 1971 року працював завідувачем відділом Інституту кібернетики імені В. М. Глушкова НАН України. До 1993 року працював професором-сумісником послідовно у КДУ імені Тараса Шевченка, КВІРТУ ППО та КПІ. Доктор технічних наук (1964), доктор фізико-математичних наук (1970), професор (1965), академік НАН України (1978), член-кореспондент (1972), Заслужений діяч науки і техніки України (1998). Державна премія СРСР (1979), Державні премії України (1978, 2001). Лауреат Премії НАН України імені В. М. Глушкова (1984), лауреат Премії НАН України імені В. С. Михалєвича (2000), лауреат премії НАН України імені А. О. Дородніцина (2010).

Основні наукові роботи — з теорії масового обслуговування, математичної теорії надійності, ймовірнісної комбінаторики із застосуванням до криптографії, стохастичної геометрії. Понад 20 монографій.

Керував підготовкою понад 30 кандидатських дисертацій.

Див. також

ред.

Примітки

ред.

Джерело

ред.