Караїми в Україні

Тюркомовні караїми є корінними жителями Кримського півострова, потомками племен, які входили в VIII—IX ст. у Хозарський каганат, а точніше тих, хто прийняв караїмізм — різновид юдаїзму, що визнає лише писаний Старий завіт і відкидає Талмуд. Арамейсько-староєврейською мовою термін караїм означає читець (читець Тори). З часом це слово стало етнонімом, назвою народу. Існують твердження, ніби він належав до караїмської секти юдаїзму, що виникла в VIII ст. у Месопотамії й походить від хозарів, правляча верхівка яких прийняла юдейську релігію, а після розгрому Хозарського каганату Київською Руссю оселилися в Криму. Дослідження підтверджують прямий і безпосередній генетичний зв'язок караїмів з хозарами.

При ханському дворі караїми були шанованими людьми. Вони опікувалися монетним двором. З походу в Крим 1397 р. литовський князь Вітовт забрав до Литви майже 400 караїмських сімей. Пізніше караїми переселилися в міста Галич, Тисменицю і Луцьк. У XV ст. в Києві заснована караїмська колонія, такого ж типу поселення караїмів мали місце у Львові, де була Караїмська вулиця, Жовкві, Самборі, Деражні. Потім більшість з них переселилася у Галич (з Галичини та Волині), осівши у передмісті Залукві. Караїмські громади очолювали газани, котрі мали адміністративну, правову і релігійну владу. Завдячуючи общинній формі життя, караїми й за межами Криму зберегли мову і культуру, тюркську основу обрядів, одягу, фольклору, національної кухні.

Чисельність караїмів за переписами^[1]:

• 1926 — ~7 000 (УРСР — 2341, Кримська АРСР — 4213, Східна Галичина — ~500)
• 1959 — 3 301
• 1970 — 2 596
• 1979 — 1 845
• 1989 — 1 404
• 2001 — 1 196

Караїми в Україні за переписом 2001 р.^[2]

• Крим — 671
• Івано-Франківська область — 106
• Одеська область — 65
• Дніпропетровська область — 64
• Запорізька область — 51
• Севастополь — 44
• Київ — 43
• Донецька область — 38
• Миколаївська область — 37
• Харківська область — 35
• Херсонська область — 8
• Волинська область — 6
• Київська область — 4
• Луганська область — 4
• Чернігівська область — 4
• Львівська область — 3
• Тернопільська область — 3
• Житомирська область — 2
• Полтавська область — 2
• Хмельницька область — 1
• Черкаська область — 1

У Закарпатській, Кіровоградській, Рівненській, Сумській та Чернівецькій областях на момент перепису не було зафіксовано жодного караїма. На Прикарпатті, за словами Степана Пушика, залишилося кілька осіб караїмської народності^[3].

Караїмська мова належить до кипчацько-половецької підгрупи кипчацької групи тюркських мов. За класифікацією ЮНЕСКО, перебуває на грані вимирання.

Рідна мова караїмів України за переписом 2001 р.^[4]

• караїмська — 72 (6,0 %)
• російська — 931 (77,8 %)
• українська — 160 (13,4 %)
• інша — 9 (0,8 %)

Іван Вагилевич записав розповідь караїмського рабина з Галича про неіснуючу уже в той час місцеву кам'яну статую діда і баби, до якої доторкалися хворі, вірячи в зцілення^[5].

Караїми сповідують караїмізм

•  
  Кенаса у С��мферополі
•  
  Кенаса у Києві

• Історія євреїв в Україні
• Караїми Галича
• Караїми Львова
• Кримчаки
• Караїмізм
• Кенаса
• Караїми
• Демографія караїмів

• Макарчук С. А. — Етнографія України, Навч.посібник — Л. : Світ, 2004. — 520 с.
• «Караїми» // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3. Т. 3, С. 958.

• Караїми на Волині: Штрихи до портрета загадкового народу / В. В. Шабаровський. — Луцьк: ПВД «Твердиня», 2013. — 252 с. — ISBN 978-617-517-146-2

• Інтерактивна карта поширеності караїмської мови в Україні за переписом 2001 р. [Архівовано 19 квітня 2016 у Wayback Machine.]
• О караимах, преимущественно живущих в городе Евпатории [Архівовано 24 травня 2021 у Wayback Machine.] // Новороссийский календарь на 1839-й год. — Одесса: Изд. Ришельевского лицея. Гор. тип., 1838. — C. 179—182.(рос. дореф.)