Камбарка

Камбарка розташована на крайньому південному сході Удмуртії, на річці Камбарка, лівій притоці Ками, за 4 км від її гирла. Камбарський став, який було створено на річці у 1767 році, ділить місто на 2 частини: більшу південну та меншу північну. З усіх сторін, окрім південної, Камбарка оточена сосновими лісами тайги. З півдня до міста примикають болота нижньої течії річки Буй. Висота міста коливається від 75 до 85 метрів над рівнем моря, максимальна точка розташована на східній околиці — 113 м. Місто розташоване за 116 км від столиці республіки Іжевська. Камбарка — єдине місце в Удмуртії, де на невеликому болоті, у межах міста, зростає тайгова дрібноплода журавлина^[3].

Клімат помірно континентальний з довгою багатосніжною зимою, теплим літом та добре вираженими перехідними сезонами. Пересічні температури найхолоднішого місяця, січня, становлять −15 °C, найтеплішого, липня, — +19 °C. Середньорічна кількість опадів становить 500 мм за рік. Взимку в основному переважають південно-західні, а влітку — північно-західні вітри^[4].

Місто Камбарка, як і вся Удмуртія, розташоване в часовому поясі, позначеному за міжнародним стандартом як Moscow Time Zone (MSK/MSKS). Зміщення відносно UTC становить +3:00 (MSK, зимовий час) / +5:00 (MSKS, літній час). Нижче подано список усіх вулиць, провулків та заїздів міста Камбарка (Удмуртія).

Заснування Камбарки пов'язане з будівництвом чавуноливарного заводу на одній з приток Ками. 21 лютого 1741 року уральський гірськозаводчик Акинфій Демидов придбав у башкирів вотчинні землі біля річки Камбарка…

Назва міста походить від назви річки, а та, у свою чергу, походить від однієї з башкирських родових груп — канбар^[5]. Указом від 22 серпня 1760 року Державна берг-колегія дозволила будівництво в лісовій дачі двох молотових фабрик для переробки чавуну та «пильного» вітряка для розпилювання лісу. В 1761 році почато будівництво греблі та молотових фабрик і в 1767 році будівництво заводу було закінчене. Цей рік офіційно вважається роком заснування міста. Поступово завод розширювався, а разом з ним і заводське селище.

В селищі функціонувало 2 церкви — православна в ім'я Різдва Христового (відкрита в 1794 році) та єдиновірча в ім'я Святих апостолів Петра й Павла (відкрита в 1889 році)^[6]. При заводі діяв шпиталь. В 1863 році в Камбарці було відкрито початкове чоловіче земське училище, а в 1872 році — жіноче. 1883 року в місті з'явилась перша земська бібліотека^[7].

З 1917 і до 1923 років Камбарка була центром Камбарської волості Осінського повіту Пермської губернії. В результаті адміністративно-територіальної реформи в 1923 році була утворена нова Уральська область і в складі Сарапульського округу був утворений Камбарський район з центром у Камбарці. 22-23 січня пройшов Перший з'їзд Рад Камбарського району, на якому були обрані члени виконкому. Утворений район складався з 14 сільських рад. В 1928 році було створено промислове товариство «Горн», яке спеціалізувалось на виготовленні обозів — з 1965 року товариство перетворено на завод газового обладнання. В 1930 році Сарапульський округ був ліквідований і наступного року, згідно з постановою ВЦВК РРФСР від 10 червня, населені пункти Камбарського району увійшли до складу Сарапульського району Уральської області. Того ж року почалось будівництво Камбарської нафтобази. В 1934 році Камбарка в складі Сарапульського району увійшла до складу Кіровського краю.

Згідно з постановою ВЦВК та РНК РРФСР від 1 квітня 1929 року Камбарський завод перейменовано в селище Камбарку. Населення займалось ремісництвом, продуктове постачання йшло повністю через привізні продукти й ринки. В 1933 році на базі залізоробного заводу був організований ливарно-механічний завод, який в 1934 році освоїв серійний випуск в��зькоколійних залізничних платформ. В 1944 році завод отримав статус машинобудівного, почався випуск тепловозів різної модифікації^[8]. 1936 році Камбарка отримала статус селища міського типу. 1938 року воно в складі Сарапульського району передане зі складу Кіровського краю до новоствореної Удмуртської АРСР. 1939 року, у результаті розукрупнення, був відновлений Камбарський район.

В 1940 році вийшов з друку перший номер районної газети «Зірка», яка зараз видається під назвою «Камська новь». 1941 року був введений в експлуатацію річковий порт. В роки Другої Світової війни місто перебувало в глибокому тилу, тому населення не брало участі в прямих військових діях. Але 80 % колективу ливарно-механічного заводу за власним бажанням були зараховані в лави діючої армії. Під час війни місті був організований евакуаційний шпиталь для реабілітації радянський офіцерів та солдатів.

Згідно з указом Президії Верховної Ради РРФСР від 4 липня 1945 році робітниче селище Камбарка перетворене в місто районного підпорядкування. Значною подією було відкриття в 1955 році лісотехнічного (з 1958 року — машинобудівного) технікуму. 1960 року була відкрита дитяча музична школа. В 1964 році, у результаті громадської ініціативи, у місті був відкритий музей історії Камбарського району. В період з 1963 по 1966 роки Камбарка знову перебувала в складі Сарапульського району, а з січня 1967 року вже втретє та востаннє був утворений Камбарський район.

На сьогодні Камбарка є промисловим центром, у якому працюють до 200 підприємств. 2000 року місто отримало свій герб, який одночасно використовується і для всього Камбарського району.

Камбарка — невелике місто з населенням в 11021 особа (2010). У національному складі переважають росіяни 84,7 %, проживають також татари 8,0 % та удмурти 2,9 %^[9].

Камбарка є значним промисловим центром Удмуртської республіки. Саме заснування міста було пов'язане із будівництвом тут чавуноливарного заводу. На сьогодні в місті працює до 200 різних підприємств. Серед значних виділяються:

• ВАТ «Камбарський завод газового обладнання» — виробництво устаткування для теплогозапостачання^[15]
• ТОВ «Металіст» — виробництво побутових насосів та сейфів
• ВАТ «Камбарський машинобудівний завод» — виробництво тепловозів, цистерн та шляхових машин^[16]
• Фабрика «Корд» — виробництво кордної нитки для килимів, трикотажне виробництво
• ВКЦ «Конвеєр» — виробництво продуктів харчування
• На східній околиці розташоване підприємство із переробки хімічної зброї — Об'єкт 1203 ЗХЗ^[17].

Землі навколо міста використовуються населенням для вирощування культурних рослин (жито, ячмінь, гречка, горох, овес, картопля) та для вигодовування великої рогатої худоби, свиней та коней. На південній околиці містяться кар'єри з видобутку глини та піску.

Місто зв'язане з Сарапулом автомобільною дорогою. Автошляхів з твердим покриттям в бік Татарстану та Башкортостану немає, що створює багато незручностей. В останнє десятиріччя була збудована дорога до села Михайловка і далі до Пермського краю. Місто має своє автротранспортне підприємство. За 9 км на північний захід, на лівому березі річки Ками, у селі Кама розташований річковий порт Камбарка. На західній околиці самого міста міститься поромна переправа через Каму до села Тарасово. В межах Камбарки розташована залізнична станція на залізниці Казань-Єкатеринбург.

Заплановано зведення автомобільного мосту через Каму в районі південніше поромної переправи. Міст матиме довжину 9 км і повинен забезпечити транспортний зв'язок між Татарстаном, Башкортостаном, Удмуртією та регіонами Передуралля^[18][19].

В місті діють 2 загальноосвітні школи, ліцей. Серед вишів — Камбарський машинобудівний коледж (філіал Іжевського державного технічного університету) та представництва Євразійського відкритого інституту, Камського інституту гуманітарних та інженерних технологій. З середній спеціальних закладів діє ПТУ № 35.

В Камбарці відкрито Музей історії Камбарського району^[20], при машинобудівному заводі міститься музей залізничного транспорту. Серед культурних закладів працюють будинок культури «Машинобудівник», районний будинок культури, центральна районна бібліотека та приватний більярд-клуб.

Із закладів медицини діють центральна районна лікарня, залізнична лікарня, станція переливання крові, станція швидкої допомоги, санепіденагляд, стоматполіклініка, ветстанція.

Серед інших установ соціальної сфери в місті є РАГС, міська організація Російського зеленого хреста, типографія, редакція районної газети «Камська новь», відділення банку С-Банк, поштамт, різноманітні магазини. За мобільний зв'язок в місті відповідає компанія Волга-Телеком.

Дивись також: Вулиці Камбарки

Архітектура міста представлена як старими, так і новими будівлями. Житлова одноповерхова забудова першої половини XIX століття зосереджена на лівому березі ставу. Правий берег був забудований наприкінці XIX століття. До найстаріших будівель належить ціла низка дерев'яних будиночків з одного або двох поверхів. Серед інших споруд виділяється заводська гребля — пам'ятник інженерного мистецтва середини XIX століття. Вона має довжину 800 м та декілька водоспусків. До будівель раннього радянського періоду відносяться будинки, збудовані з червоної цегли, деякі з них пофарбовані в білий та блакитний кольори. Серед будівель пізнього радянського періоду можна виділити споруди машинобудівного заводу, будинок культури, готель тощо. Серед сучасної забудови вирізняється робітниче селище працівників заводу з переробки хімічної зброї, збудоване в 2005 році.

Пам'ятників в місті небагато, всі вони в основному зведені за радянських часів і відображають цю епоху. В Центральному парку, що на лівому березі Камбарського ставу, міститься пам'ятник В. І. Леніну. Трохи далі від центру встановлений пам'ятник воїнам-визволителям з Камбарки. Він досить популярний у мешканців, біля нього завжди лежать свіжі вінки^[21]. Позаду стели на стіні викарбувані прізвища загиблих воїнів.

В місті діючим храмом є дерев'яна церква Успіння Пресвятої Богородиці, яка була визнана пам'яткою історії та культури. Ще дві церкви: церква Петра й Павла — зараз закрита, навколо неї точаться багато розмов щодо власності^[22]; Свято-Троїцька церква — нині в будівлі міститься міський млин.

В місті народились:

• Абрамов Іван Васильович — російський інженер-механік, доктор технічний наук, професор, дійсний член Міжнародної академії інформатизації
• Бабіков Іван Андрійович (1887—1965) — учасник революційного руху та Громадянської війни в Росії, максималіст.

• Поспелов Е. М. Географические названия мира: Топонимический словарь: Около 5000 единиц. М.: Русские словари, ООО «Изд-во Астрель», ООО «Изд-во АСТ», 2001. стр. 182
• Гл. ред. Горкин А. П. География России: энциклопедический словарь. М.: Большая Российская энциклопедия, 1998. стр. 230
• Гл. ред. Лаппо Г. М. Города России: энциклопедия. М.: Большая Российская энциклопедия, 1994. стр. 176

• Неофіційний сайт Камбарки^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Інформаційний портал міста
• Про місто на сайті www.mojgorod.ru [Архівовано 7 жовтня 2009 у Wayback Machine.]
• Про місто на сайті www.pereyezd.ru [Архівовано 19 жовтня 2007 у Wayback Machine.]
• Історія релігії в місті [Архівовано 11 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Подорож до Камбарки (опис поїздки з фото), част. 1, част. 2, част. 3
• Історія Камбарки, з фото [Архівовано 12 квітня 2008 у Wayback Machine.]
• Фото Камбарки на fotki.yandex.ru
• Вулиці та індекси Камбарки [Архівовано 19 серпня 2018 у Wayback Machine.]