Жан-Жак Пелісьє

Емабль Жан-Жак Пелісьє
Емабль Жан-Жак Пелісьє
фр. Aimable Jean Jacques Pélissier
Народився	6 листопада 1794; Маромм, Французька республіка
Помер	22 травня 1864 (69 років); м. Алжир, Французький Алжир
Поховання	Дім Інвалідів і склеп губернаторівd
Країна	Франція
Національність	француз
Діяльність	офіцер, дипломат, політик, військовослужбовець
Alma mater	Національне військове училище, Сен-Сір
Знання мов	французька
Учасник	Hundred Thousand Sons of Saint Louisd, Французьке завоювання Алжиру, Кримська війна і Morea expeditiond
Роки активності	з 1818
Титул	герцог Малахівський
Посада	Генерал-губернатор Французького Алжиру
Військове звання	Маршал Франції
Термін	1851, 1860 — 1864
Попередник	Альфонс Анрі д'Отпуль
Наступник	Едмон-Шарль Мартимпри
Конфесія	католик
Нагороди
Великий Хрест ордена Почесного легіону
	Орден Меджида
	Військова Медаль (Французька Республіка)
	Герб; Герб Герцога Малахівського
	; ; Медіафайли у Вікісховищі;

Емабль Жан-Жак Пелісьє (фр. Aimable Pélissier; 6 листопада 1794, Маромм — 22 травня 1864, Алжир) — французький військовий і політичний діяч. Маршал Франції (від 12 вересня 1855 року). Герцог Малахівський (від 22 липня 1856 року). Великий канцлер Ордена Почесного легіону (від 1859 року)

Життєпис

Народився 6 листопада 1794 року в місті Мароммі (департамент Приморська Сена, Франція). Навчався в Національному військовому училищі, потім в війській школі в Сен-Сірі.

У 1815 році закінчив військову школу в Сен-Сірі, почав службу в артилерійському полку. Будучі кандидатом в офіцери (фр. Aspirant), він у 1819 році успішно здає іспит на офіцерський чин та переходить у корпус офіцерів Генерального штабу.

В 1823 році брав участь у придушенні Іспанської революції, за що отримав орден Почесного легіону.

В 1828—1828 роках брав участь у експедиції в Морею. За цю військову компанію, отримав нагороду, став кавалером орден Святого Людовика.

У 1830 році брав участь у завоюванні Алжиру. При поверненні в Францію, отримує черговий чин «командир ескадрону».^[2] Стає офіцером ордену Почесного легіону. Свої спогади про цю кампанію виклав у статті «Дії французької армії в Африці».

У 1831 році майор Пелісьє був прикомандирований до військового міністерства.

У 1843 році полковник Пелісьє стає командором ордену Почесного легіону.

У 1844 році в чині підполковника знову був направлений в Алжир, як начальника штабу провінції Оран, де залишався до 1854 року і здобув популярність як енергійний воєначальник, готовий у разі потреби на найкрутіші заходи, оскільки жодна з експедицій не проходила без його участі. За посадою начальника штабу при генералах Ламорісьєрі і Бюжо, Пелісьє виявився їх гідним і відмінним помічником і користувався їх повною довірою.

22 квітня 1846 року отримав чин «маршала табору»,^[3] який пізніше набуло чинності вже як постійний чин «Бригадний генерал».

Сомерсет Ф. Д., Омер-паша та Ж.-Ж. Пелісьє під Севастополем. 1855 р.

15 квітня 1850 року його підвищено до дивізійного генералу.

10 травня 1851 року Пелісьє стає генерал-губернатором Французького Алжиру.

У 1852 році командував осадою міста Лагуат, за що отримує одним з перших Військову Медаль. Ця нагорода була започаткована саме цього року.

У 1853 році Пелісьє отримав Великий Хрест ордену Почесного легіону.

Від 1854 року, брав участь у Кримській війні, зокрема, в облозі Севастополя, від січня 1855 року командував І-м корпусом.

Від 16 травня 1855 року — замінює маршала Франсуа Канробера на посаді керівника французькою армією в Криму. Керував останніми штурмами Севастополя, коли був узятий Малахів курган. Успішні дії в Криму надали Пелісьє чин Маршала Франції. Цей рік був для Пелісьє роком визнання його військових талантів, не тільки на батьківщині, а й у світовому масштабі. Іспанія нагороджує його Великим Хрестом ордена Святого Фердинанда. Італія, нагороджує маршала Великим Хрестом Савойського військового ордена.

У 1856 році імператор Наполеон III Бонапарт надає Пелісьє дворянський титул «герцог Малахівський» та робить сенатором Франції.

У 1858—1859 роках — посол у Великій Британії.

В 1859 році, під час австро-італо-французької війни, командував Рейнською армією.

Від 1859 року Великий канцлер Ордена Почесного легіону.^[4]

Від 1860 року Пелісьє знову стає генерал-губернатором Французького Алжиру.

Помер 22 травня 1864 року в Алжирі.

Нагороди

Франція
- Орден Почесного легіону
  - Легіонер (шевальє, кавалер) 1823 рік^[5]^[6]
  - Офіцер 1830 рік
  - Командор 1843 рік
  - Великий офіцер 1851 рік
  - Кавалер Великого Хреста Легіону 1853 рік
  - Великий канцлер ордену 1859 рік
- Військовий орден Святого Людовика
  - Шевальє 1829 рік
- Військова Медаль 1852 рік
- Медаль Святої Олени 1857 рік
Велика Британія
- Орден Лазні
  - Кавалер Великого Хреста Ордену
- Кримська медаль
Бельгія
- Орден Леопольда I
  - Кавалер Великого Хреста Ордену
Іспанія
- Орден Святого Фердинанда
  - Кавалер Великого Хреста Ордену 1855 рік
Сардинське королівство
- Савойський військовий орден
  - Кавалер Великого Хреста Ордену 1855 рік
Іран
- Орден Лева і Сонця
  - Кавалер Великого Хреста Ордену
Османська імперія
- Орден Меджида
  - Кавалер Ордену 1-го ступеня

Титули

Герцог Малахівський - 13 лютого 1856 року, підписанням Паризького мира, скінчилася Кримська війна. 22 липня 1856 року, імператор, надає головуючому французькими військами в Криму, маршалу Пелісьє герцогський титул, на знак його військових заслуг.^[7]

Примітки

↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
d:Track:Q19938912 d:Track:Q54837 d:Track:Q193563
↑ Командир ескадрону (фр. chef d'escadron) - французький військовий чин у колоніальних військах та жандармерії. Еквівалент військового чину «командант», назва в деяких країнах (Франція, Італія, Іспанія) військового чину майор
↑ Маршал табору — французький військовий чин у колоніальних військах. Тимчасовий еквівалент військового чину «Бригадний генерал», назва в деяких країнах (Іспанія, Польща, Франція) військового звання Генерал-майор. У деяких країнах (Російська імперія, США, Велика Британія) військовий чин Бригадир, стоїть між полковником, та Генерал-майором
↑ Головою створеного в 1802 році Ордену Почесного легіону був імператор Франції. Після того, як Французька імперія, стала знову республікою, головування в ордені, перейшло до «президента Франції». Але фактичним керівником був Великий канцлер.
↑ Збережене іменування на часи його присвоєння. За часи існування Ордену почесного легіону, назва ступенів його членів декілька раз змінювалася залежно від державного устрою Франції. Перший ступінь членства в Ордені спершу мав назву «легіонер» (фр. Légionnaire), в 1816 році його змінено на «кавалер» (фр. Chevalier). Це також трапилося зі ступенем «командант» (фр. Commandant), яка в той же час змінена на «командор» (фр. Commandeur)
↑ Енні Чефдебін, Лоуренс Вуді та Бертран Гєлімард Флевінжі Ордена, та нагороди Франції. — Франція, Париж, 2006. — 168 с. — С. 60 — ISBN 978-2-901644-15-6 і 2-901644-15-5 (французька мова)
↑ За часи Другої Імперії, імператор Наполеон ІІІ зробив чинними дворянські титули Першої Імперії, а також ввів чотири нові. Серед герцогів з'явилися нові чотири: Малахівський (1856—1864), Маджентский (1859), Морни (1863—1943), Песижні (1863—1885)

Література

Жан-Жак Пелісьє у сестринських Вікіпроєктах
	Портал «Франція»
	Портал «Біографії»
	Жан-Жак Пелісьє у Вікісховищі^?

Велика радянська енциклопедія;
Енциклопедичний словник Брокгауза і Ефрона;
Військова енциклопедія Ситіна.
Енні Чефдебін, Лоуренс Вуді та Бертран Гєлімард Флевінжі Ордена, та нагороди Франції. — Франція, Париж, 2006. — 168 с. — ISBN 978-2-901644-15-6 і 2-901644-15-5 (фр.)
Петров Андрій Миколайович Війна Росії з Туреччиною. — СПб.: Воен. друк., 1887.— Т. 2.— 575 с.— ISBN 978-5-458-05043-2. (рос.)
Паризький мирний договір(рос.)

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q36524_citetype_Q7094076_citetype_Q27031827_citetype_Q595971"_data-entity-id="Q19938912"><i_class="wef_low_priority_links">[[:Національна_бібліотека_Франції|Bibliothèque_nationale_de_France]]</i>_BNF:_платформа_відкритих_даних<span_class="wef_low_priority_links">_—_2011.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q19938912]][[d:Track:Q54837]][[d:Track:Q193563]]</div>-1] Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
d:Track:Q19938912 d:Track:Q54837 d:Track:Q193563

[2] Командир ескадрону (фр. chef d'escadron) - французький військовий чин у колоніальних військах та жандармерії. Еквівалент військового чину «командант», назва в деяких країнах (Франція, Італія, Іспанія) військового чину майор

[3] Маршал табору — французький військовий чин у колоніальних військах. Тимчасовий еквівалент військового чину «Бригадний генерал», назва в деяких країнах (Іспанія, Польща, Франція) військового звання Генерал-майор. У деяких країнах (Російська імперія, США, Велика Британія) військовий чин Бригадир, стоїть між полковником, та Генерал-майором

[4] Головою створеного в 1802 році Ордену Почесного легіону був імператор Франції. Після того, як Французька імперія, стала знову республікою, головування в ордені, перейшло до «президента Франції». Але фактичним керівником був Великий канцлер.

[5] Збережене іменування на часи його присвоєння. За часи існування Ордену почесного легіону, назва ступенів його членів декілька раз змінювалася залежно від державного устрою Франції. Перший ступінь членства в Ордені спершу мав назву «легіонер» (фр. Légionnaire), в 1816 році його змінено на «кавалер» (фр. Chevalier). Це також трапилося зі ступенем «командант» (фр. Commandant), яка в той же час змінена на «командор» (фр. Commandeur)

[6] Енні Чефдебін, Лоуренс Вуді та Бертран Гєлімард Флевінжі Ордена, та нагороди Франції. — Франція, Париж, 2006. — 168 с. — С. 60 — ISBN 978-2-901644-15-6 і 2-901644-15-5 (французька мова)

[7] За часи Другої Імперії, імператор Наполеон ІІІ зробив чинними дворянські титули Першої Імперії, а також ввів чотири нові. Серед герцогів з'явилися нові чотири: Малахівський (1856—1864), Маджентский (1859), Морни (1863—1943), Песижні (1863—1885)

[1]