Еріх фон Фалькенгайн

Народився в дворянській сім'ї у тоді пруському Бург-Бельгау, неподалік від сучасного міста Грудзьондз у Польщі. Обрав собі військову кар'єру, у 1896—1903 роках служив у Китаї, був свідком повстання боксерів. Згодом служив в Брауншвейгу, Меці та Магдебурзі, служив на все вищих посадах.

У 1913 році Фалькенгайн став військовим міністром Пруссії. 14 вересня 1914 року Фалькенгайн став начальником польового генерального штабу. За його ініціативою було розпочато наступ на Верден з метою примусити Францію до якнайшвидшого укладення миру. Бої під Верденом, які почалися 21 лютого 1916 року та закінчилися лише воосени того ж року, не виправдали надій Фалькенгайна: навпаки, німецька армія зазнала під Верденом жорстокої поразки і понесла величезні трати.

На інших фронтах дії Фалькенгайна мали більший успіх. Так, в період з травня по вересень 1915 року під його керівництвом здійснили вдалий наступ на російському фронті, а з жовтня по грудень того ж року по власноруч виробленому плану була завойована спочатку Сербія, а потім й Чорногорія.

29 серпня 1916 року через Брусиловський прорив російської армії Фалькенгайн був зміщений з поста начальника Генерального штабу. Його наступником став Пауль фон Гінденбург. Фалькенгайн, призначений командувачем 9-ї армії, керував походом на Румунію і 6 грудня взяв Бухарест. З березня 1918 року Фалькенгайн командував 10-ю армією. У 1919 році вийшов у відставку і останні роки життя провів у палаці Ліндштедт в Потсдамі. Похований на Борнштедтському кладовищі.

• Другий лейтенант (17 квітня 1880)
• Перший лейтенант (21 вересня 1889)
• Гауптман (25 березня 1893)
• Майор (25 березня 1899)
• Оберстлейтенант (15 вересня 1905)
• Оберст (18 травня 1908)
• Генерал-майор (22 квітня 1912)
• Генерал-лейтенант (7 липня 1913)
• Генерал піхоти (20 січня 1915)
• Генерал-фельдмаршал Османської армії (9 липня 1917)

• Столітня медаль
• Хрест «За вислугу років» (Пруссія)
• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Орден Корони (Пруссія)
  • 3-го класу
  • 2-го класу з мечами на кільці
• Королівський орден дому Гогенцоллернів, лицарський хрест з мечами
• Військовий орден Святого Генріха, лицарський хрест
• Pour le Mérite з дубовим листям
  • орден (16 лютого 1915)
  • дубове листя (3 червня 1915)
• Орден Червоного орла, великий хрест
• Орден Чорного орла (12 травня 1915)
• Військовий орден Максиміліана Йозефа, командорський хрест
• Орден «За військові заслуги» (Баварія), великий хрест з мечами
• Велика золота медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
• Почесний шеф піхотного полку Німецького ордена № 152
• Почесний доктор філософії Берлінського університету

• Пауль фон Гінденбург
• Чорний рейхсвер
• Гельмут Мольтке (молодший)
• Ганс фон Зект
• Truppenamt
• Федор фон Бок

• Holger Afflerbach Falkenhayn. Politisches Denken und Handeln im Kaiserreich (München: Oldenbourg, 1994). The standard modern biography. (англ.)
• Foley, R. T. (2005). German Strategy and the Path to Verdun: Erich von Falkenhayn and the Development of Attrition, 1870–1916. Cambridge: CUP. ISBN 978-0-521-04436-3.
• Ernst Willi Hansen / Karl-Volker Neugebauer / Michael Busch: Das Zeitalter der Weltkriege. 1914 bis 1945. Völker in Waffen. (= Grundkurs deutsche Militärgeschichte 2) Verlag Oldenbourg, München 2007. — ISBN 978-3-486-58099-0. — S. 45. (нім.)

• Die oberste Heeresleitung, 1914 1916, in ihren wichtigsten Entschließungen (1920);
• Der Feldzug der 9. Armee gegen die Rumänen und Russen, 1916/17 (1921);
• Фалькенхайн Э. Верховное командование 1914–1916 в его важнейших решениях [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.].

• Erich von Falkenhayn [Архівовано 9 жовтня 2014 у Wayback Machine.](нім.)
• Біографія Эриха фон Фалькенхайна [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
• Фалькенхайн Эрих фон
• ФАЛЬКЕНХАЙН Эрих фон [Архівовано 17 липня 2014 у Wayback Machine.]