Едвард Ридз-Сміглий

Народився 11 березня 1886 року в м. Бережани, Австро-Угорщина) в родині підофіцера австрійської армії Томаша Ридза та його дружини Марії Баб'як. Мати Едварда походила з української греко-католицької родини, похована на Бережанському цвинтарі. Батько матері — вахмістр поліції (муніципальний поліцмейстер), потім — сторож на бойні.^[3] Щодо місця народження існують розбіжності: або м. Бережани (вул. Ізабелівка, буд. 137), або с. Лісники (буд. 117) біля Бережан; згадується теж с. Лапшин. У 1896 році Едварда всиновила польська родина Урановичів із міста Бережани. Після закінчення Бережанської гімназії у 1905 розпочав навчання у Краківській Академії мистецтв. У 1908 у зв'язку з членством у новоствореній організації «Союз Чинної Боротьби» перериває навчання і переходить на філософські студії Ягелонського університету. У цей час вибирає собі псевдо «Сьмігли» (спритний, меткий).

У 1910—1911 рр. був призваний на військову службу в австрійську армію, де отримав звання підхорунжого. У 1912 р. відновлює навчання і закінчує Краківську Академію мистецтв. «Союз Чинної Боротьби» перетворюється на легальне спортивно-гімнастичне товариство «Стшелєц» (пол. Strzelec) під керівництвом Ю. Пілсудського. У цьому товаристві Е. Ридз зарекомендував себе здібним організатором.

З початком Першої світової війни в липні 1914 був мобілізований у 55-й полк австрійської армії, розташований у Бережанах. Ю. Пілсудський призначає його спочатку командиром ІІІ батальйону польських легіонів, а незабаром — командиром Першої бригади легіонів. Улітку 1915 — підполковник, в листопаді 1917 року — головний командант Польської Військової Організації, замість арештованого Пілсудського.

У 1918 р. під час візиту до Києва  він познайомився зі своєю майбутньою дружиною, на той час розлученою, Мартою Томас (primo voto Zaleska, нар. 1895 р. у Житомирі). Після її приїзду до Варшави Едвард Ридз у 1920 році подав прохання про нагородження її Хрестом Доблесті за заслуги перед батьківщиною, а наступного року вони одружилися. У 1920 році, після набуття чинності закону, що дозволяє додавати прізвище псевдонімом, прийнятим під час військової служби, Едвард Ридз, який з 1912 року також використовував псевдонім «Śmigły», змінив своє ім'я на «Rydz-Śmigły», а потім близько 1936 р. змінив порядок слів на «Śmigły-Rydz»^[4].

Один із найближчих співробітників Ю. Пілсудського: з 1918 — міністр війни, у травні 1920 — командувач армії, яка зайняла Київ. 9 червня 1920-го року^[5] за наказом генерала Е. Ридза-Сміглого Ланцюговий міст Києва був підірваний відступаючими польськими військами, відновити його за старим проектом не вдалося. З 1921 — інспектор армії, по смерті Пілсудського 1935 — генеральний інспектор польських збройних сил і фактичний диктатор Польщі, з 1936 — Маршал Польщі.

Начальний вождь польської армії у війні з Німеччиною 1939; після поразки польських військ втік до Румунії, де був інтернований, але 1941 нелегально повернувся до Варшави.

Помер 2 грудня 1941 року в м. Варшава (тоді Генерал-губернаторство, Третій Райх) від серцевого нападу.

Як уроджений на Бережанщині (Галичина) і абсольвент Бережанської гімназії мав чимало особистих зв'язків з українцями, але до національних прагнень українців у межах польської держави ставився неприхильно і до деякої міри відповідальний за протиукраїнську політику польського уряду в другій половині 1930-х pp.

• Virtuti Militari
  • срібний хрест (1920)
  • командорський хрест
• Хрест Хоробрих — нагороджений 4 рази (1921 і тричі в 1923)
• Орден Відродження Польщі
  • командорський хрест (29 грудня 1921)
  • командорський хрест із зіркою
  • великий хрест (10 листопада 1928)
• Хрест Заслуги військ Серединної Литви
• Пам'ятна медаль учаснику війни 1918-1921 років
• Медаль «Десятиліття здобутої незалежності»
• Золотий хрест Заслуги (Польща) (17 березня 1930)
• Хрест Незалежності з мечами (6 листопада 1930)
• Хрест 70-ї річниці Січневого повстання (1933)
• Пам'ятна відзнака генерального інспектора збройних сил (12 травня 1936)
• Орден Білого Орла (10 листопада 1936)
• Медаль «За довголітню службу» (1938)
• Золота Почесна Відзнака Ліги протиповітряної та газової оборони 1-го ступеня
• Відзнака 56-го піхотного полку

• Військовий орден Лачплесіса 2-го класу (1921)
• Орден Трьох зірок 1-го класу
• Медаль «10-річчя війни за незалежність»

• Хрест Свободи
  • 1-го ступеня, 3-й клас (1922)
  • 1-го ступеня, 2-й клас (1925)
• Орден Орлиного хреста 1-го класу (1932)
• Орден Білої зірки 1-го класу (1938)

• Орден Корони Румунії, великий хрест
• Орден Зірки Румунії, великий хрест
• Орден «За вірну службу», великий хрест (1936)

• Орден Корони Італії, великий хрест
• Хрест «За військову доблесть» (Італія)
• Медаль військових добровольців (1936)

• Орден Залізної Корони 3-го ступеня з військовою відзнакою (Австро-Угорщина; 1916)
• Залізний хрест 2-го класу (Королівство Пруссія; 1916)
• Орден Почесного легіону (Франція)
  • командорський хрест (1921)
  • великий офіцерський хрест
  • великий хрест (1936)
• Орден Вранішнього Сонця 1-го ступеня (Японська імперія; 1937)
• Військовий орден Пуласького (1938)
• Орден Заслуг (Угорщина), великий хрест
• Орден Білого орла (Сербія), великий хрест
• Орден Святого Савви, великий хрест (Королівство Югославія)

• Військо Польське
• Оборона Берестя (1939)
• Вторгнення СРСР до Польщі

• Литвин М. Ридз-Сміґли Едвард // Західно-Українська Народна Республіка 1918—1923. Енциклопедія. Т. 3: П — С. Івано-Франківськ: Манускрипт-Львів, 2020. С. 326. ISBN 978-966-2067-65-1.
• Папакін А. Г. Ридз-Смігли Едвард // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 195. — ISBN 978-966-00-1290-5.

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Cepnik, Kazimierz. Wódz Naczelny i Marszałek Polski Edward Śmigły-Rydz, Życie i Czyny. — Lwów, 1937.
• Eckert, Marian. Historia polityczna Polski lat 1918—1939. — Warszawa, 1989.
• Jędruszczak, Hanna, and Tadeusz Jędruszczak. Ostatnie lata Drugiej Rzeczypospolitej (1935—1939). — Warszawa, 1970.
• Juliusz Kaden-Bandrowski. Piłsudczycy (The Piłsudskiites). — Oświęcim, 1916.
• Paweł Zaremba. Historia Dwudziestolecia 1918—1939 (A History of the Twenty Years, 1918—1939). — 2 vols. — Paris, 1967.
• Ярослава Мазурак. Булава маршалка і палітра художника // Бережанська гімназія. Сторінки історії. — Тернопіль-Бережани: Джура, 2007. — 1027 с.
• Mirowicz, Ryszard. Edward Rydz-Śmigły: działalność wojskowa i polityczna. — Warszawa, 1988.
• Pepłoński, Andrzej. Wywiad a dyplomacja II Rzeczypospolitej. — Toruń, 2004.
• Piłsudski, Józef. Pisma zbiorowe. — Warszawa, 1937.
• Seidner, Stanley S. The Camp of National Unity: An Experiment in Domestic Consolidation.  — The Polish Review vol. XX, nos. 2-3, 1975. — P. 231—236.
• Seidner, Stanley S. Reflections from Rumania and Beyond: Marshal Śmigły-Rydz Rydz in Exile. — The Polish Review vol. XXII, no. 2, 1977. — P. 29-51.
• Seidner, Stanley S. Marshal Edward Śmigły-Rydz Rydz and the Defense of Poland.— New York, 1978.
• Serwatka, Tomasz. Edward Rydz-Śmigły. — Gazeta: Historia mało znana, (January) 2007/
• Stachiewicz, Wacław. Wierności dochować żołnierskiej. — Warsaw, 1998.