Евцера далматська
| Евцера далматська | ||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||
| Eucera dalmatica[1] Lepeletier, 1841 | ||||||||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||||||||
| Eucera robusta Br, 1850[2] Eucera echii Mocsry, 1878[2] Eucera flabellifera Mocsry, 1879[2] | ||||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||||
|
Евцера далматська або довговуса бджола далматська (лат. Eucera dalmatica) — вид комах з родини Apidae[2].
Поширення
ред.Європейська частина ареалу цієї довговусої бджоли охоплює територію материкової частини Франції, Італії, Іспанії та Греції, Лесбосу, Родосу, Кіпру, Сардинії та Сицилії, Угорщини, Румунії, північного заходу Росії[3][4]. E. dalmatica також трапляється на території Ізраїлю[5] та Туреччини[4].
Цей вид трапляється і в степах України[6].
Короткий опис імаго
ред.Особливості біології та місця проживання
ред.Цей вид є запилювачем Ophrys oblita[8]. На острові Кіпр та Піренейському півострові, льотний період далматської евцери триває з квітня по червень[4][6], а на півдні Франції цей вид з'являється пізніше, а саме в липні-серпні[6]. Кіпрська та Родоська популяції є запилювачами Echium sericeum та Statice sinuata[9][4]. Материкові комахи запилюють Echium altissimum[4].
Евцера далматська є основним запилювачем польового гороху (Pisum arvense L.)[10], який є високопоживним кормом для сільськогосподарських тварин[11].
Посилання
ред.- ↑ Eucera dalmatica Lepeletier, 1841. Архів оригіналу за 16 квітня 2017. Процитовано 15 квітня 2017.
- ↑ а б в г DISCOVER LIFE: Eucera dalmatica Lepeletier, 1841. Архів оригіналу за 16 квітня 2017. Процитовано 15 квітня 2017.
- ↑ Fauna Europaea : Eucera dalmatica Lepeletier, 1841. Архів оригіналу за 16 квітня 2017. Процитовано 15 квітня 2017.
- ↑ а б в г д Grace A. 2010. Introductory Biogeography to Bees of the Eastern Mediterranean and Near East. United Kingdom, Sussex: Bexhill Museum. 284 p. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 16 квітня 2017. Процитовано 15 квітня 2017.
- ↑ Путеводитель по Израилю: Список видов пчёл Израиля. Архів оригіналу за 16 квітня 2017. Процитовано 15 квітня 2017.
- ↑ а б в F. Javier Ortiz-Sánchez, Stuart P. M. Roberts A new record for Eucera (Eucera) dalmatica LEPELETIER, 1841 in the Iberian Peninsula (Hymenoptera, Anthophoridae). Entomofauna. Zeitschrift für entomologie. Band 28, Heft 5: 61-64 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 16 квітня 2017. Процитовано 15 квітня 2017.
- ↑ Móczár M. Systematik, Verbreitung und Ökologie der Gattungen Eucera Latr. und Tetralonia Spin. Hymenoptera)//Ann. Hist. Nat. Mus. Nat. Hungarici. — 1954. — Bd. 5. — S. 367–386 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 16 квітня 2017. Процитовано 15 квітня 2017.
- ↑ B5-23. O. oblita Kreutz, Gügel & Hahn 2009. Архів оригіналу за 16 квітня 2017. Процитовано 15 квітня 2017.
- ↑ Mavromoustakis, G.A. 1960. A contribution to our knowledge of the bees (Hymenoptera, Apoidea) of the Island of Rhodos (Greece). Part I. The Annals and Magazine of Natural History (13)(2): 281-302.
- ↑ Özbek, H, 1980, Kars yöresinde yem bezelyesi (Pisum arvense L.)’ni tozlayan arilar. Türk. Bit. Kor. Derg., 4(3): 193-195 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 17 квітня 2017. Процитовано 16 квітня 2017.
- ↑ Кондыков, И.В. Горох полевой (пелюшка) как специфическая кормовая культура в структуре вида Pisum sativum L. / И.В.Кондыков, Г.В. Соболева // Корми i кормовиробництво.–2010. – Вип.66. – С.61-67 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 22 липня 2017. Процитовано 16 квітня 2017.
| Це незавершена стаття про бджіл. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
