Дієго Форлан

Народився 19 травня 1979 року в місті Монтевідео. Вихованець юнацьких команд футбольних клубів «Данубіо», «Пеньяроль» та аргентинського «Індепендьєнте».

У дорослому футболі дебютував 1998 року виступами за головну команду «Індепендьєнте», в якій провів чотири сезони, взявши участь у 80 матчах чемпіонату. У складі «Індепендьєнте» був одним з головних бомбардирів команди, маючи середню результативність на рівні 0,46 гола за гру першості.

Протягом 2002—2004 років захищав кольори клубу «Манчестер Юнайтед». За цей час виборов титул чемпіона Англії, ставав володарем Суперкубка Англії з футболу, володарем Кубка Англії, проте ключовим нападником манкуніанців не був.

2004 року перебрався до іспанського «Вільярреала». Відіграв за вільярреальський клуб наступні три сезони своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Вільярреала», був основним гравцем атакувальної ланки команди і її найкращим голеодором, відзначаючись забитим голом в середньому щонайменше у кожній другій грі чемпіонату. У своєму першому сезоні в Іспанії забив 25 голів у 38 іграх Ла-Ліги, ставши не лише найкращим її бомбардиром, але й володарем Золотого бутса найкращому голеадору європейського клубного футболу.

Влітку 2007 року уругваєць уклав контракт з мадридським «Атлетіко», якому трансфер нападника коштував 21 мільйон євро. Провів у лавах «матрасників» наступні чотири роки своєї кар'єри гравця. В «Атлетіко» також був головни голеодором, а в сезоні 2008/09 забив неймовірні 32 голи у 33 матчах Ла-Ліги, удруге ставши найкращим бомбардиром європейських чемпіонатів і, відповідно, Ла-Ліги. На командному рівні додав з мадридцями до переліку своїх трофеїв титул переможця Ліги Європи.

2011 року за 5 мільйонів євро 33-річний форвард перейшов до італійського «Інтернаціонале», де за великим рахунком не заграв і вже за рік залишив європейський футбол.

Згодом у 2012–2016 роках грав у Бразилії за «Інтернасьйонал», в Японії за «Сересо Осака», на батьківщині за «Пеньяроль» та в складі індійського «Мумбаї Сіті».

Остаточно завершив ігрову кар'єру в гонконзькому «Кітчі», за який виступав 2018 року.

1999 року залучався до складу молодіжної збірної Уругваю.

2002 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Уругваю. Того ж року у складі збірної був учасником чемпіонату світу в Японії і Південній Кореї, де виходив на поле в одній грі першого етапу, забивши гол у ворота збірної Сенегалу.

Згодом став основним гравцем національної команди і взяв участь в усіх її матчах на Кубку Америки 2004 в Перу та Кубку Америки 2007 у Венесуелі. На обох континентальних першостях Форлан провів усі матчі своєї збірної, яка в обох випадках поступалася у півфіналах.

Зоряним часом Форлана у збірній стали 2010-2011 роки. Спочатку він став одним з найкращих бомбардирів чемпіонату світу 2010 року в ПАР, забивши п'ять голів у матчах турніру, який уругвайці завершили на четвертому місці. Попри це саме нападника Уругваю було визнано найкращим гравцем чемпіонату. Наступного року Форлан здобув зі своєю збірною титул переможця Кубка Америки в Аргентині. Сам нападник відзначився за шість ігор турніру лише двома голами, однак обидва припали на фінальну гру, в якіх уругвайці здолали команду Парагваю з рахунком 3:0.

Останнім великим турніром Форлана у складі збірної був чемпіонату світу 2014 року, де віковий нападник виходив на заміну у двох матчах і голами не відзначився. Після завершення того турніру закінчив кар'єру у збірній.

Загалом протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 13 років, провів у її формі 112 матчів, забивши 36 голів. На момент завершення кар'єри у збірній був її рекордсменом за кількістю проведених матчів та забитих м'ячів, згодом обидва його досягнення були перевершені.

Розпочав тренерську кар'єру невдовзі по завершенні кар'єри гравця, очоливши 2020 року тренерський штаб клубу «Пеньяроль»: який залишив пізніше того ж року.