Доллі Партон

Народилася у Піттмен-Сентер, Теннессі четвертою з 12 дітей у фермерській родині, яка вирощувала тютюн.^[3][4]. За її власним висловом, родина була «бідна як миші» (dirt poor)^[5]. У деяких ранніх піснях Партон розповідала про злиденне дитинство, особливо в Coat of Many Colors та In the Good Old Days (When Times Were Bad). Вони жили в похиленій однокімнатній халупі в Локаст-Рідж, Теннессі. Музика з дитинства відігравала для Доллі велику роль. Її дід був п'ятдесятницьким проповідником. Партон і досі виконує спіричуели на концертах.

30 травня 1966 року одружилася з нешвільським бізнесменом з укладки асфальту Карлом Томасом Діном у Рінгголді, Джорджія^[6], з яким познайомилася в публічній пральні в день свого приїзду до Нешвіллу.^[7] Чоловіку не подобається слава, він рідко супроводжує Партон (тільки раз був на її концерті)^[8].

У шлюбі виховала кілька своїх молодших братів та сестер. Партон — похресна співачки та акторки Майлі Сайрус. Власних не має.^[9].

Партон почала виступати ще дитиною, співала на місцевому радіо й телебаченні. У 9 років уже брала участь у The Cas Walker Show на WIVK Radio та WBIR-TV міста Ноксвілла. У 13 записала сингл «Puppy Love»^[10] в маленькій студії звукозапису Goldband Records в Луїзіані, а також виступала на щотижневому концерті «Гренд Оул Опрі» в Нешвіллі де зустрілася з Джонні Кешем, який порекомендував їй слухати своє серце й не зважати на те, що кажуть люди^[11]. Щойно закінчивши школу в 1964, Партон перебралася до Нешвіллу, привізши з собою музичні традиції Східного Теннессі.

Перші успіхи Партон здобула як авторка пісень. Разом з дядьком Біллом Оуенсом вона написала два хіти, що увійшли до першої десятки гіт-парадів: Put it Off Until Tomorrow (виконавець Білл Філліпс) та Fuel to the Flame (виконавець Скітер Девіс). Інший вдалий гіт Партон написала для Генка Вільямса молодшого^[12]. 1965 року вона підписала угоду з Monument Records, де спочатку працювала як співачка в стилі баблгам-поп^[13], що принесло їй лише один сингл у гіт-парадах національного рівня Happy, Happy Birthday Baby, який, утім, не потрапив у Billboard Hot 100.

Лейбл згодився на те, щоб Партон співала кантрі після того, як її композиція Put It Off Until Tomorrow у виконанні Білла Філліпса під акомпанемент Партон на гармоніці піднялася до 6 позиції в чарті 1966. Її перший сингл у стилі кантрі Dumb Blonde (одна з небагатьох пісень тієї ери, які Партон записала, але не написала) досяг 24 позиції в чартах кантрі 1967 року. Того ж року вийшов сингл Something Fishy, який здобув 17 місце. Ці дві пісні стали головними в альбомі Hello, I'm Dolly.

1967 року Портер Ваґонер запросив Партон до себе, пообіцявши регулярні виступи в його щотижневій телепередачі Шоу Портера Ваґонера, а також гастролі.

Спочатку глядачам передачі Вагонера не сподобалося, що співачка Норма Джин залишила шоу, і на її місце прийшла Доллі Партон. З місць лунали вигуки з вимогою повернути Джин. Однак із допомогою Ваґонера, Партон удалося перетягнути публіку на свій бік. Ваґонер переконав свій лейбл, RCA Victor, підписати з Партон контракт. Лейбл вирішив підстрахуватися, й записав перший сингл Партон у дуеті з Ваґонером. То була кавер-версія пісня Тома Пакстона The Last Thing on My Mind. Вона піднялася в десятку чарту кантрі-музики у січні 1968 року. Впродовж наступних шести років якась пісня дуету завжди була в першій десятці.

Перший сольний сингл Партон для RCA Just Because I'm a Woman побачив світ улітку 1968, і мав поміркований успіх, добравшись до 17 позиції. До кінця десятиріччя, жодна з її сольних пісень, навіть In the Good Old Days (When Times Were Bad), не мала такого успіху, як дуети з Ваґонером. Дует отримав звання вокальної групи 1968 року від Асоціації кантрі-музики. Втім, як Ваґонера, так і Партон, сильно розчаровувала відсутність успіху Партон-солістки. На той час Ваґонер уже вклав чимало у видавничу компанію, яку Партон заснувала з Біллом Оуеном.

1970 року Ваґонер змусив Партон записати пісню Джиммі Роджерса Mule Skinner Blues, і це спрацювало. Запис піднявся до третьої позиції в чартах, а незабаром, у лютому 1971, пісня Joshua стала першою. Упродовж наступних двох років Партон зробила кілька сольних хітів, серед яких Coat of Many Colors, фірмова пісня Партон.

Втім, аж до Jolene, жодна з пісень Партон не ставала блокбастером. Jolene вийшла наприкінці 1973 і очолила чарт у лютому, а в 1976 піднялася на 7 позицію у Британії. Останній свій дует Партон і Ваґонер співали в квітні 1974, а в середині року вона перестала з'являтися на телешоу, хоча вони продовжували співпрацю, він допомагав їй із записами до 1976^[14], виходили також альбоми, записані дуетом, останній Say Forever You'll Be Mine 1975 року.

Пісня 1974 року I Will Always Love You, написана про розрив співпраці з Ваґонером, піднялася на першу позицію у кантрі чартах. Приблизно тоді ж Елвіс Преслі висловив бажання зробити кавер-версію. Партон спочатку зацікавилася, але менеджер Преслі сказав їй, що авторка пісні, яку виконує Елвіс, повинна відмовитися від більшої частини прав на неї, і Партон відмовилася, що дозволило їй упродовж багатьох років заробити на пісні мільйони доларів.

З 1974 по 1980 Партон постійно перебувала у Top 10 кантрі-чартів, а 8 її синглів підіймалися на першу позицію. Мала власну передачу «Доллі». Її пісні співало чимало виконавиць, зокрема, Роуз Меддокс, Кітті Веллс, Олівія Ньютон-Джон, Еммілу Гарріс та Лінда Ронстадт, а сестри Партон Ренді й Стелла теж отримали контракти^[14]. Саме в цей період Партон доклала зусиль, щоб пробитися до ширшої аудиторії і вийти за межі кантрі-музики. У 1976 вона підписала контракт з Лос-Анджелеською промоутерською фірмою Katz-Gallin-Morey і почала співпрацю з Сенді Геллін.

Альбом 1976 All I Can Do, який Партон продюсувала разом із Ваґонером, започаткував її активнішу діяльність на продюсерській ниві. У ньому вона змінила стиль у напрямку поп-музики. Альбом 1977 року New Harvest … First Gathering Партон зробила сама й включила в нього кавери популярних пісень у стилях поп та R&B My Girl і Higher and Higher. Альбом отримав доволі добрі відгуки, однак, того успіху, на який Партон сподівалася, не було. У кантрі-чартах він був на перших позиціях, але застряг на 71-ій у чарті поп-альбомів, а в Hot 100 увійшла лише пісня Light of a Clear Blue Morning, і лише на 87 місце.

Тоді Партон звернулася до поп-продюсера Гері Клейна, і, як наслідок, альбом 1977 року Here You Come Again став першим її мільйонником, очоливши кантрі-чарти й піднявшись на 20 місце у поп-чарті.

Пісня Here You Come Again, написана Баррі Менном та Синтією Вейл, стала першою з тих, що очолити кантрі-чарт і водночас увійшли в першу десятку в поп-чарті. Добралася до двадцятки поп-чарту й інша пісня Two Doors Down/It's All Wrong But It's All Right. Ця тенденція продовжувалася до кінця 70-их і на початку 80-их. У 1978 Партон отримала премію «Греммі» в категорії найкращий жіночий вокал у стилі кантрі за альбом Here You Come Again. Хітами стали Heartbreaker (1978), Baby I'm Burning та You're the Only One (1979). Популярність співачки зростала, її запрошували на телебачення. У 1979 Патрон вела спеціальну передачу NBC Сімдесяті: вибух кантрі музики, виступала на концерті у Театрі Форда у Вашингтоні, де серед глядачів був президент США Джиммі Картер.

На почату 80 років комерційний успіх не припинився, Доллі мала три пісні на чолі чарту поспіль, Starting Over Again, Old Flames Can't Hold a Candle to You та 9 to 5^[14]. Часу писати пісні в неї стало менше, вона почала кар'єру в кіно, записувала багато пісень інших авторів, таких як Баррі Манн та Синтія Вейл, Руперт Голмс, Гері Портной та Керол Баєр Сейджер.

Після 9 to 5, лейтмотив фільму Дев'ять до п'яти у якому Партон знялася поряд із Джейн Фондою та Лілі Томлін, добралася до першого місця не лише в кантрі-чартах, а й поп-чарті й у чарті сучасної дорослої музики. Вона також була номінована на Оскар у категорії за найкращу оригінальну пісню. Партон зробила новий запис пісня I Will Always Love You для фільму Найкращий маленький бордель у Техасі. Вона продовжувала досліджувати нові шляхи в індустрії розваг, відкривши тематичний парк «Доллівуд» у Піджен-Фордж, Теннессі.

Хоча до середини 80-х сингли Партон трималися доволі високо, RCA records не відновив із теню контракту, й 1987 року вона підписала новий із Columbia Records^[14].

Після деякого застою нову життєву силу кар'єрі Партон дав альбом Trio (1987), який вона створила на трьох із Гарріс та Ронстадт. Він п'ять тижнів протримався на вершині кантрі-чарту, було продано кілька мільйонів копій. 4 з пісень альбому увійшли до першої десятки, а пісня Філа Спектора To Know Him Is to Love Him добралася до першої позиції. Trio здобув премію Греммі в категорії дуетів або тріо з вокалом і був номінований у категорії найкращий альбом року. 1987 року Партон відновила телевізійну програму «Доллі». Здавалося, що кар'єра співачки знову пішла вгору, але успіх був тільки тимчасовий — на початку дев'яностих у музику кантрі прийшло нове покоління й відтіснило ветеранів з чартів^[14].

Найбільший комерційний успіх прийшов до Партон у 1992, коли Вітні Х'юстон записала I Will Always Love You для фільму «Охоронець».

1993 року Патрон записала «The Day I Fall In Love» в дуеті з Джеймсом Інгремом для фільму «Бетховен II». Авторів пісні було номіновано на Оскар, і Партон виконувала пісню на церемонії вручення.

1999 року Партон була індуктована в Залу слави кантрі-музики. Того ж року її кавер пісні Ніла Янга «After the Gold Rush» здобув премію Греммі за найкращу співпрацю з вокалом у кантрі-музиці. У період з 1999 по 2005 Доллі записала кілька альбомів у стилі блюграс. Її кавер пісні «Shine» гурту Collective Soul здобув Греммі в категорії найкращого жіночого кантрі-вокалу.