Вікіпедія

Довженко Григорій Овксентійович

український художник-монументаліст (1899–1980)
У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Довженко.

Григо́рій Овксе́нтійович Довже́нко (22 квітня 1899, Полтавка — 21 квітня 1980, Київ) — український художник-монументаліст, живописець. викладач.

Довженко Григорій Овксентійович
Народження10 (22) квітня 1899
Полтавка, Полтавська волость, Херсонський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія
Смерть21 квітня 1980(1980-04-21) (80 років)
 Київ, Українська РСР, СРСР
ПохованняБайкове кладовище
Країна Російська імперія
 Українська РСР
 СРСР
Жанржанрове малярство, портрет, натюрморт і пейзаж
НавчанняОдеське художнє училище (1928)
Діяльністьхудожник
ВчительКрайнєв Данило Карпович, Фраєрман Теофіл Борисович і Комар Григорій Якович
ПрацівникОдеська кіностудія і Всеукраїнський художній інститут
ЧленАсоціація революційного мистецтва України (1929) і Спілка радянських художників України
ПартіяВКП(б)
ДітиДовженко Тарас Григорович
Нагороди
заслужений художник УРСР

Член Асоціації революційного мистецтва України у 1925-1929 роках; член Націона́льної спі́лки худо́жників Украї́ни з 1941 року.

Заслужений художник України з 1979 року.

Батько Заслуженого архітектора України Тараса Довженка та художниці Лесі Довженко.

Життєпис

ред.

Народився 10 [22] квітня 1899(18990422) року в селі Полтавці (нині місто Баштанка Миколаївської області, Україна) у багатодітній селянській сім'ї. З 1907 року навчався у церковно-парафіяльній школі, а з другого класу був прийнятий до місцевого двокласного земського училища, яке на відмінно закінчив у 1913 році. Того ж року разом з батьками переїхав до Сибіру в село Гвоздіївку Акмолінської області[1].

З 1916 року мешкав в Омську, де працював вантажником; екстерном склав іспити за курс вищого міського училища. 1917 року служив поштарем і сторожем в Акмолінському ветеринарному управлінні; розпочав навчання на Курсах красних мистецтв Сибірського степного краю. Протягом 1918—1920 років працював художником-ілюстратором в Сибірському обласному агентстві ВЦВК «Центродрук» в Омську; з грудня 1920 року по квітень 1921 року — художником-декоратором у Сибірському державному оперному театрі, де зокрема виконав оформлення до опери «Князь Ігор»[1].

Восени 1921 року разом із батьками повернувся до рідного села, працював вчителем малювання. 1922 року вступив до Одеського художнього училища, де навчався у Данила Крайнєва, Теофіла Фраєрмана. На ІІІ курсі перейшов на факультет монументально-прикладного мистецтва у майстерню Григорія Комара[2]. Закінчив навчання у 1928 році. Знайомиться з М.Бойчуком та працює художником-монументалістом у його майстерні.[3]

У 1930 році працював художником на Одеській кінофабриці, де працював художником картини «Охоронець музею», «Перекоп», «Право батьків», «25 000»[4]. Протягом 1930—1936 років викладав малюнок та живопис на архітектурному факультеті Київського художнього інституту[2], був асистентом у майстерні Федора Кричевського[4].

Із групою викладачів Київського художнього інститут у 1941 році евакуйований до Таджицької РСР, де створював плакати, викладав у школі, обіймав посаду секретаря оргкомітету Спілки художників Таджикистану, працював на будівництві електростанції поблизу Душанбе.

У 1945 році повернувся до Києва[2].

З 1946 року працював керівником сектора живопису в Інституті монументального живопису і скульптури при Академії архітектури УРСР[4].

Протягом 1953—1960 років викладав у Київському училищі прикладного мистецтва. Серед учнів: Володимир Муха.

 
Могила Григорія Довженка.

Мешкав у Києві в будинку на вулиці Володимирській, № 81, квартира № 6. Помер у Києві 21 квітня 1980 року.

Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 33, 50°25′3.1″ пн. ш. 30°30′7.4″ сх. д. / 50.417528° пн. ш. 30.502056° сх. д. / 50.417528; 30.502056).

Творчість

ред.

Працював у галузях монументально-декоративного мистецтва, станкового живопису і станкової графіки (писав портрети, пейзажі, натюрморти), Розвинув техніку школи монументального живопису Михайла Бойчука, додавши до умовно-площинного стилю живопису неповторної декоративності. Створив численні рельєфи, розписи та мозаїки на будівлях, розробляв різьблення по сирій штукатурці та розписував на основі поліхлорвінілової смоли. Серед робіт:

живопис
  • «Натюрморт із грецькою вазою» (1922);
  • «Натюрморт з яблуками» (1922—1926);
  • «Під панським гарапником» (1927, не збережено);
  • «Виноградники» (1930—1933);
  • «Батьки» (1930);
  • «Куркульське гніздо» (1934);
  • «Кожному колгоспникові по корові» (1934);
  • «Тараса Шевченко в казематі» (1938);
  • серія «Бойовим шляхом Миколи Щорса» (1939—1941, полотно, олія);
  • «Околиці Седнева» (1939—1941);
  • «Околиці Седнева де точилися бої» (1939—1941);
  • «Оселя в Седневі» (1939—1941);
  • «Смерть Миколи Щорса» (1939—1941);
  • «Гурзуф. Набережна» (1945—1947, темпера);
  • «Натюрморт з квітами і яблуками» (1950);
  • «Муза Тараса Шевченка» (1953);
  • «Околиці села Совки» (1956);
  • «Яблуня» (1956);
  • «Над Дніпром» (1956);
  • «Міст через Дніпро» (1956);
  • «Золота осінь» (1956);
  • «Ботанічний сад» (1956);
  • «Квіти. Натюрморт» (1956);
  • «Ваза з фруктами» (1956);
  • «Квіти на темному тлі» (1956);
  • «Натюрморт з рибою» (1956);
  • «Півонії» (1957);
  • «Карпатськими стежками» (1959);
  • «Червоні жоржини» (1959—1960);
  • «Квіти і фрукти. Натюрморт» (1959—1960);
  • «Пейзаж з яблунею» (1959—1960);
  • «Околиці Києва» (1959—1960);
  • «Маки і троянди» (1959—1960);
  • «Пейзаж з тополями» (1959—1960);
  • «Троянди квітнуть» (1959—1960);
  • «Тихий вечів» (1959—1960);
  • «Весняний мотив. Дорога до річки» (1959—1960);
  • серія «Риболовецький радгосп „Латвія“» (1961);
  • «Теплий ранок» (1961);
  • «Повернення» (1961);
  • «Дорога до моря» (1961);
  • «Баркаси спочивають» (1961);
  • «Полудень біля моря» (1961);
  • «Околиці міста» (1961);
  • «Осінній пейзаж з ялинами» (1961);
  • «Рибальські сіті» (1961);
  • «Лісові квіти» (1963);
  • «Гілки персиків» (1963);
  • «Яблука достигають» (1963);
  • «Троянди і птахи» (1963);
  • «Рожі» (1963);
  • «Білі півонії» (1963);
  • «Слива» (1963);
  • «Витай зо мною і учи (Тарас Шевченко)» (1964—1969);
  • «Михайло Бойчук» (1964—1969);
  • «Олександр Сорока» (1964—1969);
  • «Напуття Ярослава Мудрого» (1964—1969);
  • «Не ридать, а здобувать! (Іван Франко)» (1965);
  • «Чуєш сурми заграли… (Олександр Міньківський)» (1970—1979);
  • «Грай моя бандуро! (Микола Леонтович)» (1970—1979);
  • «Володимир Сосюра» (1970—1979);
  • «Рідна мати моя… (Андрій Малишко)» (1970—1979);
  • «Іван Микитенко» (1970—1979);
  • «Співайте, дівчата! (Григорій Верьовка)» (1977);
  • «Здраствуй моя ти рідна Батьківщино! (Олександр Довженко)» (1978);
  • «Крокує Ленін по планеті» (1978—1979);
графіка
  • «Хата в селі Зянківці на Поділлі» (1924);
  • «Хата і курник у селі Антиловці на Поділлі» (1924);
  • «Пісня про волю» (1928, не збережено);
  • «Ведмідь-гора» (1930—1938);
  • серія «Бойовим шляхом Миколи Щорса» (1939—1941, папір, олівець, акварель);
  • «Портрет О. Кириченка, учасника партизанського руху» (1939—1941);
  • «Портрет К. Лаптєва, кінного розвідника Богунського полку» (1939—1941);
  • «Седнів. Кам'яниця Лизогубів. Місце засади щорсівців» (1939—1941);
  • «Червоний міст у Чернігові, де точилися бої» (1939—1941);
  • «Усі на захист вітчизни!» (1941);
  • «До зброї товариші!» (1941);
  • серія портретів «Ударники будівництва Орзобгес (Душанбе)» (1942—1944);
  • «Т. Ахметов» (1942—1944);
  • «Голова колгоспу „Червоний партизан“ Азімов» (1942—1944);
  • «Таджицький робітник» (1942—1944);
  • «О. Ходояров» (1942—1944);
  • «Колгоспник» (1942—1944);
  • «С. Хасанов» (1942—1944);
  • «У. Бабаханов» (1942—1944);
  • «У. Якубов» (1942—1944);
  • «У. Махмудов» (1942—1944);
  • «Ш. Абдулаєва» (1942—1944);
  • «Б. Юсупов» (1942—1944);
  • «Геть Гітлера! Геть війну!» (1942—1944);
  • «Фашистська кривава лапа, занесена над СРСР, буде знищена!» (1942—1944);
  • «Останній марш німецьких окупантів» (1942—1944);
  • «Більше продовольчих товарів для фронту!» (1942—1944);
  • «Нема пощади німецьким окупантам!» (1942—1944);
  • «Смерть фашистським окупантам!» (1942—1944);
  • «Братання» (1942—1944);
  • «Гурзуф. Набережна» (1945—1947, акварель, гуаш);
  • «Жоржини» (1951—1954);
  • «Лілея» (1951—1954);
  • «Чорнобривці» (1951—1954);
  • «Небесна красуня» (1957);
  • «Сон-трава» (1957);
  • «Майори» (1957);
  • «Гвоздика» (1957);
  • «Братки» (1957);
  • «Півники на зеленому тлі» (1957);
  • «Жоржини» (1959—1960);
  • «Лілеї» (1959—1960);
  • «Чорнобривці» (1959—1960);
  • «Сухоцвіт» (1959—1960);
  • «Столітник» (1959—1960);
  • «Олександр Довженко» (1969—1979, папір, олівець);
  • «Григорій Верьовка» (1969—1979, папір, акварель).
монументальне мистецтво
 
«Кий, Щек, Хорив і сестра їх Либідь».

Виставки

ред.

Брав участь у виставках з 1925 року, зокрема[6]:

  • Виставка дипломних робіт студентів Одеського художнього інституту. Одеса (1925);
  • Виставка картин одеських художників, створених для Першої Всеукраїнської виставки в Харкові. Одеса (1927);
  • Всеукраїнська ювілейна виставка «10 років Жовтня». Харків, Київ, Одеса, Дніпропетровськ, Луганськ, Донецьк, Макіївка, Маріуполь (1927);
  • Всеукраїнська виставка Асоціації революційного мистецтва України. Харків (1927);
  • Виставка "Мистецтво Радянської України. Харків (1930);
  • П'ята всеукраїнська художня виставка. Харків, Київ, Одеса (1932);
  • Шоста Всеукраїнська художня виставка. Київ, Харків, Одеса (1935);
  • Ювілейна виставка творів художників УРСР «Квітуча Радянська Україна». Київ, Харків, Одеса (1937);
  • Ювілейна виставка художників УРСР «1917—1937». Москва (1938);
  • Виставка українського радянського живопису, скульптури, графіки. Київ (1938);
  • Республіканська ювілейна шевченківська виставка. Київ (1939);
  • Виставка етюдів і замальовок історичних місць «Бойовим шляхом Миколи Щорса». Київ, Донецьк (1941);
  • Виставка «Велика Вітчизняна війна». Київ (1941);
  • Виставка «Таджикистан у дні Великої вітчизняної війни», присвячена 25-річчю Робітничо-селянської Червоної армії. Душанбе (1943);
  • Восьма Українська художня виставка. Київ (1945);
  • Республіканська виставка «Партизани України у Великій Вітчизняній війні 1941—1945». Київ (1945);
  • Дев'ята Українська художня виставка. Київ (1947);
  • Республіканська виставка «Архітектура України». Київ 91954);
  • Республіканська виставка «Будівництво і архітектура України за 40 років». Київ (1955);
  • Республіканська виставка «Українське радянське монументальне мистецтво», присвячена 100-річчю від дня народження Володимира Леніна та 30-річчю Ленінського плану монументальної пропаганди. Київ (1969);
  • Виставка «Монументальне мистецтво Радянської України». Київ (1978).

Персональна посмертна виставка. Київ (1983 )

"Спецфонд" Національний Художній музей України. Київ (2015)

"Бойчукізм. Проект "Великого стилю" Мистецький Арсенал.Київ (2018)

" Григорій Довженко. Світ орнаментів" Персональна виставка. ART14 Київ (2019)

" Григорій Довженко. Окуповане мистецтво" Персональна виставка. ART14 Київ (2023)

Публікації

ред.

Автор низки статей з питань монументально-декоративного мистецтва:

  • «Мистецтво в побут» / «Шквал», 1928, № 8;
  • «Орнамент в архітектурному ансамблі» / «Декоративное искусство СССР», 1957, ювілейний номер;
  • «Особливості художньої виразності в сільських типових житлових будинках» / Сільське житлове будівництво в УРСР. Збірка Академії архітектури УРСР. Київ, 1960;
  • «Будувати красиво на віки» / «Літературна Україна», 28 червня 1963;
  • «Краса рідного міста» / «Мистецтво», 1967, № 4.

У мистецтві

ред.

Олійний портрет художника у 1928 році виконав художник Петро Васильєв[7].

Примітки

ред.
  1. ↑ а б Григорій Довженко. Каталог виставки творів, 1983, с. 53.
  2. ↑ а б в Ярослав Кравченко. Від Сибіру до Полісся Творчий портрет художника-монументаліста Григорія Довженка. / Газета «День». № 97, 29 травня 2014.
  3. ↑ Ярослав Кравченко (2010). Школа Михайла Бойчука. Тридцять сім імен. Видавництво : Майстерня книг.
  4. ↑ а б в Григорій Довженко. Каталог виставки творів, 1983, с. 54.
  5. ↑ Григорій Довженко. Каталог виставки творів, 1983, с. 13.
  6. ↑ Григорій Довженко. Каталог виставки творів, 1983, с. 19.
  7. ↑ Художники народов СССР, 1976, с. 424, Т. 3.

8. С.І. Білокінь. "Бойчук та його школа". Київ "Мистецтво" 2017рік, стр.126,127,128,129

9. " Кам'яні вишиванки Нової Каховки". Наддніпряночка м.Нова Каховка, 2018 рік

10. " Art for Architecture Ukraine/ Soviet Modernist Mosaics from 1960-1990, Yevgen Nikiforov,Polina Baitsym

Dom publisher , Berlin 2020 p.44 45

Література

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Довженко_Григорій_Овксентійович&oldid=44130343