Децим Юній Сілан
Децим Юній Сілан (103 — 60 рр. до н. е.) — політичний діяч пізньої Римської республіки, прихильник оптиматів, консул 62 року.
| Децим Юній Сілан | |
|---|---|
| лат. D. Iunius M.f. Silanus | |
| Народився | 2 століття до н. е. або 107 до н. е.[1] Стародавній Рим |
| Помер | не пізніше 56 до н. е. невідомо |
| Країна | Стародавній Рим |
| Діяльність | давньоримський політик, давньоримський військовий |
| Знання мов | латина |
| Посада | едил, давньоримський сенатор[d][2] і консул[2] |
| Рід | Junii Silanid |
| Батько | Марк Юній Сілан[1][1] |
| Мати | невідомо |
| Родичі | Публій Сервілій Ватия Ісаврік і Decimus Junius Silanusd[1][1] |
| Брати, сестри | Марк Юній Сілан |
| У шлюбі з | Сервілія Цепіона[1][1] |
| Діти | Марк Юній Сілан, Юнія Терція[1][1], Юнія Секундаd[1][1] і Junia Primad[1][1] |
Життєпис
ред.Походив з роду нобілів Юніїв. Син Марка Юнія Сілана, консула 109 року до н. е. У 74 році обраний до колегії понтифіків. У 70 році до н. е. його обрано курульним едилом, а у 67 році до н. е. став претором.
Після обрання консулом на 62 рік до н. е. разом з Луцієм Ліцинієм Муреною у сенаті вніс пропозицію про вищу міру покарання для прихильників Луція Сергія Катіліни. У відповідь Гай Юлій Цезар вказав на те, що незаконно страчували римських громадян без суду. На це Сілан вказав, що мав на увазі під вищою мірою тюремне ув'язнення. Домігся прийняття власного закону Ліцинія — Юнія стосовно зберігання копій усіх законодавчих актів у скарбниці.
Родина
ред.Дружина — Сервілія Цепіона (? — 42 рік до н. е.)
Діти:
- Юнія Прима, дружина Публія Сервілія Ісаврик, консула 48 року до н. е.
- Юнія Секунда, дружина Марка Емілія Лепіда
- Юнія Терція (? — 22 рік н. е.), дружина Гая Кассія Лонгіна.
Примітки
ред.- ↑ а б в г д е ж и к л м н п Digital Prosopography of the Roman Republic
- ↑ а б Thomas Robert Shannon Broughton The Magistrates of the Roman Republic — Society for Classical Studies, 1951. — ISBN 0-89130-812-1, 0-89130-811-3
Джерела
ред.- Hans Georg Gundel: Iunius I. 24. // Der Kleine Pauly (KlP). Band 2, Stuttgart 1967, Sp. 1556. (нім.)