Вікіпедія

Девід Мітчелл

Девід Мітчелл
David Stephen Mitchell
Ім'я при народженніDavid Stephen Mitchell
Народився12 січня 1969(1969-01-12) (55 років)
Ainsdaled, Сефтонd, Мерсісайд, Англія, Велика Британія[1][2]
ГромадянствоВелика Британія Велика Британія
Місце проживанняСицилія
Хірошіма
Мальвернd
Ardfieldd
ДіяльністьПисьменник
Сфера роботиАнглійська література[3], художній вимисел[3][4], порівняльне літературознавство[5], американістика[5], англістика[5], літературна діяльністьd[6], проза[6], переклад[6], language educationd[6] і кіносценаристикаd[6]
Alma materКентський університет і Hanley Castle High Schoold
Мова творівАнглійська
Роки активності1999 — наш час
ЖанрРоман
Magnum opusНаписано іншимd, Сон № 9d, Хмарний атлас, Чорний Лебідь Грінd[3] і Тисяча осеней Якоба де Зутаd
Премії2011 Commonwealth Writers Prize
2005 British Book Awards Literary Fiction Award
2004 Man Booker Prize for Fiction
Сайт: David Mitchell
CMNS: Девід Мітчелл у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мітчелл.

Девід Мітчелл (англ. David Mitchell), 12 січня 1969  року — англійський письменник. Автор семи романів, два з яких, «Сон №9[en]» та «Хмарний атлас», увійшли до короткого списку Букерівської премії.

Біографія

ред.

Девід Стівен Мітчелл народився в місті Саутпорт, Мерсісайд, Велика Британія. Але своє дитинство майбутній письменник провів у місті Малверн, Вустершир. Мітчелл вивчав американську та англійську літературу у Кентському університеті. Має ступінь магістра з компаративістики.

Після закінчення навчання Мітчелл протягом року жив на Сицилії, потім переїхав у Хіросіму, Японія, де викладав англійську мову японським студентам. Там він одружився з Кейко Йошіда. Зараз Мітчелл разом з дружиною й двома дітьми живуть у Ардфілді, Ірландія.[7]

В своєму есе для видавництва «Рендом Гауз» Мітчелл пише: «Я завжди знав, що хочу бути письменником. Але до 1994 року, коли я приїхав в Японію, я не міг просто сісти і почати писати. Можливо, я б став письменником будь-де, але чи був би я тим самим письменником, якби останні шість років провів в Лондоні або Кейптауні, в шахті, або в цирку? Це моя відповідь самому собі.»[8]

Девід Мітчелл — заїка, і вважає фільм «Король говорить!» (2010) найкращим фільмом, який розповідає про життя людини-заїки: «Я б мабуть і досі оминав цю тему, якби не написав майже автобіографічний роман „Під знаком чорного лебедя“, оповідачем якого є тринадцятирічний хлопчик-заїка.»[9]

Син Мітчелла та Кейко Йошіда має розлад аутистичного спектра. Аби привернути увагу суспільства до дітей з аутизмом, Мітчелл та Кейко переклали з японської книгу Наокі Хігашіда[en], тринадцятирічного японського хлопчика-аутиста «Чому я стрибнув[en]».[10]

Нині Мітчелл разом з родиною мешкає в місті Ардфілд, Ірландія. Пише новий роман, у якому збирається порівняти стародавню Японію і наполеонівську епоху.

Творчість

ред.

Перший роман Девіда Мітчелла — «Написано іншим[en]» — вийшов друком у Британії в 1999 році. Події роману розвиваються по всьому світу, від Окінави до Монголії, й далі до Нью-Йорку 2000-х. Через весь роман читача ведуть дев'ять оповідачів, історії яких дивним чином переплітаються між собою. Книгу було відзначено Премією Джона Ріс-Луелліна як найкращу британську книгу року, написану автором до 35 років.

Два його наступні романи «Сон №9[en]» (2001) та «Хмарний атлас»[11] (2004), було включено в шорт-ліст Букерівської премії.[12] Роман «Чорний Лебідь Грін[en]», опублікований 2006 року, було відібрано у довгий список Букерівської премії.

У 2003 році Мітчелл увійшов до списку найкращих молодих британських письменників, за версією журналу «Granta».[13] А 2007 року письменника було включено до списку 100 найвпливовіших людей світу, за версією журналу «Time».[14]

2012 року на екрани вийшов науково-фантастичний фільм «Хмарний атлас», створений Томом Тиквером, Ланою та Ліллі Вачовські, за однойменним романом Мітчелла. За романом «Сон№ 9» було знято фільм з Мартіном Фріменом в головній ролі — «Загадка Вурмана[en]», який було номіновано на премію БАФТА.[15]

Шостий роман Девіда Мітчелла «Годинник з кісток[en]», було опубліковано 2 вересня 2014 року.[16] В інтерв'ю для «The Spectator» письменник сказав, що роман містить «трохи фантастики», а загалом він про «життя та смерть».[17] 2014 року «Годинник з кісток» потрапив до короткого списку Букерівської премії.

2015 року став учасником артпроєкту Бібліотека майбутнього.

Бібліографія

ред.

Романи

ред.

Оповідання

ред.
  • «January Man» (2003) — «Січневий чоловік»;
  • «What You Do Not Know You Want» (2004) — «Те, що ви хочете, але не знаєте про це»;
  • «Preface» (2006) — «Передмова»;
  • «Dénouement» (2007) — «Розв'язка»;
  • «Judith Castle» (2008) — «Замок Джудіт»;
  • «An Inside Job» — «Внутрішня справа»;
  • «Character Development» (2009) — «Розвиток персонажа»;
  • «Muggins Here» (2010) — «Дурники тут»;
  • «Earth calling Taylor» (2010) — «Земля викликає Тейлора»;
  • «Lots of Bits of Star» (2013) — «Багато шматочків зорі»;
  • «Variations on a Theme by Mister Donut» (2014) — «Варіації на тему містера Пончика»;
  • «The Right Sort» (2014) — «Правильний сорт».

Статті

ред.
  • «Japan and my writing», есе — «Японія та мої твори»;
  • «Enter the Maze» (2004) — «Зайди до лабіринту»;
  • «Kill me or the cat gets it» (2005) — «Вбий мене, або кіт розуміє»;
  • «On historical fiction» (2010) — « Про історичну літературу»;
  • «Imaginary City» (2010) — «Уявне місто»;
  • «Lost for words» (2011) — «Нема слів»;
  • «Learning to live with my son's autism» (2013) — «Як навчитися жити з синовим аутизмом»;
  • «David Mitchell on Earthsea — a rival to Tolkien and George RR Martin» (2015) — «Девід Мітчелл про Земномор'я — суперник Толкіна та Джорджа Мартіна».

Переклади українською

ред.
  • Девід Мітчел, Сон № 9. Переклад з англійської: Олекса Негребецький; редактор: Ксенія Сладкевич. Київ: Видавництво агенції MSBrand Corporation, 2008. 416 сторінок. ISBN 978-966-2973-00-6[18]
  • Девід Мітчелл. Кістяні годинники. Пер. з англ. Катерина Дудка, Остап Українець. — Харків: видавництво Жорж, 2022. — 624 с. ISBN 978-617-8023-11-9[19]
  • Девід Мітчелл. Тисяча осеней Якоба де Зута. Пер. з англ. Олена Любенко. — Харків: видавництво Жорж, 2023. — 588 с.

У 2023 році видавництво «Жорж» готує до публікації ще два романи Девіда Мітчелла в українському перекладі: «Дім на Збіччі» та «Хмарний атлас»[20].

Примітки

ред.
  1. ↑ Internet Speculative Fiction Database — 1995.
  2. ↑ The Encyclopedia of Science Fiction / P. Nicholls, J. Clute, D. Langford — ISSN 3049-7612
  3. ↑ а б в VIAF — [Dublin, Ohio]: OCLC, 2003.
  4. ↑ Бібліотека Конгресу — Library of Congress.
  5. ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #12919302X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  6. ↑ а б в г д Чеська національна авторитетна база даних
  7. ↑ David Mitchell, The Art of Fiction No. 204, The Paris Review, архів оригіналу за 15 січня 2021, процитовано 6 квітня 2016
  8. ↑ Bold Type: Essay by David Mitchell. Randomhouse.com. Архів оригіналу за 18 листопада 2014. Процитовано 28 серпня 2013.
  9. ↑ «Lost for words». Архів оригіналу за 4 січня 2012. Процитовано 6 квітня 2016.
  10. ↑ Tisdale, Sallie (23 серпня 2013). Voice of the Voiceless. New York Times. Архів оригіналу за 29 липня 2017. Процитовано 1 вересня 2013.
  11. ↑ «Істина завжди одна». Суперструнна реальність Девіда Мітчелла. журнал "Всесвіт", №9-10 2014. Архів оригіналу за 20 січня 2017.
  12. ↑ Man Booker Prize Archive. Архів оригіналу за 6 січня 2012. Процитовано 6 квітня 2016.
  13. ↑ Mitchell, D. (2003). Best of Young British Novelists 2003: The January Man. Granta (81). Архів оригіналу за 7 вересня 2012. Процитовано 6 квітня 2016.
  14. ↑ The Time 100. Time. 3 травня 2007. Архів оригіналу за 25 жовтня 2012. Процитовано 1 травня 2010.
  15. ↑ Link to video. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 6 квітня 2016.
  16. ↑ New David Mitchell novel out next autumn. The Bookseller. 26 листопада 2013. Архів оригіналу за 9 вересня 2014. Процитовано 28 листопада 2013.
  17. ↑ Interview with a writer: David Mitchell. The Spectator. 25 січня 2013. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 27 січня 2013.
  18. ↑ Електронний архів книг програми «Проект перекладів» Міжнародного фонду «Відродження» — Девід Мітчелл. Сон номер 9
  19. ↑ Тиктор медіа: Рецензія на український переклад
  20. ↑ Анонс видавництва «Жорж» на 2023 рік

Джерела

ред.
  • «The world begins its turn with you, or how David Mitchell's novels think». In B. Schoene. The Cosmopolitan Novel. Edinburgh: Edinburgh University Press, 2009.
  • Dillon, S. (ed.). David Mitchell: Critical Essays. Kent: Gylphi, 2011.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Девід_Мітчелл&oldid=44144312