Вікіпедія

Даніеле Де Россі

італійський футболіст
(Перенаправлено з Даніеле де Россі)
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Де Россі.

Даніеле Де Россі (італ. Daniele De Rossi, нар. 24 липня 1983, Рим) — італійський футбольний тренер і колишній футболіст, що грав на позиції півзахисника.

Ф
Даніеле Де Россі
Даніеле Де Россі
Даніеле Де Россі
Особисті дані
Народження 24 липня 1983(1983-07-24) (41 рік)
  Рим, Італія
Зріст 184 см
Вага 78 кг
Громадянство  Італія
Позиція півзахисник
Юнацькі клуби
1997–2000
2000–2003 		Італія «Остія Маре»
Італія «Рома»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2001–2019 Італія «Рома» 459 (43)
2019–2020 Аргентина «Бока Хуніорс» 5 (1)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
2001 Італія Італія U-19 3 (0)
2002 Італія Італія U-20 4 (0)
2003–2004 Італія Італія U-21 16 (3)
2004–2017 Італія Італія 117 (21)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2021–2022 Італія Італія (асист.)
2022–2023 Італія СПАЛ
2024– Італія «Рома»
Звання, нагороди
Нагороди
Орден «За заслуги перед Італійською Республікою»
Орден «За заслуги перед Італійською Республікою»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Майже всю кар'єру провів в італійській «Ромі», з якою двічі виграв Кубок Італії в 2007 і 2008 роках, а також Суперкубок Італії в 2007 році. Він був названий найкращим молодим футболістом Серії А в 2006 році[2] та найкращим футболістом італійського року Серії А в 2009 році. Де Россі став капітаном «Роми» на початку сезону 2017/18 років після завершення кар'єри Франческо Тотті. Наприкінці сезону 2018/19 він покинув «Рому» після 18 сезонів у команді. Маючи 616 матчів за римлян у всіх турнірах, він є другим гравцем клубу за кількістю матчів за всю історію після Тотті. Згодом він приєднався до аргентинського клубу «Бока Хуніорс» влітку 2019 року та завершив кар'єру в січні наступного року.

Де Россі представляв Італію на юнацькому і молодіжному, вигравши молодіжний чемпіонат Європи 2004 року, а також здобувши бронзові медалі на Олімпійських іграх 2004 року. Також грав за національну збірну Італії, за яку протягом 2004—2017 років провів 117 матчів і є п'ятим гравцем за кількістю проведених матчів за всю історію збірної Італії та півзахисником з найбільшою кількістю матчів за всю історію. З 21 голом він є найрезультативнішим півзахисником збірної Італії після Другої світової війни та другим найрезультативнішим півзахисником Італії за всю історію Адольфо Балонч'єрі. Де Россі був з командою переможцем чемпіонату світу 2006 року, а також брав участь у Євро-2008, Кубку Конфедерацій 2009 року, чемпіонаті світу 2010, Євро-2012, де став віцечемпіоном і був включений до символічної збірної, Кубку Конфедерацій 2013 року, здобувши бронзові медалі, чемпіонаті світу 2014 року та Євро-2016.

По завершенні ігрової кар'єри став тренером і обіймав посаду помічника головного тренера у штабі Роберто Манчіні в збірній Італії, а також працював головним тренером у СПАЛі. У січні 2024 року очолив рідну «Рому».

Клубна кар'єра

ред.

Вихованець юнацької футбольної команди «Остія Маре». 2000 року продовжив займатися футболом у молодіжній команді клубу «Рома».

У дорослому футболі дебютував за «Рому» 2001 року, з того часу незмінно захищав її кольори протягом вісімнадцяти сезонів. Провів загалом у складі «вовків» 616 офіційних матчів, забивши 63 голи, двічі ставав володарем Кубка Італії. За кількістю ігор за римську команду поступається лише своєму багаторічному партнерові по футбольному полю Франческо Тотті[3][4].

У травні 2019 року було офіційно оголошено, що клуб не має наміри подовжувати контракт із наддосвідченим півзахисником, який добігав до завершення[5]. За 12 днів Де Россі провів свою останню гру за «Рому», після чого вирішив не завершувати ігрову кар'єру.

26 липня 2019 року гравець, якому щойно виповнилося 36 років, уклав однорічну угоду з аргентинським «Бока Хуніорс»[6][7], де спортивним директором працював багаторічний одноклубник Де Россі по «Ромі» Ніколас Бурдіссо[8]. 13 серпня 2019 року Де Россі дебютував за «Боку» проти «Альмагро» (1:1) у Кубку Аргентини, забивш свій перший і єдиний гол за клуб, але його команда вилетіла зі змагань після поразки в серії пенальті[9]. Загалом до кінця року він зіграв 7 ігор в усіх турнірах за клуб і 6 січня 2020 року оголосив про завершення кар'єр, пославшись на сімейні причини[10][11][12].

Виступи за збірні

ред.
 
Де Россі (ліворуч) проти Альваро Арбелоа у фіналі Євро-2012.

2001 року дебютував у складі юнацької збірної Італії, взяв участь у 3 іграх на юнацькому рівні.

Протягом 2002—2004 років залучався до складу молодіжної збірної Італії. На молодіжному рівні зіграв у 20 офіційних матчах, забив 3 голи. Був учасником футбольного турніру на Літніх Олімпійських іграх 2004 року, де разом з командою виборов бронзові олімпійські нагороди.

2004 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Італії. На наступні 13 років став гравцем основного складу італійської команди. За ці роки був учасником фінальних частин трьох чемпіонатів Європи і трьох чемпіонатів світу, включаючи переможний для італійців чемпіонат світу 2006 року у Німеччині.

У листопаді 2014 року провів свою соту гру за збірну, а за три роки завершив кар'єру в національній команді, маючи в активі 117 ігор у її складі, що на той момент стало четвертим показником в історії «сквадри адзурри». Попри амплуа півзахисника регулярно відзначався забитими голами і на момент припинення виступів за національну команду мав в активі 21 забитий гол, посідаючи на той час 12-те місце серед її найкращих в історії бомбардирів.

Тренерська кар'єра

ред.

18 березня 2021 року Де Россі було представлено як нового помічника Роберто Манчіні у національній збірній Італії[13][14]. 11 липня 2021 року Італія виграла Євро-2020 після перемоги у фіналі у серії пенальті проти Англії[15]. 13 серпня він залишив італійську команду, щоб завершити свій тренерський курс, а 23 листопада повернувся до роботи в Італійській федерації футболу, цього разу на посаду технічного співробітника для юнацьких команд віком від 15 до 20 років[16]. У січні 2022 року він погодився повернутися тренерського штабу Роберто Манчіні, щоб допомогти у збірній плей-оф кваліфікації до чемпіонату світу 2022 року[17], але італійцям не вдалось вийти на «мундіаль».

11 жовтня 2022 року Де Россі був призначений новим тренером команди Серії B СПАЛ[18][19]. На момент призначення Де Россі команда посідала 14-е місце у турнірній таблиці, здобувши лише дві перемоги за 8 турів. Однак покращити результати команди тренеру-початківцю не вдалося, і команда при ньому здобула лише 3 перемоги у 17 матчах, через що вже 14 лютого 2023 року він, не доопрацювавши до кінця сезону, залишив посаду, опустивши команду на 18 місце[20].

16 січня 2024 року Де Россі був призначений головним тренером «Роми» до кінця сезону, змінивши на цій посаді Жозе Моурінью[21].

Статистика виступів

ред.

Статистика клубних виступів

ред.
Сезон Команда Чемпіонат Національний кубок Континентальні кубки Інші змагання Усього
Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ігор Голів
2001-02   «Рома» A 0 0 КІ 3 0 ЛЧ 1 0 — — 4 0
2002-03 A 4 2 КІ 2 0 ЛЧ 0 0 — — 6 2
2003-04 A 17 0 КІ 4 0 КУЄФА 6 1 — — 27 1
2004-05 A 30 2 КІ 5 1 ЛЧ 2 1 — — 37 4
2005-06 A 34 6 КІ 4 0 КУЄФА 7 0 — — 45 6
2006-07 A 36 2 КІ 8 2 ЛЧ 10 2 СІ 1 0 55 6
2007-08 A 34 5 КІ 6 0 ЛЧ 10 0 СІ 1 1 51 6
2008-09 A 33 3 КІ 2 0 ЛЧ 7 0 СІ 1 1 43 4
2009-10 A 33 7 КІ 4 1 ЛЄ 12 3 49 11
2010-11 A 28 2 КІ 4 0 ЛЧ 7 1 СІ 1 0 40 3
2011–12 A 32 4 КІ 0 0 ЛЄ 0 0 - - - 32 4
2012–13 A 25 0 КІ 4 0 - - - - - - 29 0
2013–14 A 32 1 КІ 4 0 - - - - - - 36 1
2014–15 A 26 2 КІ 1 1 ЛЧ+ЛЄ 3+4 0 - - - 34 3
2015–16 A 24 1 КІ 1 0 ЛЧ 6 2 - - - 31 3
2016–17 A 31 4 КІ 1 0 ЛЧ+ЛЄ 2[22]+6 0+1 - - - 40 5
2017–18 A 22 1 КІ 0 0 ЛЧ 10 1 - - - 32 2
2018–19 A 18 1 КІ 1 0 ЛЧ 4 1 - - - 23 2
Усього за «Рому» 459 43 55 5 98 13 4 2 616 63
2019–20   «Бока Хуніорс» ПД 5 0 КА 1 1 КЛ 1 0 - - - 7 1
Усього за кар'єру 464 43 56 6 99 13 4 2 623 64

Статистика виступів за збірну

ред.
 Статистика матчів і голів за збірну —   Італія
Дата Місто Господарі Результат Гості Турнір Голи Примітки
04/09/2004 Палермо Італія   2 – 1   Норвегія Відбір до ЧС 2006 1
09/10/2004 Цельє Словенія   1 – 0   Італія Відбір до ЧС 2006 -
13/10/2004 Парма Італія   4 – 3   Білорусь Відбір до ЧС 2006 1
17/11/2004 Мессіна Італія   1 – 0   Фінляндія товариський матч -
09/02/2005 Кальярі Італія   2 – 0   Росія товариський матч -
26/03/2005 Мілан Італія   2 – 0   Шотландія Відбір до ЧС 2006 -
30/03/2005 Падуя Італія   0 – 0   Ісландія товариський матч -
04/06/2005 Осло Норвегія   0 – 0   Італія Відбір до ЧС 2006 -
17/08/2005 Дублін Ірландія   1 – 2   Італія товариський матч -
03/09/2005 Глазго Шотландія   1 – 1   Італія Відбір до ЧС 2006 -
08/10/2005 Палермо Італія   1 – 0   Словенія Відбір до ЧС 2006 -
12/10/2005 Лечче Італія   2 – 1   Молдова Відбір до ЧС 2006 -
12/11/2005 Амстердам Нідерланди   1 – 3   Італія товариський матч -
16/11/2005 Женева Італія   1 – 1   Кот-д'Івуар товариський матч -
01/03/2006 Флоренція Італія   4 – 1   Німеччина товариський матч 1
31/05/2006 Женева Швейцарія   1 – 1   Італія товариський матч -
02/06/2006 Лозанна Італія   0 – 0   Україна товариський матч -
12/06/2006 Ганновер Італія   2 – 0   Гана ЧС 2006 - 1-й етап -
17/06/2006 Кайзерслаутерн Італія   1 – 1   США ЧС 2006 - 1-й етап -
09/07/2006 Берлін Італія   1 – 1 д.ч.
(5-3 п.п.)		   Франція ЧС 2006 - Фінал - Чемпіони світу
02/09/2006 Неаполь Італія   1 – 1   Литва Відбір до ЧЄ 2008 -
06/09/2006 Париж Франція   3 – 1   Італія Відбір до ЧЄ 2008 -
07/10/2006 Рим Італія   2 – 0   Україна Відбір до ЧЄ 2008 -
11/10/2006 Тбілісі Грузія   1 – 3   Італія Відбір до ЧЄ 2008 1
15/11/2006 Бергамо Італія   1 – 1   Туреччина товариський матч -
28/03/2007 Барі Італія   2 – 0   Шотландія Відбір до ЧЄ 2008 -
06/06/2007 Каунас Литва   0 – 2   Італія Відбір до ЧЄ 2008 -
08/09/2007 Мілан Італія   0 – 0   Франція Відбір до ЧЄ 2008 -
17/10/2007 Сієна Італія   2 – 0   ПАР товариський матч -
17/11/2007 Глазго Шотландія   1 – 2   Італія Відбір до ЧЄ 2008 -
21/11/2007 Модена Італія   3 – 1   Фарерські острови Відбір до ЧЄ 2008 -
06/02/2008 Цюрих Італія   3 – 1   Португалія товариський матч -
26/03/2008 Ельче Іспанія   1 – 0   Італія товариський матч -
13/06/2008 Цюрих Італія   1 – 1   Румунія ЧЄ 2008 - 1-й етап -
17/06/2008 Цюрих Франція   0 – 2   Італія ЧЄ 2008 - 1-й етап 1
22/06/2008 Відень Іспанія   0 – 0 д.ч.
(4-2 п.п.)		   Італія ЧЄ 2008 - чвертьфінал -
20/08/2008 Ніцца Італія   2 – 2   Австрія товариський матч -
06/09/2008 Ларнака Кіпр   1 – 2   Італія Відбір до ЧС 2010 -
10/09/2008 Удіне Італія   2 – 0   Грузія Відбір до ЧС 2010 2
11/10/2008 Софія Болгарія   0 – 0   Італія Відбір до ЧС 2010 -
15/10/2008 Лечче Італія   2 – 1   Чорногорія Відбір до ЧС 2010 -
19/11/2008 Афіни Греція   1 – 1   Італія товариський матч -
10/02/2009 Лондон Бразилія   2 – 0   Італія товариський матч -
28/03/2009 Подгориця Чорногорія   0 – 2   Італія Відбір до ЧС 2010 -
01/04/2009 Барі Італія   1 – 1   Ірландія Відбір до ЧС 2010 -
15/06/2009 Преторія США   1 – 3   Італія Кубок Конфедерацій 1
18/06/2009 Йоганнесбург Єгипет   1 – 0   Італія Кубок Конфедерацій -
21/06/2009 Преторія Італія   0 – 3   Бразилія Кубок Конфедерацій -
09/09/2009 Турин Італія   2 – 0   Болгарія Відбі�� до ЧС 2010 -
10/10/2009 Дублін Ірландія   2 – 2   Італія Відбір до ЧС 2010 -
14/10/2009 Парма Італія   3 – 2   Кіпр Відбір до ЧС 2010 -
03/03/2010 Монако Італія   0 – 0   Камерун товариський матч -
03/06/2010 Брюссель Італія   1 – 2   Мексика товариський матч -
05/06/2010 Женева Швейцарія   1 – 1   Італія товариський матч -
14/06/2010 Кейптаун Італія   1 – 1   Парагвай ЧС 2010 - 1-й етап 1
20/06/2010 Мбомбела Італія   1 – 1   Нова Зеландія ЧС 2010 - 1-й етап -
24/06/2010 Йоганнесбург Словаччина   3 – 2   Італія ЧС 2010 - 1-й етап -
10/08/2010 Лондон Італія   0 – 1   Кот-д'Івуар товариський матч -
03/09/2010 Таллінн Естонія   1 – 2   Італія Відбір до ЧЄ 2012 -
07/09/2010 Флоренція Італія   5 – 0   Фарерські острови Відбір до ЧЄ 2012 1
08/10/2010 Белфаст Північна Ірландія   0 – 0   Італія Відбір до ЧЄ 2012 -
17/11/2010 Клагенфурт Румунія   1 – 1   Італія товариський матч -
09/02/2011 Дортмунд Німеччина   1 – 1   Італія товариський матч -
10/08/2011 Барі Італія   2 – 1   Іспанія товариський матч -
02/09/2011 Торсгавн Фарерські острови   0 – 1   Італія Відбір до ЧЄ 2012 -
06/09/2011 Флоренція Італія   1 – 0   Словенія Відбір до ЧЄ 2012 -
07/10/2011 Белград Сербія   1 – 1   Італія Відбір до ЧЄ 2012 -
11/10/2011 Пескара Італія   3 – 0   Північна Ірландія Відбір до ЧЄ 2012 -
11/11/2011 Вроцлав Польща   0 – 2   Італія товариський матч -
15/11/2011 Рим Італія   0 – 1   Уругвай товариський матч -
29-2-2012 Генуя Італія   0 – 1   США товариський матч -   70'
1-6-2012 Цюрих Італія   0 – 3   Росія товариський матч -   60'
10-6-2012 Гданськ Іспанія   1 – 1   Італія ЧЄ 2012 - 1-й етап -
14-6-2012 Познань Італія   1 – 1   Хорватія ЧЄ 2012 - 1-й етап -
18-6-2012 Познань Італія   2 – 0   Ірландія ЧЄ 2012 - 1-й етап -
24-6-2012 Київ Англія   0 – 0 д.ч.
(2 - 4 п.п.)		   Італія ЧЄ 2012 - чвертьфінал -   80'
28-6-2012 Варшава Німеччина   1 – 2   Італія ЧЄ 2012 - півфінал -
1-7-2012 Київ Іспанія   4 – 0   Італія ЧЄ 2012 - Фінал -
15-8-2012 Берн Італія   1 – 2   Англія товариський матч 1 кап.
7-9-2012 Софія (місто) Болгарія   2 – 2   Італія Відбір до ЧС 2014 -
12-10-2012 Єреван Вірменія   1 – 3   Італія Відбір до ЧС 2014 1
16-10-2012 Мілан Італія   3 – 1   Данія Відбір до ЧС 2014 1
6-2-2013 Амстердам Нідерланди   1 – 1   Італія товариський матч -   61'
21-3-2013 Женева Італія   2 – 2   Бразилія товариський матч 1   81'
7-6-2013 Прага Чехія   0 – 0   Італія Відбір до ЧС 2014 -
11-6-2013 Ріо-де-Жанейро Італія   2 – 2   Гаїті товариський матч -   55'
16-6-2013 Ріо-де-Жанейро Мексика   1 – 2   Італія Кубок Конфедерацій -
19-6-2013 Ресіфі Італія   4 – 3   Японія Кубок Конфедерацій 1
27-6-2013 Форталеза Іспанія   0 – 0 д.ч.
(7 - 6 п.п.)		   Італія Кубок Конфедерацій -
30-6-2013 Сальвадор Італія   2 – 2 д.ч.
(3 - 2 п.п.)		   Уругвай Кубок Конфедерацій -   70'
14-8-2013 Рим Італія   1 – 2   Аргентина товариський матч -
6-9-2013 Палермо Італія   1 – 0   Болгарія Відбір до ЧС 2014 -
10-9-2013 Турин Італія   2 – 1   Чехія Відбір до ЧС 2014 -
31-5-2014 Лондон Італія   0 – 0   Ірландія товариський матч -   62'
4-6-2014 Перуджа Італія   1 – 1   Люксембург товариський матч -
14-6-2014 Манаус Англія   1 – 2   Італія ЧС 2014 - 1-й етап -
20-6-2014 Ресіфі Італія   0 – 1   Коста-Рика ЧС 2014 - 1-й етап -
4-9-2014 Барі Італія   2 – 0   Нідерланди товариський матч 1 кап.   67'
9-9-2014 Осло Норвегія   0 – 2   Італія Відбір до ЧЄ 2016 -
16-11-2014 Мілан Італія   1 – 1   Хорватія Відбір до ЧЄ 2016 - [23]
6-9-2015 Палермо Італія   1 – 0   Болгарія Відбір до ЧЄ 2016 1   55'
29-5-2016 Та-Калі Італія   1 – 0   Шотландія товариський матч -   67'
6-6-2016 Верона Італія   2 – 0   Фінляндія товариський матч 1   63'
13-6-2016 Ліон Бельгія   0 – 2   Італія ЧЄ 2016 - 1-й етап -   78'
17-6-2016 Тулуза Італія   1 – 0   Швеція ЧЄ 2016 - 1-й етап -   69'   74'
27-6-2016 Сен-Дені Італія   2 – 0   Іспанія ЧЄ 2016 - 1/8 фіналу -   54'
1-9-2016 Барі Італія   1 – 3   Франція товариський матч -   46'
6-10-2016 Турин Італія   1 – 1   Іспанія Відбір до ЧС 2018 1
12-11-2016 Вадуц Ліхтенштейн   0 – 4   Італія Відбір до ЧС 2018 -
15-11-2016 Мілан Італія   0 – 0   Німеччина товариський матч -
24-3-2017 Палермо Італія   2 – 0   Албанія Відбір до ЧС 2018 1
28-3-2017 Амстердам Нідерланди   1 – 2   Італія товариський матч - кап.   37'
7-6-2017 Ніцца Італія   3 – 0   Уругвай товариський матч 1 кап.
11-6-2017 Удіне Італія   5 – 0   Ліхтенштейн Відбір до ЧС 2018 -
2-9-2017 Мадрид Іспанія   3 – 0   Італія Відбір до ЧС 2018 -
5-9-2017 Реджо-нель-Емілія Італія   1 – 0   Ізраїль Відбір до ЧС 2018 -
10-11-2017 Стокгольм Швеція   1 – 0   Італія Відбір до ЧС 2018 -
Усього Матчів (4 місце) 117 Голів (12 місце) 21

Титули і досягнення

ред.
 
Футболка Даніеле Де Россі у Музеї ліги Європи.

«Рома»

ред.

Збірна Італії

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б https://web.archive.org/web/20180827142407/https://www.asroma.com/en/team/players-and-staff/daniele-de-rossi
  2. ↑ Oscar Aic, Cannavaro cannibale [AIC Oscars, "cannibal" Cannavaro] (італ.). La Gazzetta dello Sport. 29 січня 2007. Процитовано 16 грудня 2015.
  3. ↑ Daniele De Rossi bids emotional farewell as Roma defeat Parma. Eurosport.com. 26 травня 2019. Процитовано 27 травня 2019.
  4. ↑ Claudio Ranieri and Daniele de Rossi bid farewell to Roma. BBC Sport. 27 травня 2019. Процитовано 27 травня 2019.
  5. ↑ OFFICIAL: De Rossi to leave Roma. Football Italia. 14 травня 2019.
  6. ↑ Daniele ya jugó en La Boca [Daniele already played in La Boca] (ісп.). Olé. 25 липня 2019. Процитовано 25 липня 2019.
  7. ↑ Bienvenido Daniele. bocajuniors.com.ar. 26 липня 2019.
  8. ↑ ¿Por qué De Rossi eligió Boca? [Why De Rossi chose Boca?] (ісп.). Olé. 25 липня 2019. Процитовано 25 липня 2019.
  9. ↑ Daniele De Rossi Scores In Boca Juniors Debut. www.beinsports.com. 13 серпня 2019. Процитовано 15 серпня 2019.
  10. ↑ Daniele De Rossi si ritira: addio al Boca, torna in Italia. sport.sky.it (італ.). 6 січня 2020. Процитовано 6 січня 2020.
  11. ↑ De Rossi: 'I am retiring'. Football Italia. 6 січня 2019.
  12. ↑ Daniele de Rossi: Italy World Cup winner and Roma legend retires aged 36. BBC Sport (брит.). 6 січня 2020. Процитовано 10 січня 2020.
  13. ↑ De Rossi ritrova l'Azzurro: "Orgoglioso di entrare nello staff di Mancini, grazie per la fiducia" (Italian) . La Gazzetta dello Sport. 18 березня 2021. Процитовано 18 березня 2021.
  14. ↑ De Rossi joins Mancini's staff at Italy. Football Italia. 18 березня 2021.
  15. ↑ England lose shootout in Euro 2020 final. BBC Sport (брит.). Процитовано 11 липня 2021.
  16. ↑ De Rossi, ufficiale il nuovo ruolo con l'Italia: sarà assistente delle giovanili (італ.). La Gazzetta dello Sport. 23 листопада 2021. Процитовано 17 грудня 2021.
  17. ↑ De Rossi ritorna nello staff della Nazionale: all'Italia serve la magia di Wembley (італ.). La Gazzetta dello Sport. 21 січня 2022. Процитовано 21 січня 2022.
  18. ↑ Daniele De Rossi nouvel entraîneur de la SPAL [Daniele De Rossi new SPAL coach] (фр.). L'Équipe. 11 жовтня 2022. Процитовано 11 жовтня 2022.
  19. ↑ DANIELE DE ROSSI È IL NUOVO ALLENATORE DELLA SPAL (італ.). СПАЛ (футбольний клуб). 11 жовтня 2022. Архів оригіналу за 11 жовтня 2022. Процитовано 11 жовтня 2022.
  20. ↑ Daniele De Rossi sollevato dall'incarico di allenatore della SPAL (Italian) . СПАЛ (футбольний клуб). 14 лютого 2023. Процитовано 14 лютого 2023.
  21. ↑ ROMA APPOINT DE ROSSI AS NEW HEAD COACH. AS Roma. 16 січня 2024. Процитовано 16 січня 2024.
  22. ↑ У плей-оф.
  23. ↑ 100-та гра

Посилання

ред.
 
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Даніеле Де Россі
 
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Даніеле Де Россі
  Це незавершена стаття про футболіста.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Даніеле_Де_Россі&oldid=43685606