Гардін Володимир Ростиславович
Володимир Ростиславович Гардін (справжнє прізвище Благонравов) (*18 січня 1877, Москва — † 29 травня 1965, Ленінград) — російський, радянський актор, режисер, сценарист. Один з перших режисерів ВУФКУ. Народний артист РРФСР (1935). Народний артист СРСР (1947).
| Гардін Володимир Ростиславович | |
|---|---|
 | |
| Дата народження | 6 (18) січня 1877[1] |
| Місце народження | Твер, Російська імперія |
| Дата смерті | 29 травня 1965[2][1][3] (88 років) або 28 травня 1965[4] (88 років) |
| Місце смерті | Ленінград, РРФСР, СРСР |
| Поховання | Богословське кладовище |
| Громадянство |  Російська імперія СРСР |
| Alma mater | Другий Московський кадетський корпус (1894) і Перше Київське Костянтинівське військове училище |
| Професія | кінорежисер, сценарист, військовослужбовець, актор театру, кіноактор, театральний режисер, актор, педагог, педагог |
| Заклад | Всеросійський державний інститут кінематографії |
| Нагороди |         |
| IMDb | ID 0306723 |
Життєпис
ред.В 1894 році закінчив Другий Московський кадетський корпус. З 1898 бере участь в любительських театральних постановках.
В 1913 році приходить в кіно. Того ж року в Києві разом з Яковом Протазановим знімає фільм «Ключі щастя». До 1917 року їм поставлено 33 картини.
З 1922 по 1925 рік співпрацює з ВУФКУ, знімає кілька фільмів в Ялті.
У 1919 році — один з організаторів, а потім — перший директор Держкіношколи в Москві (нині — ВДІК).
З 1924 року — режисер і актор ленінградських кіностудій: Держкіно, Белгоскіно, к/ст «Ленфільм».
Новий етап у творчості Гардіна почався у роки звукового кіно — він знімався як актор (картини: «Загибель сенсації» (1935), «Юність поета» (1937), «Петро Перший» (1937), «Петро Перший 2» (1938), «Людина у футлярі» (1939), «Антон Іванович сердиться» (1941) та багато ін.).
Похований на Богословському кладовищі в Санкт-Петербурзі.
Вибіркова фільмографія
ред.- 1913 — «Ключі щастя»
- 1914 — «Енвер-паша — зрадник Туреччини»
- 1917 — «Любов ченця»
- 1917 — «Наше серце»
- 1922 — «Привид блукає Європою» (Друга кінофабрика ВУФКУ)
- 1922 — «Остання ставка містера Енніока» (Друга кінофабрика ВУФКУ)
- 1923 — «Отаман Хміль» (Перша та Друга кінофабрика ВУФКУ)
- 1923 — «Поміщик» (Перша та Друга кінофабрика ВУФКУ)
- 1923 — «Слюсар і канцлер» (у співавт. з О. Преображенською; Перша та Друга кінофабрика ВУФКУ)
- 1923 — «Остап Бандура» (Перша та Друга кінофабрика ВУФКУ)
- 1925 — «Хрест і маузер»
- 1925 — «Ведмеже весілля» (у співавт. з К Еггертом)
- 1927 — «Кастусь Калиновський»
- 1927 — «Поет і цар» (у співавт.)
Примітки
ред.- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- ↑ Find a Grave — 1996.
- ↑ Бібліотека Конгресу — Library of Congress.
Джерела
ред.- Миславський В. Н., «Кино в Украине. 1896−1921. Факты. Фильмы. Имена.», «Торсинг», Харьков, 2005. ISBN 966-670-510-9. (рос.)
Посилання
ред.- Фільмографія на kino-teatr.ru [Архівовано 17 вересня 2016 у Wayback Machine.](рос.)