Вікіпедія

Вільям Барроуз

американський письменник-новеліст і есеїст

Вільям Сьюард Барроуз
William S. Burroughs
ПсевдонімВільям Лі
Народився5 лютого 1914(1914-02-05)[1][2][…]
Сент-Луїс, Міссурі, США[4]
Помер2 серпня 1997(1997-08-02)[1][3][…] (83 роки)
Лоренс, Канзас, США[6]
·інфаркт міокарда
ПохованняБеллефонтейн-Семетеріd
ГромадянствоСША
Діяльністьписьменник
Сфера роботисатира
Alma materГарвардський університет і John Burroughs Schoold
ЗакладNaropa Universityd
Мова творіванглійська
Роки активності1953–1997
Напрямокбітники, постмодернізм
Жанрсатира, наукова фантастика
Magnum opusНаркота, Нова експрес, Cities of the Red Nightd, The Place of Dead Roadsd і Голий сніданок
ЧленствоАмериканська академія мистецтв та літератури
БатькоMortimer P. Burroughsd[7]
У шлюбі зJoan Vollmerd
ДітиWilliam S. Burroughs Jr.d
Автограф
Нагороди
Орден Мистецтв та літератури
Орден Мистецтв та літератури
Сайт: realitystudio.org
CMNS: Вільям Барроуз у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Барроуз.
Берроуз і Девід Вудард, що стояли біля «Машини сновидінь», близько 1997 p.[10]:98–101

Ві́льям Сьюард Барро́уз (або Берроуз, англ. William Seward Burroughs; 5 лютого 1914 — 2 серпня 1997) — американський письменник і есеїст. Один із ключових американських авторів другої половини XX століття. Вважається одним із найвпливовіших представників біт-покоління (поряд із Алленом Гінзбергом і Джеком Керуаком). Член Американської академії мистецтв і літератури (з 1981). Командор французького Ордену Мистецтв і літератури (1984).

��ільям С. Барроуз народився в багатій родині, закінчив престижний Гарвардський університет, продовжив навчання в Європі, багато подорожував. У 1940-х роках познайомився з майбутніми членами «внутрішнього кола» бітників; до того ж часу належать його перші літературні починання. Дебютну книгу Барроуз опублікував у досить зрілому віці — в тридцять дев'ять років. Початок літературній славі Барроуза поклав експериментальний роман «Голий ланч», що вийшов друком 1959 року. Авторству письменника належать понад два десятки романів і понад десять збірників малої прози. Його творчість справила значний вплив на сучасну масову культуру, а особливо на літературу та музику.

Після смерті Барроуза 1997 року інтерес до його літературної спадщини не слабшає. Книги Барроуза продовжують перевидаватись, зокрема побачили світ ювілейні видання романів, приурочені датам їх першої публікації; також були надруковані записи із письменникового щоденника, його обсяжне листування з друзями, збірники інтерв'ю. Вийшла значна кількість літературознавчих праць, присвячених дослідженню як його творів, так і творчості загалом. Твори письменника багаторазово екранізувались — найбільшої популярності здобув фільм «Голий ланч» (1991), знятий Девідом Кроненбергом за однойменним романом.

В Україні переклади книг Барроуза почали з'являтись з 2016 року, і наразі українські переклади наявні для романів «Наркота» та «Голий ланч», які видала платформа Komubook.

Ранні роки і юність

ред.

Вільям Сьюард Барроуз народився 5 лютого 1914 року в місті Сент-Луїсі (штат Міссурі) в родині відомих промисловців. Його дід був засновник компанії Burroughs Corporation і винахідник лічильної машини, однак жодних великих грошей заробити не зміг. Помер у сорок один рік; він не був власником значної частки в організованій фірмі — тож небагато з того, чим він володів, довелося продати; виконавець заповіту порахував, що лічильна машина була вкрай непрактичною і не могла принести прибутку. У спадщину винахідник практично нічого не залишив своїй родині. Батько майбутнього письменника, Мортімер Перрі Барроуз (англ. Mortimer Perry Burroughs), був власником фабрики з виготовлення скла[11].

Сім'я жила в повному достатку. <...> Прямо перед будинком — галявина, на задньому дворі — сад, садок для риб і навколишнє господарство, високий дерев'яний паркан. <...> Я відвідував початкову школу з майбутніми зразковими громадянами — адвокатами, докторами, бізнесменами цієї великої глушини на Середньому Заході. <...> У середній школі я нічим особливо не виділявся ні в спорті, ні в навчанні, й був типовим середнячком. Математика, як і інші точні науки, була для мене темним лісом. Ніколи не любив спортивних командних змагань <...> коротко кажучи, мав славу хронічного симулянта.

— Вільям Берроуз, пролог роману «Джанкі»[12]

Барроуз виріс в елітному районі Сент-Луїса, навчався в приватних середньоосвітніх школах у Міссурі і Нью-Мексико[13]. З 1920 по 1929 роки змінив чотири школи, випустився, закінчивши «The Taylor School»[14]. Уже в ранньому дитинстві у Вільяма спостерігався інтерес до письменництва: «Я хотів бути письменником, бо письменники багаті і знамениті». Перший літературний опус початківець письменник створив у шкільному віці, який звався «Вовча автобіографія», він написав її, прочитавши «Біографію грізлі» (1900, автор Ернест Сетон-Томпсон). Там у кінці покинутий від самиці старий і хворий ведмідь вирушає в долину, де, як він знає, накопичуються отруйні випари"[15]. З 1932 до 1936 року Барроуз навчався в Гарвардськім університеті на факультеті англійської літератури, де отримав ступінь бакалавра. Написав кілька праць з етнології та археології[13]. Закінчивши університет, майбутній письменник поїхав подорожувати Європою. З 1936 по 1937 роки Барроуз відвідував медичну школу при Віденському університеті[14]. Саме тоді він познайомився й незабаром одружився з єврейкою Ільзе Клаппер (англ. Ilse Klapper), щоб допомогти їй перебратися до США, рятуючись від переслідування з боку нацистської Німеччини[16].

Творчість

ред.

Відомий своїми працями з експериментальних методів, «чорним» гумором, параноїдальним та апокаліптичним баченням дійсності. Перший роман «Наркота» (Junkie, 1953) розповідає про його пристрасть до героїну й переїзд до Мексики, де 1951 року він ненароком убив свою дружину. Згодом 1954 року оселився в Танжері й написав свого відомого романа «Голий Ланч» (Naked Lunch, 1959), який визнається одним з перших творів постмодерністської літератури. У Парижі друг і художник Брайан Ґайсін розповів Берроузу про так званий метод нарізок, який Берроуз взяв на озброєння і зробив окремим новим літературно-технічним засобом, результатом чого стали науково-фантастична трилогія «М'яка машина» (The Soft Machine, 1961), «Квиток, що вибухнув» (The Ticket That Exploded, 1962), «Нова експрес» (Nova Express, 1964).

Твори

ред.
  • Наркота (Junkie, 1953)
  • Квір (Queer, 1953)
  • Голий ланч (Naked Lunch, 1959)
  • М'яка машина (The Soft Machine, 1961)
  • Квиток, що вибухнув (The Ticket That Exploded, 1962)
  • Нова експрес (Nova Express, 1964)
  • Дикі хлопчики (The Wild Boys, 1971)
  • Порт святих (Port of Saints, 1973)
  • Міста червоної ночі (Cities of the Red Night, 1981)
  • Місце мертвих доріг (The Place of Dead Roads, 1983)
  • Західні землі (The Western Lands, 1987)
  • Моя освіта: Книга Снів (My Education: A Book of Dreams, 1995)

Переклади українською

ред.
  • Вільям С. Берроуз. Наркота / пер. з англ. Гєника Бєлякова. — К. : Комубук, 2016. — 240 с. — 2000 екз. — ISBN 978-966-97490-2-4.
  • Вільям С. Берроуз. Голий ланч / пер. з англ. Гєника Бєлякова. — К. : Комубук, 2016. — 336 с. — 1000 екз. — ISBN 978-966-97490-3-1.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ William S. Burroughs
  3. ↑ а б Encyclopædia Britannica
  4. ↑ https://zkm.de/en/person/william-s-burroughs
  5. ↑ RKDartists
  6. ↑ Зведений список імен діячів мистецтва — 2023.
  7. ↑ Geni.com — 2006.
  8. ↑ LIBRIS — Королівська бібліотека Швеції, 2012.
  9. ↑ www.acmi.net.au
  10. ↑ Чандарлапати, Р., «Woodard and Renewed Intellectual Possibilities», в Seeing the Beat Generation (Джефферсон, ПК, США: Макфарланд та Компанія, 2019), c. 98–101 [Архівовано 31 грудня 2020 у Wayback Machine.].
  11. ↑ Hibbard, Burroughs, 1999, с. 90..
  12. ↑ Берроуз, 2004.
  13. ↑ а б Onofrio, 2001, Burroughs, William Seward..
  14. ↑ а б Hibbard, Burroughs, 1999, с. xvii..
  15. ↑ Берроуз, 2008.
  16. ↑ Hemmer, 2007, с. 163..

Література

ред.

Книги

ред.
  • Thomas Wason (15 лютого 1951). William Burroughs (PDF). Mexico City Collegian. с. 6. Архів оригіналу (PDF) за 4 вересня 2015. Процитовано 28 листопада 2014. (англ.)
  • Charters, Ann (ed.). The Portable Beat Reader. New York: Penguin Books, 1992. ISBN 0-670-83885-3 (hc); ISBN 0-14-015102-8 (pbk). (англ.)
  • Gilmore, John. Laid Bare: A Memoir of Wrecked Lives and the Hollywood Death Trip. Searching for Rimbaud. Amok Books, 1997. (англ.)
  • James Grauerholz, Ira Silverberg, Ann Douglas (eds.) (2000). Word Virus: The William S. Burroughs Reader. New York: Grove Press. 576 pages. ISBN 0-8021-3694-X, ISBN 9780802136947. OCLC 57590795. (англ.)
  • Harris, Oliver. William S. Burroughs and the Secret of Fascination. Carbondale, IL: Southern Illinois University Press, 2003. (англ.)
  • Johnson, Robert Earl. The Lost Years of William S. Burroughs: Beats in South Texas. Texas A&M University Press, 2006. (англ.)
  • Miles, Barry. William Burroughs: El Hombre Invisible, A Portrait. New York: Hyperion, 1992. (англ.)
  • Ted Morgan (1988). Literary Outlaw: The Life and Times of William S. Burroughs. New York: Avon. ISBN 0-8050-0901-9 (англ.)
  • Sargeant, Jack. «Naked Lens: Beat Cinema» New York: Soft Skull, 2009 (third edition). (англ.)
  • Schneiderman, Davis and Philip Walsh. Retaking the Universe: William S. Burroughs in the Age of Globalization. London: Pluto Press, 2004. (англ.)
  • Michael Stevens, The Road to Interzone: Reading William S. Burroughs Reading, Archer City, TX: Suicide Press, 2009.(англ.)
  • Andrea Juno and V. Vale (eds.), Re/Search #4/5: William Burroughs, Brion Gysin, Throbbing Gristle, January 1982, 96 pp.(англ.)
  • David S. Wills, Scientologist! William S. Burroughs and the Weird Cult, London: Beatdom Books, 2013.(англ.)

Статті

ред.
  • Сергей Борчуков. Его звали «священником» // «ОМ» (Москва). — №21 (январь 1998). — С. 86-89, 160-161.(рос.)
  • А. Крафт, М. Пушкина, А. Керви. Дедушка Берроуз: свингер, сингер, панк и хип! // «Забриски Rider» (Москва). — № 1 (1994). — С. 16-21.(рос.)
  • Джеймс Фокс. Былое и думы Уильяма Берроуза // «Ровесник» (Москва). — 1996. — № 1. — С. 35-36.(рос.)

Архівні джерела

ред.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вільям_Барроуз&oldid=44163613