Волинське воєводство (1921—1939)
Волинське воєводство — адміністративно-територіальна одиниця Польської Республіки в 1921—1939 роках. Центр воєводства — Луцьк. Охоплювало територію семи колишніх західних повітів Української Народної Республіки (аналогічних повітам колишньої Волинської губернії Російської імперії). Площа (1938) — 35 754 км². Найбільші міста: Рівне, Луцьк, Ковель, Володимир, Кременець, Острог, Дубно, Здолбунів. Найбільша територіальна зміна протягом існування воєводства — приєднання 16 грудня 1930 Сарненського повіту зі складу Поліського воєводства.
| Волинське воєводство | |||
|---|---|---|---|
|
пол. Województwo wołyńskie | |||
| |||
| Адм. центр | Луцьк | ||
| Країна | .svg){kind=small} Польська Республіка
| ||
| Регіон | Волинь | ||
| Офіційна мова | польська | ||
| Населення | |||
| - повне | 1921 — 1 437 569 чол. 1939 — 2 085 600 чол. | ||
| - густота | 1921 — 47,5 чол/км² 1939 — 58,4 чол/км² | ||
| Площа | |||
| - повна | 1921 — 30 274 км² 1939 — 35 754 км² | ||
| Дата заснування | 19 лютого 1921 | ||
| Дата ліквідації | 1939 | ||
| - раніше відомий як | Волинська округа | ||
| |||
| |||
| |||
Історія
ред.
У травні 1919 року Польща окупувала західні повіти Волинської губернії, що з 1917 року входила до Української Народної Республіки, а до 1917 року — до Російської імперії[1]. Волинське воєводство утворено 19 лютого 1921 на основі Волинської округи[2]. Уряд Юзефа Пілсудського і близькі до нього місцеві «федералісти» намагалися перетворити його у своєрідну «колиску польсько-українського порозуміння», відокремлену від східно-галицьких провінцій «Сокальським кордоном»[1]. 17 грудня 1920 року польський сейм ухвалив закон «Про надання землі солдатам Війська Польського», виконуючи свою обіцянку під час війни з більшовиками, коли Варшава опинилася під загрозою захоплення. Уряд заходився реалізовувати свою обіцянку на українських землях, де розпочалося так зване осадництво — створення польських поселень з селян і колишніх військових[джерело?].
У вересні 1939 року, після радянської окупації Західної України, територія Волинського воєводства включена до складу Української РСР.
Ліквідація
ред.27 листопада 1939 року Указом Президії Верховної Ради УРСР 5 повітів (Горохівський, Ковельський, Любомльський, Луцький і Володимирський) воєводства включено до новоствореної Волинської області, ще 5 (Дубенський, Костопільський, Рівненський, Сарненський і Здолбунівський) — до Ровенської, а Кременецький — до Тернопольської області[3].
У 1945—1946 роках, у рамках польсько-україського обміну населенням, з території колишнього Волинського воєводства до Польщі вивезено 140 700 осіб, з них 133,9 тис. поляків, 5,8 тис. євреїв і коло 1 тис. осіб інших національностей[4].
Населення
ред.Перепис Польщі 1921 року зафіксував чисельність у 1 437 907 мешканців воєводства[5]. За переписом 1931 року у воєводстві налічувалося 2 085 574 мешканців.[6].
Джерела доходів населення за переписом 1931 року: 79,4 % — сільське господарство; 8,5 % — промисловість; 4,8 % — торгівля; 1,7 % — транспорт і зв'язок.
Етномовний склад
ред.Національний склад населення за переписом 1921 року:
- українці — 983 596 (68,4 %)
- поляки — 240 922 (16,8 %)
- євреї — 151 744 (10,6 %)
- чехи — 25 405 (1,8 %)
- німці — 24 960 (1,7 %)
- росіяни — 9 450 (0,7 %)[5]
Рідна мова населення за даними перепису 1931 року[7]
- українська — 1 426 872 (68,4 %)
- українська — 1 418 324
- «руська» — 8 548
- польська — 346 640 (16,6 %)
- єврейська — 205 545 (9,9 %)
- їдиш — 174 157
- іврит — 31 388
- німецька — 46 883 (2,2 %)
- чеська — 30 977 (1,5 %)
- російська — 23 387 (1,1 %)
- білоруська — 2 417 (0,1 %)
Рідна мова населення повітів Волинського воєводства за переписом 1931 року[7]
| повіт | населення | українська | польська | єврейська | німецька | чеська | російська |
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Володимирський | 150 374 | 58,6 | 26,8 | 11,5 | 1,8 | 0,3 | 0,8 |
| Горохівський | 122 045 | 69,0 | 17,3 | 8,2 | 4,1 | 1,0 | 0,3 |
| Дубенський | 226 709 | 69,8 | 15,0 | 7,7 | 1,2 | 4,9 | 1,2 |
| Здолбунівський | 118 334 | 69,0 | 15,1 | 9,1 | 0,7 | 3,8 | 2,0 |
| Ковельський | 255 095 | 72,6 | 14,4 | 10,4 | 0,7 | 0,4 | 1,2 |
| Костопільський | 159 602 | 66,0 | 21,9 | 6,6 | 4,7 | 0,1 | 0,4 |
| Кременецький | 243 032 | 80,6 | 10,6 | 7,7 | 0,0 | 0,1 | 0,7 |
| Луцький | 290 805 | 59,2 | 19,4 | 11,7 | 6,1 | 2,1 | 1,3 |
| Любомльський | 85 507 | 77,1 | 14,2 | 8,0 | 0,0 | 0,0 | 0,4 |
| Рівненський | 252 787 | 63,5 | 14,6 | 14,8 | 3,0 | 2,3 | 1,6 |
| Сарненський | 181 284 | 71,5 | 16,8 | 8,8 | 0,5 | 0,0 | 1,5 |
| Волинське воєводство | 2 085 574 | 68,4 | 16,6 | 9,9 | 2,2 | 1,5 | 1,1 |
Релігія
ред.Релігійний склад за переписом 1921 року
- православні — 1 066 842 (74,2 %)
- римо-католики — 166 512 (11,6 %)
- юдеї — 164 740 (11,5 %)
- євангелісти — 36 695 (2,55 %)[5]
Релігійний склад за переписом 1931 року[7]
- православні — 1 455 882 (69,8 %)
- римо-католики — 327 856 (15,7 %)
- юдеї — 207 792 (10,0 %)
- євангелісти — 53 400 (2,6 %)
- греко-католики — 11 137 (0,5 %)
Релігійний склад населення повітів Волинського воєводства за переписом 1931 року[7]
| повіт | населення | православні | римо-католики | юдеї | греко-католики |
|---|---|---|---|---|---|
| Володимирський | 150 374 | 58,5 | 25,6 | 11,5 | 1,1 |
| Горохівський | 122 045 | 69,9 | 14,5 | 8,3 | 1,7 |
| Дубенський | 226 709 | 76,2 | 12,2 | 8,0 | 0,4 |
| Здолбунівський | 118 334 | 73,3 | 15,1 | 9,2 | 0,2 |
| Ковельський | 255 095 | 72,6 | 13,8 | 10,5 | 0,9 |
| Костопільський | 159 602 | 64,3 | 21,6 | 6,8 | 0,8 |
| Кременецький | 243 032 | 80,0 | 10,3 | 7,7 | 0,3 |
| Луцький | 290 805 | 60,7 | 19,2 | 11,8 | 0,3 |
| Любомльський | 85 507 | 76,7 | 12,9 | 8,0 | 0,1 |
| Рівненський | 252 787 | 65,9 | 14,4 | 14,9 | 0,2 |
| Сарненський | 181 284 | 72,9 | 15,6 | 8,9 | 0,2 |
| Волинське воєводство | 2 085 574 | 69,8 | 15,7 | 10,0 | 0,5 |
Освіта
ред.Динаміка рівня неписьменності населення Волинського воєводства
- 1921 — 68,8 % неписьменних (58,1 % — чоловіки, 78,7 % — жінки)
- 1931 — 47,8 % неписьменних (32,2 % — чоловіки, 62,3 % — жінки)
За переписом 1931 р. серед населення воєводства старше 10 років вміли читати та писати 50,4 %, вміли тільки читати 1,7 %, а 47,8 % населення не вміли читати і писати.[7]
Серед юдеїв вміли читати і писати 76,8 % населення старше 5 років, серед римокатоликів — 67,8 %, серед православних — 39,2 %.[7]
Вміння читати і писати серед населення старше 10 років за даними перепису 1931 р., %[7]
| повіт | населення старше 10 років |
вміють читати і писати |
вміють тільки читати |
не вміють читати і писати |
невідомо |
|---|---|---|---|---|---|
| Володимирський | 109 757 | 54,1 | 2,2 | 43,5 | 0,1 |
| Горохівський | 89 761 | 51,9 | 2,0 | 45,9 | 0,2 |
| Дубенський | 168 846 | 53,8 | 1,3 | 44,8 | 0,1 |
| Здолбунівський | 90 075 | 60,4 | 1,3 | 37,9 | 0,1 |
| Ковельський | 177 804 | 46,2 | 1,5 | 52,2 | 0,2 |
| Костопільський | 110 164 | 43,3 | 2,7 | 53,9 | 0,1 |
| Кременецький | 183 888 | 46,1 | 1,3 | 52,4 | 0,2 |
| Луцький | 208 298 | 54,3 | 2,1 | 43,5 | 0,1 |
| Любомльський | 59 020 | 39,2 | 2,1 | 58,5 | 0,1 |
| Рівненський | 188 307 | 58,5 | 1,3 | 40,1 | 0,1 |
| Сарненський | 124 001 | 39,2 | 1,3 | 59,2 | 0,3 |
| Волинське воєводство | 1 509 921 | 50,4 | 1,7 | 47,8 | 0,1 |
Адміністративно-територіальний устрій
ред.
.jpg){kind=link}
Адміністративним центром воєводства був Луцьк[1].
Повіти
ред.- Дубенський повіт — 3275 км²
- Горохівський повіт — 1757 км²
- Костопільський повіт ² — 3496 км²
- Ковельський повіт — 5682 км²
- Кременецький повіт — 2790 км²
- Любомльський повіт — 2054 км²
- Луцький повіт — 4767 км²
- Острозький повіт ² — 818 км²
- Рівненський повіт ² — 2898 км²
- Сарненський повіт (від 1931 року) ¹ — 5478 км²
- Володимирський повіт — 2208 км²
- Здолбунівський повіт ² — 1349 км²
¹ 16 грудня 1930 р. до Волинського воєводства передано Сарненський повіт з Поліського воєводства[8].
² 1 січня 1925 р. з частини Рівненського повіту утворено Костопільський повіт і перейменовано Острозький повіт на Здолбунівський[9].
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ а б в Верменич Я. В. Волинське воєводство 2) // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 610. — ISBN 966-00-0734-5.
- ↑ Dziennik Ustaw, 1921, n 16
- ↑ Указ ПРЕЗИДИУМА ВЕРХОВНОГО СОВЕТА УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» [Архівовано 26 листопада 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ (пол.) Grzegorz Hryciuk, Przemiany narodowościowe i ludnościowe w Galicji Wschodniej i na Wołyniu w latach 1931—1948, Toruń 2005, Wyd. Adam Marszałek, ISBN 83-7441-121-X, s. 331.
- ↑ а б в Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej. — Tom IX. — Województwo Wołyńskie, Główny Urząd Statystyczny Rzeczypospolitej Polskiej, Warszawa 1924. Архів оригіналу за 5 січня 2017. Процитовано 6 січня 2017.
- ↑ Mały Rocznik Statystyczny 1938, wyniki spisu powszechnego 1931
- ↑ а б в г д е ж Drugi Powszechny Spis Ludności 1931 — Województwo wołyńskie
- ↑ Rozporządzenie Prezydenta Rzeczypospolitej z dnia 29 listopada 1930 r. o zmianie granic województw poleskiego i wołyńskiego. [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 16 lipca 1924 r. w sprawie podziału powiatu rówieńskiego na dwie jednostki administracyjne i kreowania powiatu kostopolskiego tudzież regulacji granic powiatów: rówieńskiego, dubnowskiego, łuckiego, ostrogskiego, krzemienieckiego i horochowskiego. [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
Джерела
ред.- Баран С. За національний характер Волині [Архівовано 26 грудня 2013 у Wayback Machine.] // «Діло». — Львів, 1938. — 10 травня.
- Операція «Колонізація». Польське осадництво на західноукраїнських землях
- Верменич Я. В. Волинське воєводство 2) // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 610. — ISBN 966-00-0734-5.