Вовкозуб поперечносмугий
| Вовкозуб поперечносмугий | ||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Вовкозуб поперечносмугий
| ||||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||
| Lycodon striatus Shaw, 1802 | ||||||||||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||||||||||
| Coluber striatus Ophites striatus | ||||||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||||||
|
Вовкозуб поперечносмугий[1] (Lycodon striatus)[2] — вид змій родини полозових (Colubridae). Один із 81 виду роду вовкозубів (Lycodon)[3]. Поширений переважно в Центральній та Південній Азії. Мешканець аридних передгір'їв та гір.
Опис
ред.Довжина тулубу з головою (L.) сягає 45 см. Хвіст (L.cd.) відносно довгий: відношення L./L.cd. становить 3,0—5,0. Голова дуже слабко відмежована від шиї. Морда злегка стиснута, а її кінчик тупо закруглений. Луска гладенька, без реберець з глянцевим блиском. Міжщелепний щиток майже не загортається на верхню поверхню голови, зверху мало помітний. Передлобні щитки довше і ширше міжносових. Ніздря прорізана між 2 носовими щитками. Навколо середини тулуба в одному рядку є 17 лусок. Черевних щитків — 153—193, підхвостових — 42—66 пар. Анальний щиток розділений.
Верхня поверхня тулуба чорного або темно-коричневого кольору. Уздовж середини спини проходить малюнок з білих або жовтих (зазвичай у самців) й темних поперечних смуг. З боків тулуба є по 1 поздовжньому рядку світлих плям, які утворені світлими краями луски. Верхня і частково бокова поверхня голови чорна або чорно-коричнева. Нижні краї верхньогубних щитків та черевна сторона голови й тулуба світлі, білого або жовтого кольору.
Поширення
ред.Мешкає на острові Шрі-Ланка, в Індії, Непалі, Пакистані, Афганістані, східному та північно-східному Ірані, на півдні Туркменістану, Узбекистані, Західному Таджикистані[2][4].
Спосіб життя
ред.Полюбляє гірські місцини, передгір'я на глинястих, лесових й кам'янистих ґрунтах з напівпустельною рослинністю. Зустрічається на висоті до 1800 м над рівнем моря. Веде вкрай потайний спосіб життя. Активний у сутінках та вночі. Досить теплолюбний вид, навесні з'являється після зимівлі пізніше інших видів ящірок та змій. Вдень ховається в тріщинах ґрунту, норах гризунів та під камінням.
Харчується переважно дрібними ящірками.
Це яйцекладна змія. Парування відбувається в травні. Самиця наприкінці червня — у липні відкладає 2—5 довгастих білих яєць розміром 9—10 × 26—31 мм.
Примітки
ред.- ↑ Маркевич, О. П. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. Номенклатура. — Київ : Наук. думка, 1983. — С. 158.
- ↑ а б The Reptile Database: Lycodon striatus
- ↑ The Reptile Database: Lycodon
- ↑ Вовкозуб поперечносмугий у Червоному списку МСОП
Література
ред.- Атаев Ч. А. Пресмыкающиеся гор Туркменистана. — Ашхабад : Ылым, 1985. — 344 с. (с. 239—242)
- Атлас пресмыкающихся Северной Евразии / Ананьева Н. Б., Орлов Н. Л., Даревский И. С. и др. — СПб. : Зоолог. ин-т РАН, 2004. — 232 с. (с. 161). — ISBN 5-98092-007-2
- Банников А. Г., Даревский И. С., Рустамов А. К. Земноводные и пресмыкающиеся СССР / Под ред. А. Г. Банникова. — М. : Мысль, 1971. — 303 с. (с. 214—216).
- Богданов О. П., Сударев О. Н. Экология пресмыкающихся. — Ташкент : Укитувчи, 1989. — 128 с. (с. 100—101)
- Земноводные и пресмыкающиеся. Энциклопедия природы России / Ананьева Н. Б., Боркин Л. Я., Даревский И. С. и др. — М. : АБФ, 1998. — 576 с. (с. 484—486). — ISBN 5-87484-066-4
- Определитель земноводных и пресмыкающихся фауны СССР / Банников А. Г., Даревский И. С., Ищенко В. Г. и др. — М. : Просвещение, 1977. — 415 с. (с. 258—259, 377)
- Саид-Алиев С. А. Земноводные и пресмыкающиеся Таджикистана. — Душанбе : Дониш, 1975. —145 с. (с. 104—106).
- Фауна Узбекской ССР. Т. 1. Земноводные и пресмыкающиеся / Богданов О. П. — Ташкент : Изд-во АН Узбекской ССР, 1960. — 260 с. (с. 215—217)
- Mukherjee, Debanik and S. Bhupathy 2007. A new species of wolf snake (Serpentes: Colubridae: Lycodon) from Anaikatti Hills, Western Ghats, Tamil Nadu, India. Russian Journal of Herpetology 14 (1):21—26.