Вікіпедія

Валеріо Еванджелісті

Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Валеріо Еванджелісті
Valerio Evangelisti
Народився20 червня 1952(1952-06-20)
Болонья, Італія
Помер18 квітня 2022(2022-04-18) (69 років)
Болонья, Болонья, Італія[1]
ГромадянствоІталія Італія
Діяльністьпрозаїк
Сфера роботитворче та професійне письмоd[2], наукова фантастика[2], літературний твір у жанрі фентезі[2], література жахів[2] і науково-фантастична літератураd[2]
Alma materБолонський університет
Мова творівіталійська
Напрямокфантастика
Жанрроман, оповідання, есе, сценарій
Magnum opusCherudekd, Ніколас Емеріх, Інквізитор, Q3828596?, Q3794783?, Q3793649?, Q3902528?, Q3855482?, Emerych's Castled, Q3851741?, Q3822871?, Q3934011?, Black Flag[d], Q3620434?, Q3877773?, One Big Uniond, Q3793495?, Q3793496?, Q3995836?, Q4009828?, Q17623893? і Q15714223?
ПартіяПартія комуністичного відродження
Нагородипремія Уранія (1993)
Сайт: eymerich.com
CMNS: Валеріо Еванджелісті у Вікісховищі

Валеріо Еванджелісті (італ. Valerio Evangelisti, Болонья; 20 червня 1952 — 18 квітня 2022) — італійський письменник. Автор багатьох науково-фантастичних та фентезі-романів. Його найвідоміша робота — трилогія про Нострадамуса, стала бестселером, була перекладена на багато мов, екранізувалася кілька разів.

Біографія

ред.

Початок

ред.

Валеріо Еванджелісті народився 20 червня 1952 року у Болоньї.
У 1976 році він закінчив історико-політичний факультет Болонського університету за спеціальністю політолог. Далі спеціалізувався на політичній історії. Валеріо і досі живе в Болоньї, але кожного року декілька місяців проводить в Пуерто-Ескондідо (Мексика), де відчуває себе як вдома. До 1990 року Еванджелісті займався науковою роботою.
У 1990 році перейшов на державну службу в Міністерство фінансів[3]. Водночас Валеріо почав свою кар'єру як автор. Він починає писати історичні нариси. В цілому було написано п'ять книг, які охоплювали близько сорока історичних есе.

Ніколас Еймеріх

ред.

У 1994 році Валеріо Еванджелісті видав в серії фантастики Mondadori свій перший роман — «Ніколас Еймеріх, інквізитор» (Nicolas Eymerich, inquisitore), який отримав премію «Уранія» (Premio Urania). Книга поклала початок циклу про реально існуючого іспанського інквізитора XIV століття. Наступні романи, які складають цикл про Еймеріха є Le catene di Eymerich (1995), Il corpo e il sangue di Eymerich (1996), Il mistero dell'inquisitore Eymerich (1996), Cherudek (1997), Picatrix, la scala per l'inferno (1998), Il castello di Eymerich (2001), Mater terribilis (2002), La luce di Orione (2007), Rex tremendae maiestatis (2010).
Ніколас Еймеріх-це домініканський інквізитор, персона, що дійсно існувала (народився в 1320 році в місті Жирона, в Каталонії, і помер у 1399 році). Персонаж, який має тверду, непохитну, гордовиту вдачу. Діє з повною нещадністю та відданістю до Церковної служби, а також до того, що він вважає добром. Людина надзвичайного інтелекту і глибокої культури. У різних романах циклу він розслідує загадкові явища в середньовічній Європі, надаючи значення впливу стратегічно великим історичним подіям епохи, але розгадка таємниці часто виявляється в паралельних історіях. У творах є переплетіння в наше сьогодення і наше майбутнє, яке навмисно представлене в похмурих тонах. Починаючи з 2012 року італійська компанія TiconBlu, натхненна романами Еванджелісті випустила відеогру Nicolas Eymerich, Inquisitor: Чума.

Інші твори

ред.

У 1999 році вийшла серія в трьох книгах «Маг» (Magus) про Нострадамуса. Роман про Нострадамуса — це біографія, що романтизує найвідомішого і важливішого пророка в історії. Життя Нострадамуса само по собі є вірним джерелом натхнення, і автор звертається до уявної частини тільки тоді, коли ці джерела дуже схематичні. Робота оформлений сценарій століть з глибокими культурними та соціальними перетвореннями. Твори складаються у трилогію, що утворює єдиний твір. Обсяги продажу роману сягають за 100 000 копій. Право на видання придбали видавництва трьох континентів, перекладений роман на кілька мов.[4]
У 1998—2003 роках опубліковані оповідання і цикл романів про мексиканського стрільця на Дикому Заході США на прізвисько Пантера.

Любов до музики

ред.

У творчості Еванджелісті знайшла відображення його відданість музиці в жанрі важкий метал.[5] Прикладом такого впливу заведено вважати збірник фантастичних оповідань «Кричущий метал» (it: Metallo urlante): розповіді носять назви відомих груп «Venom», «Pantera», «Sepultura» і «Metallica», хоча розповідь не має до них прямого відношення (час дії охоплює період від XIV століття до майбутнього). Головною дійовою особою оповідання «Venom» є інквізитор Ніколас Еймеріх; оповідання «Pantera» — мексиканський стрілець на Дикому Заході, що носить це прізвисько.

Видавницька діяльність

ред.

Протягом двадцяти років Еванджелісті видає «журнал історії суспільного антагонізму» — «Progetto Memoria — Rivista di storia-antagonismo sociale», зараз також займається виданням «Carmilla», яке присвячене фантастиці та політиці. Співпрацює Еванджелісті з французьким виданням Le Monde Diplomatique. Очолює Історичний архів «нових лівих» імені Марко Пецці (Archivio Storico della Nuova Sinistra «Marco Pezzi») в Болоньї.

Критика та публіцистика

ред.
  • У жовтні 2001 року в журналі Le Monde Diplomatique вийшла стаття Еванджелісті, в якій він аналізує сучасну політичну ситуацію в Італії. Італійський письменник і журналіст Джанфранко Де Турріс піддав критиці погляди автора, звинувативши його в створенні спотвореного негативного образу Італії з ультралівих політичних позицій і перебільшенні загрози відродження фашизму в цій країні. [6].
  • У 2007 році Валеріо Еванджелісті написав передмову до книги італійського фантаста і літературного критика Роберто Куалья про теракти 11 вересня 2001 року, у якому висловив сумнів в істинності офіційної версії подій і порівняв її з позицією влади в питанні визнання реальності НЛО, один з яких Еванджелісті сам спостерігав у 1966 році над Болоньєю[7].

Премії та нагороди

ред.
  • У 1993 році Валеріо Еванджелісті отримав премію «Уранія» (Premio Urania) за роман «Ніколас Еймеріх, інквізитор» (Nicolas Eymerich, inquisitore).[8]
  • У 1998 році Еванджелісті отримав «Премію Ейфелевої вежі за наукову фантастику» (Prix Tour Eiffel de science-fiction).
  • У 1999 — французьку літературну премію «Гран-прі „Imaginaire“» (Grand prix de l Imaginaire) за серію романів про Еймериха[9].
  • У 2000 році Еванджелісті переміг на конкурсі радіопрограм «Prix Italia», зайнявся написанням сценаріїв для радіо, кіно, телебачення і коміксів.
  • У 2001 році брав участь у делегації італійських письменників на паризькій книжковій виставці (Salon du livre de Paris)[10].

Цикли романів

ред.

Цикл про Еймеріха

ред.
  • «Ніколас Еймеріх, інквізитор» (it: Nicolas Eymerich, inquisitore), Mondadori, 1994.
  • «Ланцюг Еймеріха» (it: Le catene di Eymerich), Mondadori, 1995.
  • «Таємниця інквізитора Еймеріха» (it: Il mistero-inquisitore Eymerich), Mondadori, 1996.
  • «Тіло і кров Еймеріха» (it: Il corpo e il sangue di Eymerich), Mondadori, 1996.
  • «Керудек» (it: Cherudek), Mondadori, 1997.
  • «Пикатрикс. Сходи в пекло» (it: Picatrix. La scala per l inferno), Mondadori, 1998.
  • «Замок Еймеріха» (it: Il castello di Eymerich), Mondadori, 2001.
  • «Mater Terribilis» (it: Mater Terribilis, Mondadori, 2002.
  • «Зал велетнів» (La Sala dei Giganti), Mondadori, 2006.
  • «Світло Оріона» (it: La di luce Orione), Mondadori, 2007.
  • «Rex tremendae maiestatis» (it: Rex tremendae maiestatis), Mondadori, 2010.

Цикл про Пантеру

ред.
  • «Чорний прапор» (Black Flag), Einaudi, 2002
  • «Антрацит» (Antracite), Mondadori, 2003

Трилогія про Мага

ред.
  • «Знамення» (Il presagio). Mondadori, 1999
  • «Обман» (L inganno), Mondadori, 1999
  • «Безодня» (L abisso), Mondadori, 1999

Цикл про історію американських профспілок

ред.
  • «Антрацит» (Antracite), Collana Strade blu, Mondadori, 2003.
  • «Той стане всім» (it: Noi saremo tutto), Mondadori, 2004
  • «Один Великий Союз» (One Big Union), Mondadori, 2011

Мексиканський цикл

ред.
  • «Вогняне намисто» (it: Il collare di fuoco), Mondadori, 2005
  • «Розірване намисто» (it: Il collare spezzato), Mondadori, 2006

Піратський цикл

ред.
  • «Тортуга» (Tortuga), Mondadori, 2008.
  • «Веракрус» (Veracruz), Mondadori, 2009.
  • «Картахена»), Mondadori, 2012.

Цикл про селянського русі в Емілії-Романьї

ред.
  • «Сонце прийдешнього» (it: Il sole-avvenire), Mondadori, 2013

Примітки

ред.
  1. ↑ https://www.ansa.it/emiliaromagna/notizie/2022/04/18/e-morto-lo-scrittore-valerio-evangelisti_215a83b6-5458-4df3-b029-ea397b95baee.html
  2. ↑ а б в г д Чеська національна авторитетна база даних
  3. ↑ As Chianese, 2004, с. 25.
  4. ↑ Biografia (італ.). Sito Ufficiale di Valerio Evangelisti e dei suoi romanzi. Архів оригіналу за 30 березня 2014. Процитовано 28 червня 2014.
  5. ↑ As Chianese, 2004, с. 42.
  6. ↑ Gianfranco De Turris, 2007, с. 117—125.
  7. ↑ Roberto Quaglia, 2007, с. 11—12.
  8. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 13 жовтня 2016. Процитовано 9 вересня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  9. ↑ Grand Prix de l'Imaginaire 1999 (італ.). La page officielle du prix. Архів оригіналу за 3 лютого 2013. Процитовано 28 червня 2014.
  10. ↑ Davide L. Maesi (28 квітня 2011). Intervista a Valerio Evangelisti (італ.). Origine. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 29 червня 2014.

Література

ред.
  • Chianese A. L'anima dell'inquisitore. L'opera di Valerio Evangelisti. — Editrice UNI Service, 2004. — 102 p. — ISBN 978-88-8885-907-1.
  • De Turris G. Il drago in bottiglia. Mito, fantasia, esoterismo. — Ibiskos Editrice Risolo, 2007. — 144 p. — ISBN 978-88-5460-188-8.
  • Quaglia R. Il mito dell'11 settembre e l'opzione dottor Stranamore. — Roberto Quaglia, 2007. — Vol. 19. — 504 p. — ISBN 978-88-9027-751-1.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Валеріо_Еванджелісті