Білий Максим Іванович

Розпочав грати у футбол у дворі. Одного разу друг покликав Максима піти з ним на тренування з футболу, де тренер сказав Білому, що він може приходити на заняття. Потім Максим грав у дитячо-юнацькій школі номер один у рідному місті Новомосковську, де молодий футболіст тренувався близько 6 років.

Коли Білому було близько 11 років, його помітили тренери з команди «Дніпро Олімп». Там він пограв два роки, після чого Максима запросили спробувати свої сили в школу донецького «Шахтаря». Там футболіст пробув рік, але покинув академію, оскільки мало грав. Повернувшись назад, Білий закінчив школу в рідному місті в 16 років.

Виступав у ДЮФЛ України у складі дніпропетровського дитячо-юнацького футбольного клубу ІСТА, де був одним з найкращих бомбардирів, відзначившись протягом 2003–2006 років 54 забитими голами у 69 матчах.

Після випуску Білий поїхав у харківський «Металіст», пробув там два місяці на перегляді, але контракт так і не підписав. Після цього прийшла пропозиція поїхати спробувати свої сили в Латвію, де молодий футболіст теж був на перегляді. Саме там Білому прийшла повноцінна пропозиція від «Харкова», куди Максим приїхав та підписав свій перший професійний контракт.

18 липня 2007 року у віці 18 років дебютував у Вищій лізі в матчі проти «Чорноморця» в Одесі. Максим вийшов у стартовому складі і на 66 хвилині був замінений на Володимира Самборського. «Городяни» виграли той матч з рахунком 1:0.

3 листопада 2007 року у домашньому матчі проти київського «Арсенала» Білий вийшов на заміну на 58-й хвилині за рахунку 0:0 і у залишений час забив два м'ячі, зробивши перший у кар'єрі дубль, причому другий гол потрапив тоді в 20-ку найкращих голів чемпіонату. В підсумку, в тому сезоні команда змогла зберегти прописку в еліті, зайнявшии 14 місце.

У наступному сезоні 2008/09 команда виступала дуже невдало, здобувши за весь сезон лише дві перемоги і зайняла останнє місце, вилетівши в Першу лігу. Всього Білий відіграв за клуб два сезони, маючи постійне місце в основному складі команди.

Білий не хотів грати лігою нижче і сказав керівництву, що хоче залишитися у Прем'єр-лізі та грати в якомусь іншому клубі. Футболісту пішли назустріч, сказавши, що якщо він знайде новий клуб, то зможе залишитися в ньому. Білому надійшла пропозиція від запорізького «Металурга», куди Максим і перейшов влітку 2009 року.

Проте, закріпитись в складі запорізького клубу Максим не зумів, виступаючи здебільшого за молодіжну команду, за яку до кінця року провів 14 матчів і забив 6 голів. За основну ж команду Білий провів лише по одному матчу в Кубку і Чемпіонаті України, причому в обох матчах виходив на заміну вже по ходу другого тайму.

На початку 2010 року підписав трирічний контракт з луганською «Зорею», в якій став одним з ключових гравців півзахисту команди.

Востаннє півзахисник «Зорі» вийшов на поле 11 грудня 2011 року. Тоді луганчани поступилися в Донецьку місцевому «Металургу» з рахунком 0:3^[1].

Після смерті Максима Білого «Зоря» вирішила назавжди закріпити за ним номер 33, під яким він грав^[2].

Ще виступаючи за дитячо-юнацький клуб ІСТА привернув увагу тренерів збірної України з юнаків віком до 16 років, провів 2005 року у складі цієї збірної дві гри, відзначився одним забитим голом.

Протягом 2006–2008 років залучався до ігор юнацьких збірних України.

Вже 2007 року отримав виклик до табору молодіжної збірної України, втім дебют в офіційних матчах «молодіжки» відбувся лише 10 лютого 2009 року у грі проти турецьких однолітків. Загалом не дуже регулярно потрапляв до складу молодіжної збірної, однак навесні 2011 року був включений до остаточної заявки української команди для участі у молодіжному чемпіонаті Європи 2011 року. В рамках цього турніру взяв участь в усіх трьох матчах команди, став автором єдиного голу українців на чемпіонаті, який забив, вийшовши на заміну наприкінці гри проти збірної Чехії.

Навесні 2012 року стало відомо про серйозні проблеми зі здоров'ям у півзахисника. Максим Білий отримав травму ще в осінній частині чемпіонату: ведучи повітряну боротьбу, він травмував голову. Незабаром футболіст став скаржитися на постійний головний біль. За чутками у футболіста утворилась пухлина головного мозку, проте керівники «Зорі» відмовлялися говорити про хворобу Білого, підтвердивши лише, що півзахисник лікується в Ізраїлі, а також спостерігається у клубних фахівців^[3].

Після цього у травні Максим поїхав на лікування до німецької клініки^[4], з якої був виписаний 4 вересня. Після цього футболіст розпочав самостійно займатись на велотренажері, а через місяць приступив до легких пробіжок^[5].

4 грудня Білий повернувся до німецької клініки для контрольного обстеження. За динамікою і за відгуками лікарів у грудні він міг приєднатися до команди, але не вийшло - у Максима знову відбулося загострення хвороби^[6].

У квітні 2013 року головний тренер «Зорі» Юрій Вернидуб відмовлявся коментувати ситуацію щодо стану здоров'я футболіста клубу Максима Івановича Білого: «Нічого не буду коментувати. Хлопцеві головне стати на ноги і далі продовжувати жити. Ми всі його підтримуємо.»^[7].

14 вересня 2013 стало відомо про смерть півзахисника «Зорі» Максима Івановича Білого, про що повідомила прес-служба клубу^[8].

28 вересня 2013 року луганська «Зоря» в сотий раз перемогла в чемпіонатах України і присвятила цю перемогу пам'яті Максима Білого^[9].

• Статистика виступів в Україні на офіційному сайті УАФ
• Візитка на офіційному сайті Української Прем'єр-ліги (архівна версія)
• Білий Максим Іванович на сайті transfermarkt.com (англ.)
• Статистика виступів гравця на сайті allplayers.in.ua