Вікіпедія

Бурштин

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Бурштин (значення).

Буршти́н (від пол. Bursztyn; нім. Bernstein)[1] або янта́р[2] — природна скам'яніла викопна смола хвойних чи покритонасінних (Hymenaea protera[3]) дерев у вигляді тьмяних, прозорих і напівпрозорих каменів. Бурштин використовують для виготовлення ювелірних прикрас, у парфумерії, народній медицині та електриці. Має велике значення для палеонтології завдяки збереженню в бурштині потонулих у смолі істот.

Бурштин
Різновиди бурштину
Загальні відомості
Хімічна формулаС40Н64О4
Клас мінералуорганічні мінерали
Генезисвикопна смола хвойних дерев
Ідентифікація
Коліркремовий, блідо-жовтий, коричневий, всі відтінки оранжевого кольору, червоний; рідко блакитний, зеленуватий, злегка фіолетовий і майже чорний
Форма кристаліваморфний
СпайністьВідсутня
ЗламРаковистий; в'язкий (при старінні стає крихким)
Твердість2 - 2,5
Блисквосковий до матового
ПрозорістьПрозорий до непрозорого
Колір рисиБілий
Густина1,05-1,10
Оптичні властивості кристалів
Показник заломленняn = 1,540 (−0,001...+0,005)
Подвійне променезаломленнянемає
Інші характеристики
Плавкість250-300
Подібні мінералинемає
Названо на честьамбра
CMNS: Бурштин у Вікісховищі

Етимологія

ред.

Давні греки називали камінь «електроном» (дав.-гр. ἤλεκτρον), що означає «те, що притягує, приваблює» — через його властивість притягувати легкі тіла — пушинки, нитки, волосся завдяки накопиченню е��ектричного заряду[4][5]. Саме досліди з електризацією бурштину поклали початок вченню про електрику, а від грецької назви каменю йде і сам термін. Якщо камінь потерти об вовну, він притягуватиме до себе шматочки діелектриків. Від давньогрецької назви бурштину походить і позначення мінералу електруму: за характерний жовтий колір.

Римляни називали камінь «гарпакс» (лат. harpax, від грец. ἁρπάζω — «тягаю»), а перси — «кавубою», тобто каменем, здатним притягувати полову[5].

Латинська назва бурштину «сукцин» (лат. succinum) походить від succus («сік», «живиця»)[6]. Пліній Старший у своїй «Природничій історії» називає бурштин словом «лінкурій» (лат. lyncurium)[7] і, пов'язуючи назву зі словом lynx («рись»), стверджує, що бурштин утворюється з сечі цього звіра[8]. Інші версії виводять назву lyncurium від грец. λιγυρός («ясний», «чистий»)[8][9] чи від назви давньоримської провінції Лігурія (Lyguria) на північному заході сучасної Італії[8].

Українське «бурштин» походить від пол. bursztyn, у свою чергу, запозиченого з середньонижньонімецької мови, де слово bernstein означало «жар-камінь»[10]. Синонім «янтар» відомий з часів Київської Русі (д.-рус. ентарь) і походить, ймовірно, з балтійських мов (пор. лит. giñtaras, латис. dzĩtars, dziñtars)[11][12].

Історія в культурі

ред.
 
Бурштинові прикраси Бронзової доби

Предметом торгівлі бурштин став у неоліті (6 тис. років тому) і особливо цінувався балтійський бурштин. За красу балтійський бурштин називали «золотом Півночі». Він продавався на вагу золота, а фігурки з такого бурштину можна було виміняти на рослого і сильного раба[13]. У давнину бурштин цінувався вище від інших дорогоцінних каменів і металів і був особливо популярний у країнах Середземномор'я[13]. Тому серед помітних торгових шляхів був Бурштиновий шлях між Балтійським, Північним та Середземним морями, який слугував надійною мережею для далекої торгівлі бурштином. Вже за доби бронзи бурштин уміли фарбувати і виготовляти з нього різної форми прикраси. Камінь мав попит серед єгиптян, римлян та греків[14]. Згідно з Плінієм, римляни вміли фарбувати бурштин в червоний колір і такий бурштин цінувався як золото[15]. В давнину цим каменем також торгували фінікійці. Надходив він до них зі Скитії, де його добували вздовж берегів річок. На території України знайдені декоративні вироби з бурштину в скіфських курганах[14].

 
Бурштиновий шлях

Найдавнішу писемну згадку про бурштин зафіксовано на клинописній табличці — пам'ятці писемності X ст. до н. е. Відомості про «електрон» (так елліни називали бурштин) є у творах античних авторів: Гомера, Софокла, Есхіла, Арістотеля, Фалеса Мілетського[16]. У всі часи люди описували красу та властивості «сонячного каменю», або «сліз Геліад», вивчали легенди, в яких опоетизовано виникнення «горючого каменю»[17]. Певна увага приділялася походженню бурштину ще за античності. Софокл вважав, що бурштин утворився із сліз птахів, які оплакували відважного воїна Мелеагра[18]. Давньогрецький поет Есхіл твердив, що це сльози сестер, що ніяк не могли забути свого загиблого брата Фаетона[18]. Нікей доводив, що бурштин — концентрат сонячних променів, який час від часу накопичується в морі[18].

У XIII столітті територія Пруссії належала лицарям-меченосцям, які мали монополію на бурштин. Хрестоносці, а згодом і пруські герцоги, ввели «бурштинну реґалію», згідно з якою весь видобутий бурштин належало віддавати владі. У Пруссії діяли спеціальні «бурштинові суди», які судили тих, хто дозволяв собі привласнити шматок бурштину.

Першу відому майстерню з виготовлення бурштинових виробів у Кеніґсберґу заснували наприкінці XV столітті Тут виточували прегарні броші, скриньки, сережки, найрізноманітніші намиста. Найвищого рівня техніка обробки сягнула у XVII—XVIII століттях.

Балтійським бурштином була облицьована бурштинова кімната, виготовлена в 1701—1709 роках у Прусії і в 1716 році подарована Петру I[15]. З 1755 року вона була прикрасою одного із залів Єкатеринінського палацу у Царському Селі[15].

Від 70-их років XIX століття бурштин почали добувати промисловим способом.

Археологічні знахідки на території України

ред.

Бурштинові прикраси — характерна деталь жіночого вбрання на території Лісостепового Правобережжя, про що свідчать жіночі поховання ранньоскіфського часу. Найяскравіші комплекси зафіксовано в курганному комплексі № 100 поблизу с. Синявка та № 35 поблизу с. Бобриця (Черкаська обл.). В комплексі № 100 знайдено намисто із сердоліку, агату і скла (26 екземплярів), а також бурштину — 84 намистини у формі октаедра складали разок[19].

У кургані № 35 на вбранні однієї з небіжчиць знайшли дві низки намиста: верхня — 32 намистини з топазу, сердоліку, агату, гірського кришталю і хризоліту; нижня — 40 зразків різнокольорового каміння, серед яких 2 великі бурштинові намистини (у формі неправильної зрізаної пірамідки).[20][21] У могилі поховали ще одну жінку, яка мала крім чорного та білого намиста зі склоподібної маси ще 125 кулястих дрібних бурштинових намистин[20][22].

Бурштинові прикраси знайдено також у похованнях жінок, які не належали до високих соціальних верств, хоча мали золоті прикраси у костюмі (курган № 25 поблизу с. Казаровка, Медвин, розкопки 1906 року)[23].

Серед пам'яток цього часу — прикраси начільної стрічки у кургані Реп'яхувата Могила (с. Матусів Черкаської обл.): 39 циліндричних блакитних з непрозорого скла та 32 кулястих з бурштину (розміром 0,4-0,7 см)[24].

Бурштинові намистини, з яких робили нашийні та наручні прикраси, знайдено серед декоративних деталей костюмів у жіночих похованнях в курганах на р. Тясмин поблизу сіл Жаботин (№ 524), Гуляй Город (№ 33, 38, 40, 330), Журавка (№ 406, 407, 432, 447)[14].

Серед племен дніпровського лісостепового лівобережжя (зокрема на Посуллі) окремі намистини зафіксовано у кількох комплексах V століття до н. е. Окремі бурштинові намистинки знайдено у пограбованих курганах № 6 та «Б» поблизу с. Басівка[25].

Поширення

ред.

Промислове значення мають головним чином вторинні розсипні прибережно-морські родовища.

Бурштин-сукциніт — викопна смола з сосни «пінус сукциніфера» — охоплює кілька областей на карті місцезнаходжень. У геологічному плані найбільше поширення має балтійський сукциніт. Такий самий за складом самоцвіт знайдено і на території України (побли��у Києва, Харкова, на Волині)[26].

В Україні у відкладах палеогену та неогену є в Рівненській (Сарненський, Володимирецький і Дубровицький р-ни), Київській (Київський бурштин — продукт випадкового вимивання викопної смоли, тобто, це джерело не мало постійного характеру)[27], Житомирській, Львівській та Харківській областях. Велике Клесівське родовище (на Поліссі) почали розробляти відносно недавно, бо сукциніт тут залягає досить глибоко (Див. також: Поліський бурштиноносний район).

За кордоном відомі родовища в Примор'ї (Росія), Італії, Польщі, М'янмі, Канаді, США, Домініканській Республіці, Мексиці, але 90 % світового запасу бурштину видобуваються в Калінінградській області (Росія). Балтійське родовище довгий час належало повністю Німеччині, а після 1945 року це родовище відійшло Радянському Союзу[28].

Породи, які містять бурштин, залягають на різній глибині — чим далі від Балтійського моря, тим вона більша. Тому саме на узбережжі Балтійського моря від острова Рюгена до Західної Двіни здавна видобували бурштин. Знаходять цей камінь в пісках Балтійського моря[29]. Пласти, що містять бурштин, розташовані нижче рівня Балтійського моря, і прибій часто вимиває із них шматочки бурштину, викидуючи їх на берег[15]. Особливо часто він зустрічається біля Калінінграду[29]. Тут в поселенні Янтарний станом на 1965 рік працював великий комбінат[29]. В поселенні Янтарний знаходиться одне з найбільших в світі промислових родовищ[15]. Вироби з бурштину, видобутого на березі Балтійського моря, в Європі з'явились дуже давно — існують збережені підвіски, кільця, фігурки тварин і людей, дрібні амулети, вік яких складає декілька тисячоліть[15].

Ерозії і зсуви, а також рух льодовиків, поширили бурштин на великі відстані. Вторинні скупчення бурштину, знайдені у Польщі, Німеччині, Данії, Білорусі та Україні[30].

В 2017 році на морському дні поблизу Західної Антарктиди вченими з Німеччини та Великобританії, вперше, було знайдено бурштин, який є підтвердженням тому, що на найпівденнішому континенті Землі, в період між 83 і 92 млн років тому, росли стародавні хвойні ліси[31][32].

Склад і властивості

ред.
 
Необроблений балтійський бурштин

Хімічна формула  —  С40Н64О4 (або C10H16O). Містить домішки сірки. Аморфний.
Густина — 1,05-1,10 г/см³.
Твердість  за шкалою Мооса — 2-2,5
Колір —  жовтий, червоно-коричневий.
Блиск — смоляний.
Температура плавлення —  250—300 °C, легко згоряє.

Зустрічається у вигляді зерен, жовен і пластин розміром від декількох міліметрів до 50 см. Часто прозорий, колір переважно жовтий (сукциніт), помаранчевий до вишнево-червоного (руменіт, бірміт), відомі восковий («бастард») і молочно-білий («кістяний») бурштин.

Бурштин має органічне (рослинне) походження — смоли хвойних дерев в процесі фосилізації зазнавали окиснення і полімеризації з утворенням абієтинової та інших органічних кислот, частково сукцинітової. На стадії катагенезу бурштин ущільнюється і набуває темнішого забарвлення (руменіт, бірміт).

Бурштин здатний до фотолюмінісценсії під дією ультрафіолетового випромінювання[33].

Різновиди

ред.
 
Різнокольоровий балтійський бурштин

Спеціалісти розрізняють декілька десятків кольорів і відтінків бурштину, від блідо-жовтого до червоно-коричневого Інколи зустрічається бурштин блакитний, зелений, білий і безколірний[15]. Відомо 32 види бурштину:[33]

  • бурштин апеннінський (бурштиноподібна смола);
  • бурштин бірманський (бірміт);
  • бурштин гнилий (ґеданіт — викопна смола з Балтійського узбережжя);
  • бурштин жадеїтовий (те ж саме, що й бурштин пресований);
  • бурштин істрійський (назва бурштину з родовищ Істрії);
  • бурштин канадський (седарит, цедарит — викопна смола з оз. Седар, Канада);
  • бурштин крихкий (ґеданіт);
  • бурштин мексиканський (копаліт, копалін — викопна смола з Мексики);
  • бурштин моравський (різновид бурштину, подібний до смоли — мукіту);
  • бурштин морський (бурштин, викинутий на берег штормовими хвилями прибою або бурштин видобутий з моря);
  • бурштин неспілий (кранцит — викопна смола складу C10H16O);
  • бурштин пресований (сплавлені або спресовані під тиском невеликі шматочки бурштину внаслідок дії пластового або водного тиску);
  • бурштин сицилійський (симетит — червоно-жовта викопна смола з р. Сімето, о. Сицилія; склад у %: C — 69,48; H — 9,24; O — 20,76; S — 0,52);
  • бурштин тасманський (тасманіт);
  • бурштин чорний (гагат);
  • бурштин швейцарський (алінгіт — викопна смола зі Швейцарії);
  • бурштин японський (різновид природної смоли, склад у %: C — 83,5; H — 10,5; O — 6,0);
  • бурштин домініканський;
  • бурштин балтійський;
  • Бірміт, бурміт (рос. бирмит, англ. birmite, * нім. Birmit) — темно-бурий, червонуватий або жовтий різновид бурштину;
  • Шланіт — бурштиноподібна смола з кам'яного вугілля Чехії;
  • Дамштейн, делятиніт, руменіт, шрауфіт;
  • Яулінгіт.

Використання

ред.
 
Застигла в бурштині доісторична комаха

Бурштин використовують як виробне каміння, найкращі зразки — як дорогоцінне каміння, бурштинова крихта — для картин з бурштину. У давні часи з бурштину виготовляли посуд, скриньки, підсвічники, табакерки, гребні, брошки, намисто, ґудзики, оздоблювали ним грубки[15]. Бурштин був і залишається матеріалом мистецтва, ювелірних прикрас і сувенірів. Виготовлення бурштинових виробів не потребує складних у технологічному плані прийомів[14]. Відомий в Литві майстер Костас Толейкис виготовляв з бурштину не лише прикраси, а й панно, картини, люстри, люльки[15].

З відходів художньої переробки бурштину — крихти, обрізків — шляхом сухої перегонки сплавлених і спресованих відходів отримували бурштинову кислоту[29]. Лаком, виготовленим з дрібних шматочків бурштину покривали скрипки[34], роялі[35]. Інколи цей лак використовували для електроізоляції[34]. Завдяки значній хімічній інертності з бурштину виготовляли посуд для зберігання кислот і медикаментів. Бурштинова олія застосовується в парфумерії для отримання барвників[35]. Бурштин також має важливе застосування в косметології. У зв'язку з його природними властивостями, бурштинові екстракти та олії широко використовують у косметичних продуктах. Вони мають зволожуючу, живильну та регенеруючу дію на шкіру. Бурштиновий порошок і кристали використовують у скрабах та пілінгах для ефективного видалення відмерлих клітин і очищення пор.

Бурштин має велике значення в палеонтології, оскільки в ньому часто зустрічаються потонулі в смолі комахи та інші дрібні тварини, вимерлі до нашого часу. Також у бурштині трапляються хвоя, шматочки деревини. Їхній вік може сягати кількох десятків мільйонів років[36]. В бурштині не зберігаються м'які тканини, проте дуже точно зберігається форма потонулих у смолі істот, що дозволяє детально вивчати їхню морфологію[37].

Способи видобутку бурштину

ред.
 
Розробка бурштину в поселенні Янтарний (Калінінградська область, Росія)
Див. також: Нелегальний видобуток бурштину

Як правило, бурштин добувають у глибоких кар'єрах. У середньому в одному кубічному метрі породи знаходять до 1,2 кг бурштину, найчастіше у вигляді невеликих горошин, але трапляються шматки вагою в декілька кілограмів[15].

Цікаві факти

ред.
  • Поширені латиські імена Дзитарс і Дзинтра (латис. Dzitars, Dzintra), а також литовські Гінтарас і Гінтаре (лит. Gintaras, Gintarė) можна буквально перекласти як «Бурштин» і «Бурштина».
  • Назва відомої концертної зали в Юрмалі «Дзинтарі» (латис. Dzintaru koncertzāle) означає «Концертна зала бурштинів», «Бурштинова».
  • Палеонтологи США, Канаді і Китаю виявили у шматку янтаря курча[38].
  • У 2020 році у М'янмі на бурштинових копальнях виявили зразок бурштину крейдового періоду з квіткою усередині. Нововідкриту квітку назвали Valviloculus pleristaminis[39].
  • Домініканський бурштин утворився зі смоли не хвойних, а покритонасінних дерев Hymenaea protera[3].
  • В 2023 році, в родовищі Гальбін у Сарненському районі Рівненської області (Україна) знайшли шматок бурштину з комахою всередині, вік якого складає 30−40 млн років[40].

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ Бурштин // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  2. ↑ Янтар // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  3. ↑ а б Poinar, G. O. (1 жовтня 1991). Hymenaea protera sp.n. (Leguminosae, Caesalpinioideae) from Dominican amber has African affinities. Experientia (англ.). Т. 47, № 10. с. 1075—1082. doi:10.1007/BF01923347. ISSN 1420-9071. Процитовано 24 вересня 2021.
  4. ↑ Инженер Т. И. Никифоров. Самое древнее электричество / «Химия и жизнь» Научно-популярный журнал Академии наук СССР. — 1972, № 1 (с.: 36)
  5. ↑ а б Карцев В. П. Приключения великих уравнений (Издание третье). — М.: Знание, 1986. — 288 с. (Жизнь замечательных идей) (с.: 24-32)
  6. ↑ Subhuti Dharmananda. Succinum (Amber) Use in Chinese Medicine. Архів оригіналу за 22 лютого 2016.
  7. ↑ Gaius Plinius Secundus.Naturalis Historia. Liber VIII. (лат.)
  8. ↑ а б в Hofmann J. Lexicon universale LYNX. Архів оригіналу за 7 березня 2016. (лат.)
  9. ↑ Greek morphological index (Ελληνική μορφολογικούς δείκτες) λιγυρόν.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) (англ.)
  10. ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 632 с.
  11. ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.
  12. ↑ Янтарь. Архів оригіналу за 4 грудня 2017. Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс М. Р. Фасмер 1964—1973
  13. ↑ а б Сребродольский Б. И. Янтарь — Москва: Наука, 1984 — с.110
  14. ↑ а б в г Клочко Л. Бурштинові шляхи за скіфських часів [Архівовано 4 жовтня 2013 у Wayback Machine.] // Геолог України. Науковий журнал [Архівовано 5 жовтня 2013 у Wayback Machine.]. — 2011, № 3-4 [Архівовано 5 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
  15. ↑ а б в г д е ж и к л И.Константинов — Янтарь Балтики / «Наука и жизнь», М.: Правда, 1991, № 04 ISSN 0028-1263 (с.: 64-65)
  16. ↑ Савкевич С. С. бурштинь. — Спб., 1970. — С. 11-14.
  17. ↑ Сребродольский Б. И. Мир бурштиня. — К., 1988. — С. 89
  18. ↑ а б в Дванадцять місяців 1991: Настільна книга-календар Для молодшого шкільного віку / Упорядник М.Слабошпицький — К.: Веселка, 1990.- 190 с. ISBN 5-301-00623-1
  19. ↑ Бобринский А. А. Курганы и случайные археологические находки близ местечка Смелы. — Спб., 1887 — Т. I. — С. 138. — Табл. XVII, 10
  20. ↑ а б Б��бринский А. А. Курганы и случайные археологические находки близ местечка Смелы. — Спб., 1887 — Т. I. — С. 112. — Табл. XVIII
  21. ↑ Бобринский А. А. Курганы и случайные археологические находки близ местечка Смелы. — Спб., 1894 — Т. II. — Табл. XXI, 1
  22. ↑ Бобринский А. А. Курганы и случайные археологические находки близ местечка Смелы. — Спб., 1894 — Т. І. — С. 112, табл. XVIII, 7.
  23. ↑ Ковпаненко Г. Т. Курганы раннескифского времени в бассейне р. Рось.- К., 1981. — С. 26, 47,119
  24. ↑ Ильинская В. А., Мозолевский Б. Н., Тереножкин А. И. Курганы VI в. до н.э. у с. Матусова // Скифия и Кавказ. — К.,1979 — С.35.
  25. ↑ Ильинская В. А. Скифы Днепровского Лесостепного Левобережья. — К., 1968. — С. 29, табл. VIII, 11-13
  26. ↑ Мацуй В. М., Епатко Ю. М. Алатырь-камень — бурштинь. — К.: Дажбог, 2006. — С. 12-15
  27. ↑ Сребродольский Б. И. Мир бурштиня. — К., 1988. — С. 18.
  28. ↑ Доминиканский янтарь — окно в прошлое земли. / Ежемесячный научно-популярный журнал «Наука и жизнь», 2010, № 3 ISSN 0028-1263 (с.: 76-80)
  29. ↑ а б в г Еромицкий А., Подгорный И. Янтарь — камень жизни / «Юный техник», 1965, № 03 (с.: 19)
  30. ↑ (латис.)Aisti [Архівовано 3 квітня 2016 у Wayback Machine.]
  31. ↑ Перший бурштин, знайдений в Антарктиді, свідчить про існування тропічного лісу поблизу Південного полюсу. 14.11.2024
  32. ↑ Антарктида епохи динозаврів була покрита тропічними лісами: вчені знайшли крихітний доказ. // Автор: Ірина Ігнатова. 15.11.2024, 00:19
  33. ↑ а б Кандидат химических наук Балуева Г. А. Кислота из янтаря / Научно-популярный журнал Академии Наук СССР «Химия и жизнь», 1983, № 11 ISSN 0130-5972 (с.: 58-61)
  34. ↑ а б «Мёд полудней — царственный янтарь» / Научно-популярный журнал Академии Наук СССР «Химия и жизнь», 1983, № 11 ISSN 0130-5972 (с.: 60-63)
  35. ↑ а б Музафаров, В. Г. (1979). Определитель минералов, горных пород и окаменелостей (рос.). Рипол Классик. с. 159. ISBN 9785458362467.
  36. ↑ Жерихин, Владимир (20 грудня 2018). Избранные труды по палеоэкологии и филоценогенетике (рос.). Litres. с. 84. ISBN 9785041095963.
  37. ↑ Леонтьева, Т.; Куделина, И.; Фатюнина, М. (19 вересня 2017). Основы палеонтологии и общая стратиграфия (рос.). Litres. с. 32. ISBN 9785040194063.
  38. ↑ В куске древнего янтаря ученые обнаружили птенца. hronika.info (рос.). 08.06.2017. Архів оригіналу за 8 червня 2017. Процитовано 8 червня 2017.
  39. ↑ Valviloculus pleristaminis gen. et sp. nov., a Lauralean fossil flower with valvate anthers from mid-Cretaceous Myanmar amber
  40. ↑ В Україні знайшли унікальний бурштин. 11.08.2023, 18:15

Література

ред.
  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
  • Лазаренко Є. К., Винар О. М. Бурштин // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
  • Бурштин // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
  • Бурштин Полісся: довідник: [навч. посіб.] / В. Г. Мельничук, М. В. Криницька ; Нац. ун-т вод. госп-ва та природокористування. — Рівне: НУВГП, 2018. — 236 с. : рис., табл. — Бібліогр.: с. 217—225. — 100 прим. — ISBN 978-966-327-387-7
  • Бурштин України: бібліогр. нарис / [В. В. Прокопець] ; Ін-т геол. наук НАН України. — К. : [Карбон-Сервіс], 2009. — 73, [2] с. : рис. — ISBN 978-966-02-5538-8
  • Всеукраїнська науково-практична конференція «Проблеми легалізації видобутку бурштину місцевими жителями» (м. Київ, 11 вересня 2015 р.) / НДІ публіч. права [та ін.] ; [редкол.: В. В. Галунько та ін.]. — Київ: Леся, 2015. — 135 с. : іл. — Назва обкл. : Збірник матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції: Проблеми легалізації видобутку бурштину місцевими жителями (м. Київ, 11 вересня 2015 р.). — Бібліогр. в кінці ст. — 300 прим. — ISBN 978-966-7166-34-2
  • Екологічні наслідки видобування бурштину на Житомирщині: практ. порадник / П. П. Надточій, Т. М. Мислива ; Житомир. нац. агроекол. ун-т. — Житомир: ЖНАЕУ, 2015. — 49 с. : фот.
  • Промислові технології видобутку бурштину: монографія / Булат А. Ф. [та ін.] ; НАН України, Ін-т геотехн. механіки ім. М. С. Полякова НАН України, Нац. ун-т вод. госп-ва та природокористування. — Дніпро ; Рівне: ІГТМ-НУВГП, 2017. — 237 с. : рис., табл. — Бібліогр.: с. 220—236. — 100 прим. — ISBN 978-617-7328-43-7
  • Родовища бурштину України та їх геолого-економічна оцінка / Георгій Рудько, Станіслав Литвинюк ; за ред. д-ра геол.-мінерал. наук, д-ра геогр. наук, д-ра техн. наук, проф. Г. І. Рудька ; Держ. коміс. України по запасах корисних копалин. — Київ ; Чернівці: Букрек, 2017. — 239 с. : рис., табл. — Бібліогр.: с. 224—234. — 500 прим. — ISBN 978-966-399-904-3
  • Янтарь. Добыча и применение. Альбом

Посилання

ред.
 
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Amber
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бурштин&oldid=43896057