Брізер
Брі́зер — це нелінійна хвиля, в якій енергія концентрується в просторі локалізованим чином і яке періодично коливається в часі. Такий стан суперечить очікуванням, отриманим з розгляду відповідної лінійної системи для інфінітезимальних амплітуд коливання (лінійна система має тенденцію до рівномірного перерозподілу енергії початкового сконцентрованого збурення).
Фізичний термін брізер походить від властивості більшості брізерів бути локалізованими у просторі та осцилювати (дихати, англ. breath) у часі[1]. Брізерами також називають хвилі, які локалізовані в часі й осцилюють (дихають) у просторі.
Огляд
ред.Брізер за своєю фізичною природою є солітоном. Існують два типи брізерів: стоячі та рухомі[2]. Стоячі брізери відповідають локалізованим розв'язкам, чиї амплітуди змінюються в часі (інколи їх називають ще осциляторами). Брізери існують лише в інтегровних неперервних (континуальних) системах.
Необхідна умова існування брізерів у ґратці полягає у тому, що основна частота брізера та всі її кратні частоти повинні знаходитися поза межами спектру фононів даної ґратки.
Приклад брізерного розв'язку для рівняння синус-Ґордона
ред.Рівняння синус-Ґордона є нелінійним дисперсним рівнянням з частинними похідними
де поле u є функцією просторових координат x та часу t.
Точний розв'язок знайдено, використовуючи метод оберненої задачі розсіяння[1]:
який, для ω < 1, є періодичним в часі t та експоненційно затухає коли віддалятися від x = 0.
Приклад брізерного розв'язку для нелінійного рівняння Шредінгера
ред.Фокусуюче нелінійне рівняння Шредінгера — дисперсійне рівняння з частинними похідними:
де комплексне поле u являє собою функцію просторових координат x та часу t. Тут та вподальшому i позначає уявну одиницю.
Одним з можливих брізерних розв'язків є розв'язок[3]:
якому властиві періодичність в просторі в напрямку x та прямування до рівномірного значення a при русі з t = 0. Такі брізери існують тільки при значеннях параметра модуляції b, менших за . Слід відмітити, що граничним випадком брізерного розв'язку є солітон Переґріна[4].
Див. також
ред.Джерела
ред.- ↑ а б M. J. Ablowitz; D. J. Kaup ; A. C. Newell ; H. Segur (1973). Method for solving the sine-Gordon equation. Physical Review Letters. 30 (25): 1262—1264. doi:10.1103/PhysRevLett.30.1262.
- ↑ Miroshnichenko A, Vasiliev A, Dmitriev S. Solitons and Soliton Collisions [Архівовано 22 серпня 2010 у Wayback Machine.].
- ↑ N. N. Akhmediev; V. M. Eleonskiǐ; N. E. Kulagin (1987). First-order exact solutions of the nonlinear Schrödinger equation. Theoretical and Mathematical Physics. 72: 809—818. doi:10.1007/BF01017105. Translated from Teoreticheskaya i Matematicheskaya Fizika 72(2): 183–196, August, 1987.
- ↑ Kibler, B.; Fatome, J.; Finot, C.; Millot, G.; Dias, F.; Genty, G.; Akhmediev, N.; Dudley, J.M. (2010). The Peregrine soliton in nonlinear fibre optics. Nature Physics. 6 (10): 790. Bibcode:2010NatPh...6..790K. doi:10.1038/nphys1740.
Це незавершена стаття з математики. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |