Бранислав Нушич

Народився в Белграді в родині арумунів з ім'ям Алківіад Нуша (арум. Alchiviadi al Nuşa). Його батько торгував зерном, але незабаром після народження дитини втратив свій капітал. Сім'я переїхала в Смедерево, де Нушич провів дитинство. Після досягнення 18 років офіційно змінив ім'я на Бронислав Нушич. Закінчив юридичний факультет в Белграді в 1884 році.

Брав участь у сербсько-болгарській війні 1885 року. Після війни опублікував у газеті «Дневни лист» контраверсійний вірш «Два раби», за який був засуджений на два роки каторги. У вірші висміювалася сербська монархія, і в першу чергу король Мілан Обренович.

В 1889 році зайняв державний пост — став чиновником МЗС і був відправлений у консульство в Бітолі, де одружився в 1893 році. На півдні Сербії і в Македонії провів близько десяти років. Його останньою посадою в цьому регіоні було місце віцеконсула в Приштині.

В 1900 році призначений секретарем Міністерства освіти і завідувачем літературної частини Національного театру в Белграді. З 1904 році керував Сербським національним театром в Новому Саді. В 1905 році залишив цей пост і переїхав до Белграда, де працював журналістом. Писав під псевдонімом Бен Акиба. В 1912 році повернувся в Бітолу, а в 1913 році заснував театр в Скоп'є, де жив до 1915 року.

Покинув країну разом з армією під час Першої світової війни , до кінця бойових дій жив в Італії, Швейцарії та Франції.

Після війни керував відділом мистецтва Міністерства освіти (до 1923 року), Національним театром у Сараєво . В 1927 році повернувся до Белграда.

10 лютого 1933 року обраний в члени Сербської королівської академії.

Помер 19 січня 1938 року в Белграді.

Протягом більш ніж 50-річного періоду творчості Нушич створив численні сатиричні комедії, які відіграли видатну роль в історії югославської драматургії та театру. Він був насамперед гумористом, імпровізатором комічних ситуацій, проте комічні ефекти в найкращих його творах мали глибоке коріння в реальній дійсності. Дотепність, жарт, анекдот, карикатура були для Нушича формами політичної сатири.

Талант його складався під впливом сербської народної творчості, реалістичних тенденцій попередньої сербської драматургії (Й. Стерия-Попович, К. Трифкович) та російської літератури, особливо Миколи Гоголя. Нушич писав у передмові до комедії «Підозріла особистість» (серб. «Сумњиво лице»): «Гоголь був кумиром тодішньої молоді… гоголівський „Ревізор“ був найулюбленішим її твором… Всі мої п'єси вісімдесятих років: „Народний депутат“, „Протекція“, а в першу чергу, „ Підозріла особистість“ — написані під великим впливом „Ревізора“»^[1]

Творчість Нушича поділяють на три періоди.

У перший (1883—1903) створені сатиричні комедії: «Народний депутат», «Підозріла особистість», «Протекція», «Звичайна людина» (серб. «Обичан човек», 1899) та ін. У них він висміює парламентаризм, фальш виборів депутатів, поліцейський бюрократизм та корупцію влади.

У другій період (1903—1914) в його творчості намітився спад гостросатиричних мотивів. У Белградському театрі з великим успіхом йшла його героїчна драма «Хаджі Лойя» (серб. «Хаџи Лоја», 1908), що с��ала відгуком на загарбницькі дії Австрії. У цю пору написані комедії «Світло» (1906), «Навколосвітня подорож» (серб. «Пут око света», 1910), драми «Данина кров'ю» (серб. «Данак у крви»), «За спиною у бога» (серб. «Иза божјих леђа») і ін

У третій період (1914—1938) з новою силою розкрився драматургічний талант Нушича. В 1924 році він опублікував гумористичну повість «Автобіографія» (серб. «Аутобиографија»), повну сатиричних натяків на політичні порядки та громадські звичаї Югославії. З кінця 20-х і в 30-і роки Нушич створив цикл комедій, які здивували сучасників сатиричним розмахом, калейдоскопічно різноманітністю, національним колоритом: «Пані міністрова» (серб. «Госпођа министарка», 1929), «Містер Долар» (серб. «Мистер Долар», 1932), «Засмучена родина» (серб. «Ожалошћена породица», 1935), «Д-р» (серб. «Др.», 1936), «Небіжчик» (серб. «Покојник», 1937).

Пізніше творчість Нушича розгорталося в обстановці серйозних соціальних зрушень у повоєнній Сербії. У ці роки драматург знову звернувся до тем, які були предметом сатири в його перших «гоголівських» комедіях. Наступ фашизму в 30-х роках посилив інтерес Нушича до соціальних проблем. Нушич у своїх творах викриває міщанство, обивательську обмеженість, марнославство та честолюбство. Опис вад суспільства в «Пані міністровій» перетворюється на політичну сатиру, близьку за манерою художньому гротеску Михайла Салтикова-Щедріна. У п'єсі «Небіжчик» викриття стає страшним та похмурим. Драматургія Нушича перейшла національні кордони, увійшла до фонду світової літератури.

• «Тако је морало бити»
• «Јесења киша»
• «Иза Божјих леђа»
• «Пучина»
• «Кирија»
• «Аналфабета»

• «Протекција»
• «Свет»
• «Пут око света»
• «Госпођа министарка»
• «Народни посланик»
• «Мистер Долар»
• «Ожалошћена породица»
• «Покојник»
• «Сумњиво лице»
• «Ујеж»
• «Др»
• «Не очајавајте никад!»
• «Власт» (незавершена)
• Ђоле Кермит (незавершена)

• «Општинско дете» (у Сараєво видана як «Опћинско дијете»)
• «Хајдуци» (свої спогади з дитинства)
• «Деветстопетнаеста»
• «Аутобиографија»

• «Политички противник»
• «Посмртно слово»
• «Класа»
• «Приповетке једног каплара»

• «Кнез Иво од Семберије»
• «Хаџи-Лоја»
• «Наход»

• «Реторика»

• Косово, Опис земље и народа

• Нушич Б. Міністерське порося ; пер. Сидір Сакидон. — К. : Дніпро, 1969. — (Зарубіжна сатира і гумор. Вип. 3).
• Нушич Б. Автобіографія. — Перекл. з сербськохорватськ. С. Сакидона. — К.: Дніпро, 1980. — 270 с. (Друге видання перекладу)

• Нушич Бранислав // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 608.

• Біографія на сайті САНУ (серб.)
• Бранислав Нушич на сайті IMDb (англ.)