Бернд Штанге

Виступав за команди «Хемі» (Гнашвіц), «Форвертс» (Баутцен) та ДХфК (Лейпциг), проте значних успіхів не досяг і в ранньому віці завершив ігрову кар'єру, зосередившись на тренерській.

Розпочав тренерську кар'єру відразу ж по завершенні кар'єри гравця, 1970 року як тренер молодіжної команди «Карл Цейс». З наступного року став асистентом головного тренера основної команди Ганса Меєра, з яким єнський клуб здобув перемоги в чемпіонаті НДР 1972 і 1975 років, а також здобував кубок НДР в 1973 і 1974 роках).

З 1978 року Штанге став працювати в збірних НДР. Спочатку як тренер молодіжної збірної, потім як асистент тренера в національній збірній НДР, з 1982 року очолював олімпійську збірну НДР, а у 1984—1988 роках нарешті був головним тренером національної збірної НДР.

1988 року повернувся в «Карл Цейс», де працював до 1991 року, поки не відбулося об'єднання чемпіонатів НДР і ФРН, через що клуб опинився у Другій бундеслізі.

1991 року Штанге стає наставником берлінської «Герти», а вже наступного року — тренером «Лейпцига», проте в обох клубах у тренера з результатом не склалося. Через це Штанге вирішив працювати з іноземними командами.

Першою іноземною командою, яку очолив Бернд, став дніпропетровський «Дніпро» (1995)^[1]. За неповних півтора сезони під керівництвом Бернда дніпряни взяли дві бронзові медалі та дісталися до фіналу Кубка України, в якому у драматичній серії післяматчевих пенальті поступилися донецькому «Шахтарю». Саме за Штанге «Дніпро» вперше за часів незалежності поїхав на далекі закордонні збори, причому з Бразилії команда повернулася з Луїсом Емерсоном, першим в історії українського чемпіонату бразильським легіонером. А співвітчизник Бернда Андреас Зассен, атакуючий півзахисник з Бундесліги, став першим німцем української вищої ліги.

Влітку 1996 року, після другої поспіль «бронзи», спонсори дніпропетровської команди «Інтергаз» та корпорація «Республіка» ініціювали «перекидання» в «ЦСКА-Борисфен» Штанге та восьми його найбільш зоряних підопічних (Євтушок, Віктор Скрипник, Сергій Ковалець, Сергій Мізін, Андрій Полунін, Сергій Нагорняк, Володимир Шаран та Олександр Паляниця, всі з досвідом гри в національній збірній Україні). Штанге проводив з командою заняття в Австрії, коли в результаті внутрішньоклубних пертурбацій влада в «ЦСКА-Борисфені» змінилася. За кілька днів до старту нового чемпіонату, в якому посиленою київській команді під керівництвом іноземного фахівця відводилася роль одного з фаворитів, стало відомо, що клубу вже немає. Футболістів довелося оперативно влаштовувати по інших клубах України, чим Бернд, маючи великі зв'язки, і зайнявся. Так Скрипник та Полунін опинилися в Німеччині («Вердер» та «Нюрнберг» відповідно), Ковалець — в нідерландському «Твенте», а Євтушок — в англійському «Ковентрі Сіті». Самого Штанге запрошували назад в «Дніпро», але він відмовився, пославшись на те, що там уже працює новий тренер В'ячеслав Грозний, і змінити його буде неетично^[2].

1997 року Бернд знову очолив «Карл Цейс», але пропрацювавши лише один рік, покинув команду, ставши наставником австралійського «Перт Глорі», привів його до перемоги в регулярній першості 2000 року, проте Суперкубок Австралії їм завоювати не вдалося. За час роботи Штанге отримав австралійське громадянство.

2001 року Штанге очолив збірну Оману, але не протримався там і трьох місяців. Наступною стала збірна Іраку, але через війну в Іраку він так і не зміг повноцінно працювати з командою.

2005 року Бернд став наставником кіпрського клубу «Аполлон» та привів його до перемоги в національному чемпіонаті 2005/06, а потім і в боротьбі за Суперкубок Кіпру. Але термін контракту закінчувався, продовжити його не було можливості, а незабаром «Аполлон» став програвати. Штанге залишив посаду тренера ще до закінчення терміну дії контракту.

З 2007 по 2011 рік Штанге тренував національну збірну Білорусі^[3]. Хоча кваліфікацію Євро-2008 пройти не вдалося, білоруси посіли 4-е місце в групі, перемігши голландців в останньому матчі. Не вдалося пройти кваліфікацію і на чемпіонат світу в Південній Африці — білоруси потрапили у важку групу з Англією, Україною, Хорватією, Казахстаном та Андоррою. Білоруси стали знову четвертими, випередивши лише Казахстан та Андорру. Незважаючи на непереконливий результат, Штанге продовжив контракт ще на 2 роки, однак після провалу кваліфікації на ЧЄ-2012 залишив збірну Білорусі.

З травня 2013 до квітня 2016 року очолював тренерський штаб національної збірної Сінгапуру^[4][5].

Влітку 2016 року оголосив про завершення тренерської кар'єри, проте вже на початку 2018 року був представлений новим головним тренером національної збірної Сирії, яку готував до участі у Кубку Азії 2019 року. На континентальній першості керував діями сирійської команди у перших двох іграх групового етапу, в яких вона спочатку не змогла здолати збірну Палестини (0:0), а згодом програла 0:2 йорданцям. Після останньої поразки німецького тренера було звільнено, і до останньої гри групового етапу команду вже готував його наступник Фаджр Ібрагім.

• Віце-чемпіон НДР: 1973, 1974, 1975
• Володар Кубка НДР: 1972, 1974
• Бронзовий призер чемпіонату України: 1995, 1996
• Віце-чемпіон Австралії: 2000
• Чемпіон Кіпру: 2006
• Володар Суперкубка Кіпру: 2006

• Бернд Штанге на сайті transfermarkt.com (англ.)
• Профіль тренера на сайті Soccerway [Архівовано 7 травня 2014 у Wayback Machine.] (англ.)