Баварський географ

Баварський географ, Баварський анонім (лат. Geographus Bavarus) — назва, яку дав Ян Потоцький у 1796^[1] автору анонімного середньовічного документу другої половини IX століття лат. Descriptio civitatum et regionum ad septentrionalem plagam Danubii («Опис міст і земель на північ від Дунаю»). Документ також називають «Східнофранкська таблиця племен».

Опис документу

Документ на двох аркушах було знайдено в 1722 року в баварській державній бібліотеці (Мюнхен), де він зберігається і в наш час. Це приписка в кінці рукопису, який містить трактат про геометрію Боеція. Баварський герцог придбав його 1571 року разом з архівом антиквара Германа Шеделя (1410—1485). У науковий обіг його ввів французький посол у Мюнхені граф дю Бюа, який опублікував у середині XVIII ст. переклад пам'ятки французькою мовою. Назву «Баварський географ» дав документу польський письменник та вчений Ян Потоцький 1796 року. Ця назва пов'язана з місцем знахідки; за своїм походженням пам'ятка скоріш за все пов'язана не з Баварією, а зі Швабією. В російській історіографії «Баварський географ» був уперше використаний М. М. Карамзіним (у перекладі дю Бюа).

У цьому середньовічному джерелі наведено свідчення про поселення, області розселення та державні утворення вздовж Балтійського моря (від гирла Ельби до Східної Пруссії), а далі за торговельними шляхами по річках до Чорного моря. Точне проходження цих шляхів є предметом наукових суперечок. Другий шлях «Баварського географа» проходить від гирла Вісли через Сян до Дністра, а по Дністру до Дунаю і Чорного моря. «Баварський географ» являє собою список народностей і племен переважно слов'янського походження що населяло у IX ст. землі на схід від Франкської держави, а також населення міст та поселень вздовж торговельних шляхів від Східної Пруссії до Хозарії і від гирла Вісли через Дністер до Дунаю. В списку також зазначається кількість «міст» (поселень, civitates) багатьох племен (зазвичай ці цифри розцінюються як реальні для першої частини списку, та перебільшені — для другої).

Список складений латинською мовою й називається «Descriptio civitatum et regionum ad septentrionalem plagam Danubii», що означає «Опис міст та земель на північ від Дунаю». Назва відноситься до першої частини списка (№ 1-13), де перераховуютьяя слов'янські племена IX ст. на східному кордоні Франкської імперії; як правило, ці назви надійно ідентифікуються. В другій частині списку «Баварського географа» називаються племена (поліноніми) за межами східних сусідів франків (західних слов'ян), і саме тут (на теренах східних слов'ян та фінно-угорських племен) ототожнення більшості назв для дослідників становило найбільшу проблему. Історичне знач��ння списка в тому, що він дозволяє оцінити географічне положення європейських народів і власне їх існування у першій половині IX століття.

Список племен

Точно фіксоване і ймовірне розташування ліній комунікацій і прикордонних племен, на якому будує свій опис Баварський Географ^[2]: а, б, в, г — торговельні шляхи; д — дубльовані назви племен; е — локалізація кількох племен; ж — західний кордон Хазарії і східна межа Франкської держави; з — бурговую округу; і — локалізація окремих племен. Група 1 — племена, прикордонні з Франкською імперією: 1 — Nortabtrezi; 2 — Vuilci; 3 — Linaa; 4 — Bethenici; 5 — Smeldingon; 6 — Morizani; 7 — Hehfeldi; 8 — Surbi; 9 — Talaminzi; 10 — Beheimare; 11 — Marharii; 12 — Vulgari; 13 — Merehani. Група II — племена, розташовані на торговому шляху Бардовік — гирло Одеру: 14 — Osterabtrezi. Група III — племена, розташовані на торговому шляху Магдебург — Ребус — Познань- Київ; 15 — Міохі; 16 — Phesnuzi; 17 — Thadesi; 18 — Glopeani; 19 — Zuireani; 20 — Busani; 21- Sittici; 22 — Stadici; 23 — Sebbirozi; 24 — Unlizi; 25 — Neriuani. Група IV — племена, розташовані уздовж торгового шляху гирлі Дунаю — Дністер — Вісла — Балтика; 26 — Attorizi; 27 — Eptaradici; 28 — Vuillerozi; 29 — Zabrozi; 30 — Zuetalici; 31 — Aturezani; 32 — Chozirozi; 33 — Lendizi; 34 — Thafnezi; 35 — Zeriuani; 36 — Prissani; 37 — Velunzani; 38 — Bruzi; 39 — Vuizumbeire. Група V — племена, розташовані вздовж шляху Саркел — Київ — Візантія: 40 — Caziri; 41- Ruzzi; 42 — Forsderen Liudi; 43 — Fresiti; 44 — Serauici; 45 — Licolane; 46 — Ungare. Група VI- племена, розташовані уздовж торгового шляху Краків — Бауцен — Ерфурт — Прага — Краків: 47 — Vuislane; 48 — Sleenzane; 49 — Lunsizi; 50 — Dadosesani; 51 — Milzane; 52 — Besunzane; 53 — Verizane; 54 — Fraganeo; 55 — Lupiglaa; 56 — Opoloni; 57 — Golensizi

Nortabtrezi — північні ободрити
Osterabtrezi — східні ободрити
Uilci — лютичі, вільці
Linaa — глиняни
Bethenici — бутинці
Smeidingon — смельдинги, смолинці
Morizani — моричани
Sorbi — серби
Talaminzi — далемінці
Beheimare — богемці (чехи)
Marharii — моравці
Uulgarii — болгари
Merehanos — мерехани, існують версії щодо походження назви від мораван або від річки Морави на заході Балкан
Hehfeldi — гавеляни
Miloxi — мільчани
Phesnuzi — напевне, плем'я у Лужицькій землі
Thadesi — дискусії щодо проходження назви тривають, однак переважна більшість дослідників ввадає, що це плем'я дошан на річці Доша, притоці Гавели
Glopeani — ґопляни
Zuireani — черв'яни — населення Червенської землі (однак існують версії про походження назви від Шверіна та сіверян)
Busani — бужани
Sittici — місцезнаходження не визначене, існують версії про знаходження племені в районі пізнішого Звенигородського князівства, а також про походження назви племені від річки Житави, притоки Нітри
Stadici — місцезнаходження не визначене, існує декілька версій знаходження племені, в тому числі й на території Теребовельського князівства
Sebbirozi — місцезнаходження не визначене, існує версія знаходження на півночі Поділля
Unlizi — уличі
Neriuani — місцезнаходження не визначене, існує безліч версій місцезнаходження племені, зокрема, у гирлі Дністра
Attorozi — частина науковців трактує назву як «тиверці»
Eptaradici — існує версія, що це південнослов'янський союз племен «Сім родів»
Uuillerozi — місцезнаходження не визначене
Zabrozi — місцезнаходження не визначене, існує версія знаходження племені по Збручу
Znetalici — місцезнаходження не визначене
Aturezani — ймовірно, це тиверці
Chozirozi — місцезнаходження не визначене, деякі дослідники пов'язують назву із хозарами, інші — з галицькими хорватами
Lendizi — ледзяни
Thafnezi — існують версії щодо знаходження цих племен у верхів'ях річки Заале, а також на річці Танві, притоці Сяну.
Zeriuani — існують версії походження племені: черв'яни (жителі Червенської землі), або ж лужицькі серби
Prissani — існують версії походження племені від пуржичан (пол. Pyrzyczanie), прусів або ж як похідна від річки Сян (присяни)
Uelunzani — воліняни, існує версія походження від польського міста Волін
Bruzi — пруси
Uuizunbeire — місцезнаходження не визначене
Caziri — хозари
Ruzzi — руси
Forsderen — деревляни (однак ісеують версії знаходження їх по Дніпру або ж у Криму)
Liudi — місцезнаходження не визначене
Fresiti — ймовірно, це верзити
Serauici — існує декілька версій походження племені, зокрема, як сіверяни
Lucolane — місцезнаходження не визначене, існують версії щодо знаходження племені у середній та верхній течії Дніпра
Ungare — угорці
Viuslane — вісляни
Sleenzane — слєнзани
Lunsizi — серболужичани
Dadosesani — дядошани на Одрі
Milzane — мільчани
Bezuncane — бежунчани
Uerizane — місцезнаходження племені не визначене, дискусія триває
Fraganeo — можливо, назва походить від спотвореного «Прага»
Lupiglaa — лупігляни, існують версії про походження племені з басейну Одри у Верхній Сілезії, або на північний схід від Праги
Opolini — Поляни (західні), ополяни
Golensizi — голенсичі поряд із витоками Одри

Дата створення списку

За палеографічними даними рукопис «Баварського географа» впевнено відносять до IX ст. За історичними даними, пов'язаними з описами племен, згаданих у списку, дослідники датують список періодом часу від 817 р. до 840-х рр. Список приблизно 850 р. було включено до складу ширшого рукопису, який належав монастирю Рейзенау на Боденському озері, що підтверджує дату написання рукопису як перша половина IX ст.

Виноски

↑ J. Potocki. Fragments historiques et geographiques sur la Scythie, Sarmatie, et les Slaves. Brunsvic, 1796.
↑ И. ХЕРРМАН, "Древности восточных славян". Архів оригіналу за 19 лютого 2020. Процитовано 8 жовтня 2014.

Баварський географ у сестринських Вікіпроєктах
	Теми у Вікіджерелах^?
	Баварський географ у Вікісховищі^?

Література

Le comte du Buat, Histoire ancienne des peuples de l'Europe, T. 11. Paris 1772
J. Potocki, Fragments historiques et geographiques sur la Scythie, Sarmatie, et les Slaves, Brunsvic 1796
V. von Keltsch, Der bairische Geograph, Alpreussische Monatsschr., 23 (1886), s. 507 n.
A. Králiček, Der s.g. bairische Geograph und Mahren, Zeitschr d. Vereins f. die Geschichte Mahrens u. Schlesiens II (1898), s. 216—235, 340—360
S. Zakrzewski, Opis grodów i terytoriów z północnej strony Dunaju czyli tzw. Geograf bawarski, Lwów 1917
E. Kucharski, Polska w zapisce karolińskiej zwanej niewłaściwie «Geografem bawarskim», [w:] Pamiętnik IV powszechnego Zjazdu historyków polskich, t. I, Lwów 1925, sekcja II, s. 111;
E. Kucharski, Zapiska karolińska zwana niewłaściwie «Geografem bawarskim», Sprawozdania Tow. Nauk. we Lwowie, t. V (1925), s. 81-86
W. Fritze, Die Datierung des Geographus Bavarus, Zschr f. Slavische Philologie, 21, Heft 2 (1952), s. 326—242
Henryk Łowmiański, O pochodzeniu Geografa bawarskiego, Roczniki Historyczne, R. 20, 1955, s. 9-58; reed: w: Studia nad dziejami Słowiańszczyzny, Polski i Rusi w wiekach średnich, Wydawnictwo Naukowe Uniwersytetu im. Dama Mickiewicza, Poznań 1986, s. 104—150, ISSN 0554-8217
Henryk Łowmiański, O identyfikacji nazw Geografa bawarskiego, Studia Źródłoznawcze, t. III: 1958, s. 1-22; reed: w: Studia nad dziejami Słowiańszczyzny, Polski i Rusi w wiekach średnich, Wydawnictwo Naukowe Uniwersytetu im. Dama Mickiewicza, Poznań 1986, s. 151—181, ISSN 0554-8217
Gerhard Billig, Zur Rekonstruktion der ältesten slawischen Burgbezirke im obersächsisch-meißnischen Raum auf der Grundlage des Bayerischen Geographen, Neues Archiv für sächsische Geschichte 66 (1995), s. 27-67
Jerzy Nalepa, O nowszym ujęciu problematyki plemion słowiańskich u «Geografa Bawarskiego». Uwagi krytyczne, Slavia Occidentalis, T. 60 (2003), s. 9-6
Назаренко А. В.Немецкие латиноязычные источники IX—XI веков: Тексты, перевод, комментарий. М., 1993;
Горский А. А. Баварский географ и этнополитическая структура восточного славянства. В кн.: Древнейшие государства на территории Восточной Европы. 1995 год. М., 1997.
Онопенко О. Д. Свідчення «Баварського географа». Газета «Чорноморські новини», № 1-2, 2011 р.
Войтович Л. «Баварський географ»: спроба етнолокалізації населення Центрально-Східної Європи IX ст.//Український історичний журнал. — К.: «Дієз продукт», 2009. — Вип. 5, (№ 488). — 241 с.
Bayerischer Geograph, In: A. V. Nazarenko: Nemeckie latinojazyčnye istočniki IX—XI vekov., Moskau 1993, S. 7-51.
Sébastien Rossignol: Überlegungen zur Datierung des Traktates des sog. Bayerischen Geographen. in: Felix Biermann, Thomas Kersting und Anne Klammt (Hrsg.): Der Wandel um 1000. Beier & Beran, Langenweissbach 2011, ISBN 978-3-941171-45-9, S. 305—316.
Annales regni Francorum «…nationum legati Abodritorum videlicet ac Bornae ducis Guduscanorum et Timocianorum (…)» «Abgesandte des Stammes der Abodriten nämlich und von Borna, dem Herzog der Guduschanen und Timotschanen»

Посилання

Баварський географ [Архівовано 27 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл.
БАВАРСКИЙ ГЕОГРАФ (DESCRIPTIO CIVITATUM ET REGIONUM AD SEPTENTRIONALEM PLAGAM DANUBII) [Архівовано 21 березня 2008 у Wayback Machine.] (рос.)
И. В. Пименов: Анализ «Баварского Географа» [Архівовано 14 жовтня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
И. ХЕРРМАН, «Древности восточных славян» [Архівовано 19 лютого 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
И. Херрман Анализ данных Баварского Географа с точки зрения немца (рос.)
Geographus Bavarus, Text der Handschrift [Архівовано 14 жовтня 2014 у Wayback Machine.]
Descriptio civitatum ad septentrionalem plagam Danubii [Архівовано 14 жовтня 2014 у Wayback Machine.] (нім.)
Der Beginn der Wahrnehmung [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] (нім.)
Astronomische und mathematische Sammelhandschrift [Архівовано 17 квітня 2022 у Wayback Machine.] (нім.)
Борис Явір: Хорватське питання: до проблематики слов'янських племінних союзів на території Галичини. [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.]

[1] J. Potocki. Fragments historiques et geographiques sur la Scythie, Sarmatie, et les Slaves. Brunsvic, 1796.

[2] И. ХЕРРМАН, "Древности восточных славян". Архів оригіналу за 19 лютого 2020. Процитовано 8 жовтня 2014.

[1]