Адміністративний поділ Греції
Адміністративний поділ Греції набрав чинності 1 січня 2011 року, відповідно до Програми «Каллікратіс»[1]. Адміністративний поділ від 1997 року із 13 периферіями, 54 номами і 1 033 (демами) та комунами, замінений на 7 децентралізованих адміністрацій, 13 периферій і від 325 (2011) до 332 (2019)[en][2][3]демів[4]. Периферії і деми (муніципалітети) стали повністю самокерованими. Керівництво адміністраціями відтепер буде здійснюватись генеральним секретаріатом у підпорядкуванні уряду Греції. Автономна чернеча держава Святої Гори, як автономна самоврядна одиниця, звільняється від цих реформ і зберігає свій особливий статус.
Рівні самоврядування
ред.Перший
ред.Перший, найнижчий, рівень самоврядування складатимуть муніципалітети, або деми (δήμοι), в результаті злиття низки нині існуючих муніципалітетів та громад. Вони перебуватимуть у віданні мера, або демарха (δήμαρχος), і муніципальної ради (δημοτικό συμβούλιο), які обиратимуться всенародно кожні 5 років. Муніципалітети підрозділяються на муніципальні відділи (δημοτικά διαμερίσματα) і, нарешті, громади (κοινότητες). Громади будуть мати свої власні ради, але їх роль буде чисто консультативною.
Другий
ред.Другий рівень самоврядування складатимуть існуючі 13 периферій Греції (περιφέρει��ς), у віданні периферіарха (περιφερειάρχης) і периферичної ради (περιφερειακό συμβούλιο), які всенародно обиратимуться кожні 5 років. Периферії розділені на периферійні одиниці (περιφερειακές ενότητες), які здебільшого, але не завжди, збігаються географічно із номами Греції. Кожну периферійну одиницю очолює віце-периферіарх (αντιπεριφερειάρχης), який є членом тієї самої партії, що й периферіарх.
Третій
ред.Третій рівень самоврядування складатимуть нові децентралізовані адміністрації, до складу яких увійдуть одна, дві або три периферії (за винятком Аттики і Криту). Адміністрація децентралізованих одиниць перебуватиме у віданні Генерального секретаря, який призначатиметься напряму урядом Греції, а також консультативної ради, яка у разі потреби звертатиметься до периферіарха і представників муніципалітетів.
| Децентралізована адміністрація | Столиця | Периферії | Площа, км² | Населення | Карта | |
|---|---|---|---|---|---|---|
| Аттики | Афіни | Аттика | 3 808 | 3 761 810 | ||
| Македонії і Фракії | Салоніки | Центральна Македонія, Східна Македонія та Фракія | 32 968 | 2 483 019 | ||
| Епіру та Західної Македонії | Яніна | Епір, Західна Македонія | 20 553 | 1 094 326 | ||
| Фессалії і Центральної Греції | Лариса | Фессалія, Центральна Греція | 29 586 | 1 359 217 | ||
| Пелопоннесу, Західної Греції та Іонії | Патри | Пелопоннес, Західна Греція, Іонічні острови | 29 147 | 1 592 432 | ||
| Егейських островів | Пірей | Північні Егейські острови, Південні Егейські острови | 9 122 | 508 807 | ||
| Криту | Іракліон | Крит | 8 259 | 601 131 | ||
Автономна чернеча область Святої Гори Афон має особливий статус та власний візовий режим.
| ||||||
Адміністрація Аттики
ред.Адміністрація Македонії і Фракії
ред.- Адміністративний центр: Салоніки
- Периферій: 2 — Східна Македонія та Фракія, Центральна Македонія
Адміністрація Епіру і Західної Македонії
ред.- Адміністративний центр: Яніна
- Периферій: 2 — Епір, Західна Македонія
Адміністрація Фессалії і Континентальної Греції
ред.- Адміністративний центр: Лариса
- Периферій: 2 — Фессалія, Центральна Греція
Адміністрація Пелопоннесу, Західної Греції та Іонічних островів
ред.- Адміністративний центр: Патри
- Периферій: 3 — Пелопоннес, Західна Греція, Іонічні острови
Адміністрація Егейських островів
ред.- Адміністративний центр: Пірей
- Периферій: 2 — Північні Егейські острови, Південні Егейські острови
Адміністрація Криту
ред.Примітки
ред.- ↑ Закон Грецької Республіки 3852/2010 [Архівовано 13 лютого 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ ΦΕΚ B 1292/2010, Kallikratis reform municipalities (гр.). Government Gazette[en].
- ↑ Law 4600/2019, page 1164. (гр.)
- ↑ Περιφερειακή Διοίκηση — Αυτοδιοίκηση | Το Πρόγραμμα Καλλικράτης [Архівовано 12 жовтня 2018 у Wayback Machine.](гр.)