Джон Гонт

Народився в Генті, Фландрія. Син англійського короля Едварда III і геннегауської принцеси Філіппи. Успадкував землі тестя, ланкастерського герцога Генріха Гросмонтського (1361); своячки Мод, а також землі батька. Був одним із найбільших феодалів Європи, володів 30 замками й маєтками в Англії та Франції. Його статки не поступалися королівським. Разом зі своїм старшим братом Едвардом, так званим Чорним принцом, був одним з провідних воєначальників англійського короля Едварда в Столітній війні. Здійснив п'ятимісячний рейд через всю Францію: від Кале до Бордо (1373). Мав великий вплив на дер��авні справи за неповноліття короля Річарда II, а також в подальший період політичної нестабільності, не виступаючи при цьому відкрито на стороні противників Річарда. Певний час підтримував реформаторів, прибічників Джона Вікліфа, можливо, з міркувань боротьби з домаганнями Католицької церкви, які постійно зростали. Помер в Лестері, Англія. Після с��ерті всі його володіння конфіскували на користь корони, оскільки його син Генріх Болінгброк (майбутній Генріх IV) був вигнаний з країни (1398) за звинуваченням у зраді. Згодом Генріх повернувся до Англії, скинув Річарда II та вступив на престол. Прізвисько — Го́нт (Ге́нтський; англ. of Gaunt, «уродженець Гента»).

• 1-а дружина (з 1359): Бланка (1342—1368), донька ланкастерського герцога Генрі.
  • Філіппа (1360—1415) — королева Португалії.
  • Генріх IV (король Англії)
• 2-а дружина: Констанца Кастильська (1371—1394)
  • Катерина Ланкастерська
• 3-а дружина: Катерина Суінфорд (1396—1399)

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Джон Гонт