Єврейська бригада

Єврейська бригада
Єврейська бригада
На службі	1944-1946
Країна	Велика Британія
Належність	Сухопутні війська Великої Британії
Тип	Піхота
Чисельність	5000 палестинських євреїв
Війни/битви	Друга світова війна ; Італійська кампанія (1943-1945); ;
Знаки розрізнення
Знак; розрізнення
Знак; розрізнення
	Медіафайли на Вікісховищі

Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Єврейська піхотна бригадна група^[1] (англ. Jewish Infantry Brigade Group), більше відома як Єврейська бригадна група^[2] або Єврейська бригада^[3] (англ. Jewish Brigade, івр. הַבְּרִיגָדָה הַיְּהוּדִית) — військове формування британської армії, яке брало участь у Другій світовій війні.

Бригаду було створено наприкінці 1944 року^[1]^[2]. Бійців для неї набирали серед євреїв ішуву з підмандатної Палестини, командували нею офіцери з британських євреїв. Підрозділ приєднався до британської 8-мої армії у листопаді 1944 року, у березні-квітні 1945 року брав участь в останніх етапах Італійської кампанії, зокрема у Весняному наступі, і був розформований у 1946 році.

Штандартом бригади був сіоністський прапор. Вона мала в складі понад 5000 єврейських добровольців з підмандатної Палестини, організованих у три піхотні батальйони Палестинського полку та кілька допоміжних підрозділів.

1-й батальйон Палестинського полку
2-й батальйон Палестинського полку
3-й батальйон Палестинського полку
200-й польовий полк (Королівська артилерія)

Після війни деякі члени бригади допом��гали тим, хто пережив Голокост, нелегально, всупереч британським обмеженням, емігрувати до підмандатної Палестини в рамках Алії Бет. Інші учасники сформували групи помсти Нокмім, Ґмуль^[en] та TTG, дві останніх з яких вбили сотні німецьких, австрійських й італійських воєнних злочинців^[4]^[5]. Також було щонайменше два випадки, коли ветерани бригади були причетними до вбивства євреїв-капо^[6].

Після проголошення незалежності Ізраїлю багато членів Єврейської бригади служили в Армії оборони Ізраїлю під час арабо-ізраїльської війни 1948 року. Багато ветеранів служили високопоставленими офіцерами в ізраїльській армії, 35 з них стали генералами^[7]^[8].

Галерея

Члени Єврейської бригади їдуть на танку Черчілль у Північній Італії, 14 березня 1945 року.
Джозеф Вальд, солдат єврейської бригади, несе артилерійський снаряд. Напис на івриті перекладається «Подарунок Гітлеру».
1-й батальйон Єврейської бригади на параді
Бригадир Ернест Бенджамін, командир Єврейської бригади, інспектує 2-й батальйон у Палестині, жовтень 1944 року.
Стрічку добровольця в Ізраїлі вручали членам Єврейського легіону Першої світової та Єврейської бригади Другої

Джерела

↑ ^а ^б Adler, Cyrus; Henrietta Szold (1946). American Jewish Year Book, Volume 48. American Jewish Committee. с. 69. Процитовано 23 березня 2010.
↑ ^а ^б Teaching About the Holocaust: A Resource Book for Educators. DIANE Publishing. 1995. с. 27. ISBN 1-4289-2637-2.
↑ Medoff, Rafael (July 2, 2002). Militant Zionism in America: The Rise and Impact of the Jabotinsky Movement in the United States, 1926-1948. University of Alabama Press. ISBN 9780817310714 – via Google Books, page 111
↑ Medoff, Rafael (2 липня 2002). Militant Zionism in America: The Rise and Impact of the Jabotinsky Movement in the United States, 1926-1948. University of Alabama Press. ISBN 9780817310714.
↑ Paraszczuk, Joanna (12 березня 2010). 'We proved to the world that we can fight'. Veterans attend a special showing in Tel Aviv of Chuck Olin's award-winning documentary about the outstanding all-Jewish Brigade that helped defeat Hitler. Jerusalem Post. Процитовано 14 лютого 2021.
↑ Porat, Dan (15 жовтня 2019). Bitter Reckoning: Israel Tries Holocaust Survivors as Nazi Collaborators (англ.). Harvard University Press. с. 16—18. ISBN 978-0-674-24313-2.
↑ Beckham, Morris (1999). The Jewish Brigade: An Army With Two Masters, 1944-45. Sarpedon Publishers. ISBN 1-885119-56-9. p. 140
↑ Kossoff, Julian (13 грудня 1998). Jewish Brigade shot Nazi prisoners in revenge. The Independent. Архів оригіналу за 8 червня 2022. Процитовано 3 січня 2020.

[AJYB46-1] а ^б Adler, Cyrus; Henrietta Szold (1946). American Jewish Year Book, Volume 48. American Jewish Committee. с. 69. Процитовано 23 березня 2010.

[teaching-2] а ^б Teaching About the Holocaust: A Resource Book for Educators. DIANE Publishing. 1995. с. 27. ISBN 1-4289-2637-2.

[3] Medoff, Rafael (July 2, 2002). Militant Zionism in America: The Rise and Impact of the Jabotinsky Movement in the United States, 1926-1948. University of Alabama Press. ISBN 9780817310714 – via Google Books, page 111

[medoff217-4] Medoff, Rafael (2 липня 2002). Militant Zionism in America: The Rise and Impact of the Jabotinsky Movement in the United States, 1926-1948. University of Alabama Press. ISBN 9780817310714.

[Paraszczuk-5] Paraszczuk, Joanna (12 березня 2010). 'We proved to the world that we can fight'. Veterans attend a special showing in Tel Aviv of Chuck Olin's award-winning documentary about the outstanding all-Jewish Brigade that helped defeat Hitler. Jerusalem Post. Процитовано 14 лютого 2021.

[:0-6] Porat, Dan (15 жовтня 2019). Bitter Reckoning: Israel Tries Holocaust Survivors as Nazi Collaborators (англ.). Harvard University Press. с. 16—18. ISBN 978-0-674-24313-2.

[7] Beckham, Morris (1999). The Jewish Brigade: An Army With Two Masters, 1944-45. Sarpedon Publishers. ISBN 1-885119-56-9. p. 140

[revenge-8] Kossoff, Julian (13 грудня 1998). Jewish Brigade shot Nazi prisoners in revenge. The Independent. Архів оригіналу за 8 червня 2022. Процитовано 3 січня 2020.

[1]