Словники: мистецтво та ремесло лексикографії

Віхова праця Сидні І. Лендау містить усебічний і цілком новітній опис того, як вивчати та писати словники. Особливої уваги надано аналізові впливу комп’ютерних технологій на сучасну лексикографію. Лендау володіє ізсерединним практичним знанням про творення словників, він досліджує та пояснює кожну словникову рису, часто наводить приклади з найновіших американських і британських словників. Книжка містить також виклад історії англійської лексикографії. Практичним підґрунтям та підставовою базою книжки є поточна словникарська наука. Книжку легко читати, вона не містить фахового жаргону та надлишкової термінології, її однаковою мірою адресовано фаховим словникарям і читачам, що просто цікавляться словниками, хоча й не обізнані в цій царині професійно.

Сидні І. Лендау – колишній видавничий директор Північноамериканської філії видавництва «Кембридж Юніверситі Прес» – займається словникарством від 1961 року. Він має чимало публікацій у фахових журналах, є редактором тритомового Міжнародного словника з медицини та біології (1986) та Кембридзького словника американськї англійської мови (2000).

Книжка Сидні Лендау, видатного американського лексикографа, могла б мати підназву "Словникарські есеї". Це роздуми глибокого фахівця про історію та сьогодення його фаху, про словники та словникарів. Він ставиться до словника як до розумної живої істоти, що прагне збагатити користувача новим знанням, допомогти йому розв'язати складні проблеми, а в разі невдалої чи несумлінної праці своїх укладачів може завдати йому шкоди чи ввести в оману (але в таких випадках автор ніколи не пише про словники, лише про тих, хто їх укладає). Часто під словником він розуміє словникове видавництво чи гурт укладачів та редакторів. Словники в нього хизуються багатством свого лексикону, конкурують на ринку, апелюють до читацького загалу й намагаються бути якомога привабливішими; вони варті пошани чи ган��би, можуть шляхетно поширювати знання чи крадькома цупити один в одного фрагменти текстів. Водночас словники є його постійним головним болем, невичерпним джерелом його проблем, його довічною любов'ю. Навіть стиль його писання подібний до стилю формулювання означень у словниках – довгі заплутані речення з багатьма віртуозно сконструйованими підрядними вкладками та численними пунктуаційними хитрощами – і все лише заради того, аби не поставити крапку після повного речення всередині абзацу.

Перекладати цей текст водночас легко й складно. Логічність викладу, строгий академізм і шляхетна етичність у делікатній царині посилань на праці попередників органічно й невимушено співіснують із тонким гумором, невимушеністю стилю та простотою (але в жодному разі не спрощеністю) опису складних проблем. Сидні Лендау подає мінімум лінгвістичних термінів, здебільшого в дужках, пояснюючи фахові проблеми мовою, зрозумілою нефахівцеві, що хоче не лише користуватися словникамі на рівні, дещо вищому від "чайникового", а й хоча б мінімально усвідомлювати тонкощі словникарської "кухні" та втрати й бонуси користувача, що з цього випливають. У загальному показнику подано українські слова та словосполуки, що їх вжито в перекладі ключових понять твору, та їхні англійські відповідники з оригінального тексту, аби читач міг дати собі раду з розмаїттям багатозначних термінів обох мов на позначення тих самих чи дещо відмінних понять, особливо коли відмінність є досить тонкою й важковловною. У випадках, коли автор пояснює складні речі простими словами, перекладачеві, заради точности перекладу, часом доводилося поступатися стилем чи способами висловлювання, прийнятими в нашій науковій мові, що є набагато скутішою та "заканцеляризованішою", ніж мова англійських наукових текстів, не кажучи вже про тексти, призначені широкому освіченому читацькому загалові. Якою мірою такий компроміс є вдалим – судити читачеві. (Принагідно хочу висловити глибоку вдячність тонкому мовознавцеві Василеві Старку, що прочитав рукопис перекладу й запропонував чимало поправок, що суттєво поліпшили текст).

В динамічному американському суспільстві, що постійно прагне самовдосконалення й високо цінує освіту, словники мають величезне значення. Традиція звертатися до словників по інформацію з будь-яких сфер життя налічує багато років. Словник є неодмінним атрибутом будь-якої родини та будь-якої установи. Діти звикають користуватися словниками змалку, дитячі словники привабливі зовні й цікаві своїм змістом, в них вкладено працю найбільших інтелектуалів та найталановитіших художників. Американці мають словники на кожен дитячий вік; учні початкової школи, підлітки та старшокласники мають різні словники, що враховують їхні зацікавлення та їхні спосіби висловлювати свої думки. Університетські словники – то вже зовсім інша річ, це для дорослих. І зовсім вже найвищий щабель – словники повні ("нескорочені"), повна картина мови, як її бачить відповідний видавничий дім чи гурт. Розлогий опис цих лексикографічних скарбів викликає білу заздрість і тяжкий сум – українське словникарство протягом своєї історії зазнало більше заборон та втручання позанаукових чинників, ніж сприяння. Нині, не маючи жодної підтримки держави й розуміння меценатів, наші лексикографи поки що дуже мало що можуть запропонувати спраглому до добрих словників загалові – і освіченому, і охочому здобути освіту. Книжка Сидні Лендау – добрий путівник на довгому шляху, що нам треба подолати якнайшвидше, аби наздогнати поважні суспільства, де словник – не прикраса полиці з розкішного меблевого гарнітуру, а надійний робочий інструмент пізнавання світу.

• Книжка на сайті видавництва
• Сторінка на ФБ