Аспасі́я, або Аспазі́я (грец. Ἀσπασία, Aspasía, МФА[aspaˈsiaː], «бажана»; бл. 470 — 400 до н.е.) — афінська гетера, що прославилася красою, манерами і мудрістю[5]. Одна з найвідоміших жінок Стародавньої Греції. Справжнє ім'я невідоме. Народилася в Мілеті, Іонія. Донька Аксіоха. Жила в Афінах, належачи до метеків (іногродніх). Пасія, а згодом — дружина афінського державного діяча Перікла (450 д н.е) часів Пелепоннеської війни. Народила йому сина, Перікла Молодшого. Мала власний салон (за іншими даними — бордель), що став інтелектуальним центром Афін і де збиралися провідні політики, діячі культури і мислителі того часу, таких як Сократ. Деталі її біографії невідомі. Незначні згадки про неї знаходимо у Плутарха, Платона, Арістофана, Ксенофонта та інших. Ряд сучасних істориків сумніваються у історичності такої особи, зважаючи на суперечливість і недостатність джерел. Втім, ці поодинокі згадки проливають світло на роль жінки у грецькому суспільстві V ст. до н.е.

Аспасія
дав.-гр. Ἀσπασία
Народилася470 до н.е.
Мілет, Іонія, Греція
Померла400 до н. е.
Афіни
Діяльністьrhetorician, філософ, ораторка, письменниця
Знання мовдавньогрецька
У шлюбі зПерикл[1][2] і Lysiclesd[3][1]
ДітиПерикл Молодшийd[4]

Біографія

Походження

Аспасія народилась близько 470 р. до н.е.[6]. Вона походила із грецького міста Мілет в Іонії (нині — Айдин, Туреччина) й була дочкою Аксіоха. Про це пише Плутарх, зазначаючи одностайність у тому античних авторів[7].

Аспасія належала до стану вільних людей. Проте в деяких античних джерелах стверджується, що вона була рабинею мілетці, яку ті здобули під час війни у Карії. Американська дослідниця Дебра Нейлс, спростовує це твердження, посилаючись на подальшу біографію гетери: якби Аспасія не була вільною жінкою, афіняни б не визнали її сина Перікла Молодшого за законного сина і спадкоємця Перікла[6].

Про батька Аксіоха нічого невідомо. Припускають, що він був багатієм і забезпечив доньці гарну освіту[8].

Життя в Афінах

Сім'я доволі швидко переселилась в Атени, де дівчина швидко здобула авторитет у вищих колах тогочасного суспільства. Вважають, що Аспасія завойовувала прихильність до себе своєю непересічною вродою, дивовижною грацією, вродженим розумом та непересічною освіченістю. З часом її помешкання стало місцем, куди стікались місцеві інтелектуали, талановиті митці, а також впливова та заможна знать. На такі зібрання вельможі нерідко брали із собою і своїх дружин, що здебільшого суперечило тогочасним звичаям. Серед інших її також нерідко навідував і сам Сократ. Невдовзі в дівчину закохався відомий політик, стратег та оратор - Перікл і, покинувши свою першу дружину, одружився з Аспасією (бл. 445 р. до Р. Х.). Варто зазначити, що після цієї події місцеві насмішки не оминули її персони: часто позаочі Аспасію називали Героєм Олімпійця-Перікла, а також Омфалою та Деянірою нового Геркулеса. Окрім цього, вона отримувала чимало звинувачень від політичних противників Перікла. До прикладу, її вважали причиною війни між атенянами та жителями острова Самос. Знаменитий комедіограф Арістофан звинувачував саме Аспасію в початку Пелопоннеської війни, мовляв, що військові дії почалися через викрадення меггарцями деяких із її служниць. Втім, наразі такі закиди видаються безпідставними, адже сучасник тих подій видатний історик Фукідід у своїй праці "Історія Пелопоннеської війни" аніяким чином не згадує ім'я Аспасії. Герміпп, комік та противник Перікла, що боявся відкрито висміювати останнього, у своїх комедіях (бл. 432 р. до Р. Х.) закидав його дружині непошанування богів. Натомість Перікл виступив проти такого наклепу на Аспасію та майстерністю свого слова переконав суддів у протилежному.

По смерті Перікла Аспасія вийшла заміж за народного вождя Лісікла, атенського стратега та народного вождя, який також був впливовою людиною, однак дуже скоро помер. Про пізніші роки життя Аспасії мало що відомо. Невідомо, наприклад те, чи вона була вона живою, коли її син Перікл Молодший був обраний воєначальником або коли його присудили до страти після поразки. Однак достоту відомо, що її ім'я стало знаменитим і поза межами Греції - сардський цар Кір називав її ім'ям свою фаворитку - фокеянку Мільто.[9]

Міфологічність особи Аспасії

Образ високоінтелектуальної жінки не був характерним для античної літератури загалом, однак все ж віднаходимо його у славнозвісному "Бенкеті" Платона. Йдеться про жрицю з Мантінеї на ім'я Діотима (грец. Διοτίμα), котра грає у творі чи не найважливішу роль. Саме вона висловлює одну з ключових ідей твору - ідею Платонічної любові. У перекладі з грецької ім'я Діотима (Διοτίμα ← Δίας (Зевс) + τιμή (честь)) означає «честь Зевса» або «та, яку поважає Зевс». Деякі вчені ХІХ - поч. ХХ ст. вважали, що Платон використав саме реальну особу Аспасії, другої дружини Перікла, як прототип своєї героїні Діотими, адже був неабияк вражений її непересічним розумом та кмітливістю. Проти такої гіпотези свідчить діалог Платона «Μενέξενоς» (Menexenos), де Аспасія натомість виступає як героїня під своїм власним іменем. З цього дослідники висновують, що Платон не був схильний використовувати вигадані імена і Діотима - реальна історична особа.[10]

Аспасія та мистецтво краси.

Аспасія підкорювала чоловіків не тільки розумом, але й красою. Вона не забувала про мистецтво краси. Вона не тільки з успіхом використовувала знання косметології і мистецтва макіяжу на практиці, але і втілила свої знання у ''Трактат про збереження краси'' (у двох частинах), де вказала багато рецептів масок для лиця та волосся, засобів для омолодження та інші засоби для догляду за обличчям та тілом. У жінок ''з благородних'' у Давній Греції не було прийнято малюватись. Саме слово "косметика" має грецьке походження і означає мистецтво оздоблення і прикрашання. В щоденному догляді знатних дам були: масаж, догляд за волоссям, протирання пахощами, які привозили з Азії. Догляд в ті часи здійснювався переважно з допомогою природних засобів - оливкової олії, морської солі, найрізноманітніших трав. Якомога світлішого кольору шкіри гречанки досягали завдяки молоку, попелу букового дерева, милу з козячого жиру. Жінки використовували чорну та блакитну фарби для макіяжу очей, рум'янили щоки кармином та наносили пурпур на нігті. Але ''бойове розфарбування'' лиця вважалось поганим тоном і не допускалось. Однак не виключено, що благородні жінки таємно використовували косметологічні поради Аспасії.

У культурі

Відеоігри

Мистецтво

Література

  • Георгій Гуліа "Чоловік з Атен. Хроніка з шести книг" (1969)
  • Олександр Кравчук "Перікл і Аспасія" (1991)
  • Джудіт Тарр "Дочка Орла" (1995)

Див. також

  • 409 Аспасія — названий на честь Аспасії, відкритий в 1895 році.

Примітки

  1. а б Любкер Ф. Aspasia // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 169–170.
  2. Аспазия // Энциклопедический словарь / под ред. И. Е. АндреевскийСент-Питерсберг: Брокгауз — Ефрон, 1890. — Т. II. — С. 299–300.
  3. Любкер Ф. Lysicles // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 803.
  4. Любкер Ф. Pericles // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 1008–1010.
  5. Плутарх. Порівняльні життєписи / пер. з давньогрец. Й. Кобів, Ю. Цимбалюк. Київ: Дніпро, 1991, С. 388.
  6. а б Nails, 2000, p. 58–59.
  7. Перікл // Плутарх. Порівняльні життєписи... С. 24.
  8. Lendering, Jona. Aspasia // Livius.org.
  9. Agadjanian, Alexander (2018). Smirnov, M.Yu. (ed.) (2017) Entsiklopedicheskij slovar’ sotsiologii religii [Encyclopedic Dictionary of Sociology of Religion]. Saint-Petersburg: Platonovskoe Filosofskoe Obshchestvo. — 508 p. (in Russian). State Religion and Church in Russia and Worldwide. Т. 36, № 3. с. 238—244. doi:10.22394/2073-7203-2018-36-3-238-244. ISSN 2073-7203. Процитовано 17 листопада 2019.
  10. Wider, Kathleen (1986-03). Women Philosophers in the Ancient Greek World: Donning the Mantle. Hypatia. Т. 1, № 1. с. 21—62. doi:10.1111/j.1527-2001.1986.tb00521.x. ISSN 0887-5367. Процитовано 18 листопада 2019.

Бібліографія

Джерела

Плутарх. Порівняльні життєписи / пер. з давньогрец. Й. Кобів, Ю. Цимбалюк. — Київ : Дніпро, 1991. (Перікл)

Література

  • Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  • Кравчук, А. Перикл и Аспазия. Издательство: Москва: Наука, 1991.
  • Atherton, Gertrude. The Immortal Marriage. Kessinger Publishing, 2004.
  • Becq de Fouquières, Louis. Aspasie de Milet (in French). Didier, 1872.
  • Cozzi, Cecilia. Aspasia, storia di una donna. David and Matthaus, 2014.
  • Hamerling, Louis. Aspasia: a Romance of Art and Love in Ancient Hellas. Geo. Gottsberger Peck, 1893.
  • Henry, Madeleine M. Prisoner of History. Aspasia of Miletus and her Biographical Tradition. Oxford University Press, 1995.
  • Nails, Debra. The People of Plato: A Prosopography of Plato and Other Socratics. Princeton University Press, 2000.
  • Savage Landor, Walter. Pericles And Aspasia. Kessinger Publishing, 2004.
  • Wider, Kathleen. Women philosophers in the Ancient Greek World: Donning the Mantle // Hypatia. 1 (1), 1986, p. 21–62.

Словники

Посилання

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Аспасія