Вікіпедія

Філозов Альберт Леонідович

російський радянський актор театру і кіно (1937–2016)

Альберт Леонідович Філозов (рос. Альбе́рт Леони́дович Фило́зов; 25 червня 1937(19370625), Свердловськ, Російська РФСР — 11 квітня 2016, Москва, Росія) — радянський і російський актор театру і кіно. Професор РУТМ (рос. ГИТИС). Заслужений артист РРФСР (1983). Народний артист Росії (1994)[1]. Кавалер Ордена Дружби (2004) — за багаторічну плідну діяльність у галузі культури і мистецтва[2]. Лауреат Російської національної акторської премії імені Андрія Миронова «Фігаро» за 2014 рік.

Філозов Альберт Леонідович
Филозов Альберт Леонидович
Народився25 червня 1937(1937-06-25)
Свердловськ, РРФСР, СРСР
Помер11 квітня 2016(2016-04-11) (78 років)
Москва, Росія
  • злоякісна пухлина
    • ПохованняВаганьковське кладовище
    ГромадянствоСРСР СРСР → Росія Росія
    Діяльністьактор театру і кіно
    Alma materШкола-студія МХАТ (1959)
    Роки діяльності1959—2016
    IMDbID 0277298
    Нагороди та премії
    Орден Дружби (Російська Федерація)
    заслужений артист РРФСР народний артист Російської Федерації
    CMNS: Філозов Альберт Леонідович у Вікісховищі

    Біографія

    ред.

    Народився в Свердловську (нині Єкатеринбург) в сім'ї поляка-емігранта, який в 1933 році приїхав до СРСР. У 1937 році батька репресували. Мати, українка, походила із заможної сім'ї столипінських переселенців до Сибіру; в період колективізації дід по материнській лінії переїхав до Свердловська.

    Закінчив Школу-студію МХАТу (1959).

    Багато знімався у кіно. Дебютував епізодичною роллю в картині «Випробувальний термін» (1960), але активно зніматися почав в кінці 60-х. Має понад сто ролей, серед яких Гацевич у «Дикому полюванні короля Стаха», нацист Шернер у «Тегерані-43», містер Джордж Бенкс «Мері Поппінс, до побачення», батько Романа у «Вам і не снилося…», містер Секонд в «Людині з бульвару Капуцинів» та багато інших.
    Зіграв у ряді українських кінофільмів.

    Працював на озвучуванні фільмів (кілька кіноролей Юозаса Будрайтіса) і мультфільмів.

    З 1989 р. — провідний актор Московського театру «Школа сучасної п'єси». Востаннє Філозов виходив на сцену театру 27 березня 2016 року.
    Поставив спектаклі: «2х2 = 5» (К. Степаничева, у співавт. з О. Гусілетовою) і «Самогубство закоханих на острові небесних тенет» (Т. Мондзаемон).

    У 2008 — роль Ясона у виставі «Москва. Психо» за текстами Евріпіда, Сенеки, Жана Ануя, Хайнера Мюллера в постановці українського режисера Андрія Жолдака (Театр Школа сучасної п'єси, Москва).

    Викладав у ВДІКу. Професор Російського університету театрального мистецтва (рос. ГИТИС).

    Помер 11 квітня 2016 року в Москві після тривалої хвороби[3].

     
    Могила на Ваганьковському кладовищі

    Похований 13 квітня на Ваганьковському кладовищі[4].

    Йосип Райхельгауз, головний режисер театру «Школа сучасної п'єси»: [5]:

      Альберт Філозов — унікальний артист і унікальне явище російської культури. Не тільки тому, що мав величезний талант, а тому що він людина особлива…
    …Філозов один з небагатьох людей культури, в якому культура була складовою частиною його власної особистості і способу життя. Щирий, чесний, порядний, високоморальний — всі ці епітети не данина поваги, а чиста правда.     		 

    Ролі в спектаклях театру «Школа сучасної п'єси»

    ред.
    • «Прийшов чоловік до жінки» (С. Злотников, реж. Й. Райхельгауз)
    • «А чом-то ти у фраку?» (А. П. Чехов, реж. Й. Райхельгауз)
    • «…З привітом, Дон Кіхот!» (за М. Сервантесом і Л. Мінкусом, реж. Й. Райхельгауз)
    • «Без дзеркал» (Н. Климонтович, реж. Й. Райхельгауз)
    • «Інша людина» (П. Гладілін, реж. В. Мірошниченко)
    • «Прекрасні ліки від туги» (С. Злотников, реж. Й. Райхельгауз)
    • «Кремль, йди до мене» (А. Казанцев, реж. Б. Мільграм)
    • «Холостий Мольєр» (Автори вистави: Олег Глушков та Андрій Першин)
    • «Одержимі» (за романом «Біси» Ф. М. Достоєвського, реж. О. Г. Гордон)
    • «Своїми словами» (Без драматурга, автор вистави Й. Райхельгауз)
    • «Москва. Психо» (спектакль Андрія Жолдака)
    • «Зіркова хвороба» (Трупа театру, автор вистави Й. Райхельгауз)
    • «Ведмідь» (Д. Биков, реж. Й. Райхельгауз)
    • «Антон Чехов. Чайка» (А. Чехов, реж. Й. Райхельгауз)
    • «Чайка. Справжня оперетка» (В. Жуков, О. Журбин, реж. Й. Райхельгауз)

    Фільмографія

    ред.

    Актор:

    Режисер-постановник:

    • 1995 — «Ішов старий від старої» (фільм-спектакль, у співавт. з Йосипом Райхельгаузом)

    Примітки

    ред.
    1. ↑ Указ Президента Российской Федерации от 29 августа 1994 года № 1766 «О присвоении почетного звания „Народный артист Российской Федерации“ Филозову А. Л.»(рос.)
    2. ↑ Указ Президента Российской Федерации от 18 ноября 2004 года № 1455 «О награждении государственными наградами Российской Федерации»(рос.)
    3. ↑ Альберт Філозов помер // [[Факти (ICTV)]]. 11.04.2016. Архів оригіналу за 6 червня 2016. Процитовано 11 квітня 2016.
    4. ↑ Lenta.ru: Актера Альберта Филозова похоронили на Ваганьковском кладбище (13.04.2016)(рос.)
    5. ↑ Эхо Москвы (11.04.2016). Иосиф Райхельгауз, главный режиссер театра «Школа современной пьесы»: Умер Альберт Филозов(рос.)

    Література

    ред.
    • Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.449;
    • Всемирный биографический Энциклопедический словарь. М., 1998. — С.794;
    • Кинословарь. Т. З. СПб., 2001. — С.286-287.

    Посилання

    ред.
    Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Філозов_Альберт_Леонідович&oldid=42247082