Качалов Володимир Якович
Качалов Володимир Якович (27 липня 1890, с. Городище, Саратовська губернія, Російська імперія — 4 серпня 1941, селище Стодолище, Смоленська область, РРФСР, СРСР) — радянський воєначальник, генерал-лейтенант (1940). Загинув у бою під час Другої світової війни, але за хибним доносом був оголошений зрадником і заочно засуджений до розстрілу.
| Володимир Якович Качалов | |
|---|---|
| Владимир Яковлевич Качалов | |
 | |
| Народження | 15 (27) липня 1890 Городище, Саратовська губернія, Російська імперія |
| Смерть | 4 серпня 1941 (51 рік) Смоленська область, СРСР |
| Поховання | Стодолище, Смоленська область |
| Країна | СРСР |
| Приналежність | Червона армія |
| Вид збройних сил | кіннота, піхота |
| Освіта | Курси «Постріл» |
| Роки служби | .svg){kind=small} Російська імперія: 1910-1912, 1914-1917 РРФСР-СРСР: 1918—1941 |
| Партія | КПРС |
| Звання | Генерал-лейтенант |
| Командування | Північно-Кавказький військовий округ, Архангельський військовий округ, 28-ма армія (СРСР) |
| Війни / битви | Перша світова війна, Громадянська війна в Росії, Друга світова війна: Смоленська битва (1941) |
| Нагороди |    |
 Качалов Володимир Якович у Вікісховищі | |
Біографія
ред.Народився у сім'ї чоботаря. Спершу сім'я майбутнього генерала жила в Городищі (нині це місто у Волгоградській області РФ), але згодом перебралася до Царицина. Там же Качалов закінчив церковно-приходмьку школу. У 1910 році закінчив Харківське комерційне училище.
У 1910—1912 роках Качалов служив у Російській імператорській армії. З початком Першої світової війни був знову призваний до війська, брав участь у бойових діях. Дослужився до капітана. Командував ротою, а після Жовтневого перевороту був обраний виборним командиром полку.
У Червоній армії служив з 1918 року, учасник громадянської війни в Росії. Був начальником штабу кавалерійської дивізії, 1-го кавалерійського корпусу, 2-ї Кінної Армії. Під час боїв з Врангелем командував 2-ю кавалерійською дивізією. Був нагороджений орденом Червоного Прапора.
У 1920-ті роки Качалов на чолі 2-ї кавалерійської дивізії брав участь в каральних операціях проти повстанців Махна і проти повстанців на Кубані. Пізніше Качалов командував 11-ю кавалерійською дивізією в боях з басмачами в Центральній Азії. У 1924—1925 роках — інспектор кавалерії Західного фронту, у 1925—1930 роках — командир 10-ї кавалерійської дивізії. Закінчив курси «Постріл» (1928).
У 1930—1931 роках — командир 14-ї кавалерійської дивізії, у 1931—1936 роках — командир 6-ї стрілецької дивізії. Заочно закінчив Особливий факультет Військової академії імені Фрунзе в 1935 році.
В період масових репресій кінця 30-х років в кар'єрі Качалова відбувається стрімкий злет. Після недовгого командування 9-м стрілецьким корпусом у 1937 році він очолює Північно-Кавказький військовий округ. У 1940 році Качалов очолив Архангельський військовий округ.
Німецько-радянська війна
ред.Після вторгнення Німеччини Архангельський військовий округ було перетворено в 28-му армію, командувачем якої став Качалов. Армія була передислокована на Резервний фронт і діяла в районі на південь від Смоленська. На початку серпня 1941 року 28-ма армія була оточена і знищена в районі Рославля. Генерал Качалов загинув у бою біля села Старинки[1].
Репресії і реабілітація
ред.Факт загибелі Качалова в бою був невідомий для радянського командування. За хибним доносом армійський комісар 1-го рангу Мехліс повідомив Сталіна, що Качалов перейшов на бік німців. 16 серпня 1941 року Ставка видала Наказ №270, в якому Качалов був офіційно оголошений зрадником[2]. Незабаром генерала заочно засудили до розстрілу. Сім'ю Качалова було репресовано.
У 1952 році органами МДБ СРСР було проведене розслідування[1] і знайдено тіло генерала Качалова в районі села Старинки. Але лише після смерті Сталіна Качалов був остаточно реабілітований.
Військові звання
ред.- Комдив (1936)
- Комкор (1938)
- Командарм 2-го рангу (1939)
- Генерал-лейтенант (1940)
Нагороди
ред.- Два ордени Червоного Прапора (1921; 1938)
- Орден Вітчизняної війни 1-го ступеня (1965; посмертно)
- Медаль «XX років РСЧА»
Джерела
ред.- Коллектив авторов. Великая Отечественная. Командармы. Военный биографический словарь / Под общей ред. М. Г. Вожакина. — М.; Жуковский: Кучково поле, 2005. — С. 89—90. — ISBN 5-86090-113-5.
- Еременко А. И. В начале войны. — М.: АСТ: Хранитель, 2006 — (Неизвестные войны); ISBN 5-17-035493-2. — С.321-323.
- Стародворцев П. С. Командарм: страницы жизни генерал-лейтенанта В. Я. Качалова. — Смоленск: Смоленская городская типография, 2011. — 127 с. ISBN 978-5-94223-678-6.
Примітки
ред.- ↑ а б Дело № 1184 / Заметки на погонах / Независимая газета. nvo.ng.ru. Архів оригіналу за 5 Серпня 2021. Процитовано 5 серпня 2021.
- ↑ Сталин И.В. и др. Приказ № 270 Ставки Верховного Главного Командования Красной Армии 16 августа 1941 года. grachev62.narod.ru. Архів оригіналу за 29 Квітня 2020. Процитовано 5 серпня 2021.