Користувач:OSVITIANYN/Блінова Ніна Григорівна
Ця сторінка користувача є кандидатом на вилучення. Ознайомитися та долучитися до обговорення цієї номінації можна на сторінці Вікіпедія:Статті-кандидати на вилучення/2 грудня 2022. Доки воно триває, Ви можете працювати над покращенням цієї сторінки користувача, але не прибирайте це повідомлення. Для отримання додаткової інформації про підстави вилучення див. критерії вилучення статей.
|
Блінова Ніна Григорівна | |
---|---|
Народилася | 06.12.1935[джерело не вказане 759 днів] Чернігів[джерело не вказане 759 днів] |
Померла | 19.12.2020[джерело не вказане 759 днів] Тернопіль[джерело не вказане 759 днів] |
Країна | УРСР → Україна |
Національність | українка |
Alma mater | ХНМУ |
Галузь | неврологія, внутрішні хвороби, фізіотерапія |
Заклад | Тернопільський національний медичний університет імені І. Я. Горбачевського |
Науковий ступінь | кандидат медичних наук |
Відома завдяки: | Метод лікування аутоімунних поліартритів із застосуванням електротерапії |
Діти | Самогальська Олена Євгенівна |
Нагороди |
Блінова Ніна Григорівна (нар. 6 грудня 1935[джерело не вказане 759 днів] Чернігів[джерело не вказане 759 днів] , Українська РСР, СРСР — 19 грудня 2020[джерело не вказане 759 днів] , Тернопіль[джерело не вказане 759 днів] , Україна) — радянська й українська науковиця в галузі медицини, лікарка, педагог.
Біографія
Народилася 6 грудня 1935 року у сім'ї військового у місті Чернігів.[джерело не вказане 759 днів] По завершенню Другої світової війни сім'я переїхала до Тернополя.[джерело не вказане 759 днів]
Навчалася у середній школі №4 міста Тернополя.[джерело не вказане 736 днів] По закінченню школи вступила до Київського медичного інституту, на третьому курсі із сімейних обставин переведена до Харківського медичного університету. У 1959 році здобула диплом з відзнакою за спеціальністю «лікувальна справа».[1][джерело не вказане 759 днів]
По завершенню навчання була призначена на посаду лікаря відділу соціального захисту Київського району міста Харкова. У 1960 році переїхала до Тернополя та була призначена на посаду лікаря відділу швидкої допомоги Тернопільської міської лікарні. Згодом переведена до Тернопільської обласної лікарні та призначена на посаду лікаря фізіотерапевтичного відділення. [2]
У 1970 році[джерело не вказане 736 днів] була переведена до Тернопільської обласної клінічної психоневрологічної лікарні, на посаду лікаря новоствореного фізіотерапевтичного відділення, яким керувала упродовж перших чотирьох років.[3][4][5]
Захистила дисертацію та на підставі цього у 1971 році їй присуджено науковий ступінь кандидата медичних наук.[6]
Згодом почала працювати у Тернопільського державному медичному інституті (нині Тернопільський національний медичний університет ім. І. Я. Горбачевського), де працювала понад 30 років. Проводила наукову роботу у складі кафедр факультетської терапії, пізніше кафедри кардіології факультету післядипломної освіти, а згодом кафедри терапії факультету післядипломної освіти.[1]
У 1998 розпочала приватну медичну практику, а її спеціалізований приватний кабінет став одним з перших медичних закладів недержавної форми власності у регіоні.[джерело не вказане 759 днів] Невдовзі почала працювати викладачем Тернопільського медичного коледжу, до виходу на пенсію у 2019 році.[2]
Померла 19 грудня 2020 та похована на Тернопільському міському кладовищі.[джерело не вказане 759 днів]
Нагороджена медаллю «Ветеран праці», рішенням виконкому Тернопільського обласної ради народних депутатів від 30 листопада 1983 року. [джерело не вказане 736 днів]
Сім’я
Чоловік — Блінов Євген Миколайович, радянський інженер. Син — Блінов Дмитро Євгенович, інженер.[джерело не вказане 759 днів]
Дочка — Самогальська Олена Євгенівна, українська вчена у галузі медицини, лікар-гастроентеролог.[2]
Наукова діяльність
Стала автором і співавтором понад 90 наукових праць.[джерело не вказане 759 днів].
Проводила дослідження у галузі неврології, зокрема вивчала застосування методів фізіотерапії при нервових хворобах.
Захистила наукову дисертацію на тему: «Андрогенна і глюкокортикоїдна функції наднирників у хворих попереково-кр��жовим радикулітом» під керівництвом професора Іщенка Михайла Михайловича.[5][6]
У співавторстві з Рудиком Борисом Івановичем та Ковтун Євгенією Володимирівною винайшла спосіб лікування аутоімунних поліартритів із застосуванням електротерапії. Згідно з описом винаходу спосіб відрізняється тим, що з метою скорочення термінів лікування та зменшення ускладнень, вводять 0,05-0,08 г циклофосфану і 1,0-1,6 г диметилсульфоксиду електрофорезом з позитивного полюса. У проведених клінічних дослідженнях встановлено, що при даному методі лікування порівняно з контрольною групою біль і скутість у суглобах проходять на 3-4 дні раніше, амплітуда рухів у них збільшується на 10-20°, суглоб зменшується в об'ємі на 1-1,5 см. [7]
У 80-х змінила коло наукових інтересів — вивчала кардіологію та внутрішні хвороби.[1][8]
Проводила лекції, зокрема була лекторкою товариства «Знання»[1].
Примітки
- ↑ а б в г ШИБАЛИНЧУК, Галина, ред. (08.12.2020). Ювіляри грудня – Газета "Медична академія" (PDF) (укр.). Видавництво «Укрмедкнига». Процитовано 29 грудня 2022.
- ↑ а б в ХМІЛЯР, Лідія (13 березня 2019). Тернопільський лікар Олена Самогальська: "Моє професійне кредо - робити добро, допомагати людям". Новинний портал «ПОГЛЯД» (укр.). Процитовано 30 листопада 2022.
- ↑ Фізіотерапевтичне відділення – Комунальне некомерційне підприємство "Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня" Тернопільської обласної ради (укр.). Процитовано 30 листопада 2022.
- ↑ Лукащук, Лариса (14.05.2009). Фізіотерапія допомагає хворим (PDF). Газета «Медична Академія».
- ↑ а б Кафедра неврології - Історія кафедри. npn.tdmu.edu.ua (укр.). Процитовано 1 грудня 2022.
- ↑ а б Блінова Н. Г. Андрогенна і глюкокортикоїдна функції наднирників у хворих попереково-крижовим радикулітом : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. мед. наук : спец. 14.762 нервові хвороби / Блінова Ніна Григорівна – Івано-Франківськ, 1972.
- ↑ Espacenet – search results. worldwide.espacenet.com. Процитовано 22 грудня 2022.
- ↑ Кафедра терапії та сімейної медицини факультету післядипломної освіти - Історія кафедри. fm.tdmu.edu.ua (укр.). Процитовано 30 листопада 2022.