Вікіпедія

Історія Башкортостану: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[очікує на перевірку][очікує на перевірку]
← Попереднє редагування
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Виправлено джерел: 2; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.9.5
АтаБот (обговорення | внесок)
Боти
142 032 редагування
м check wiki 85 та інше за допомогою AWB
 
Рядок 7:
Старо-Тукмалінське місцезнаходження раннього палеоліту було відкрито в 1955 році.<ref>''Сериков Ю. Б.'' [https://cyberleninka.ru/article/n/sledy-rannego-paleolita-na-territorii-srednego-zauralya Следы раннего палеолита на территории Среднего Зауралья] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20201021231523/https://cyberleninka.ru/article/n/sledy-rannego-paleolita-na-territorii-srednego-zauralya |date=21 жовтня 2020 }} // Вестник археологии, антропологии и этнографии, 2015 №&nbsp;4 (31)</ref> Найдавнішою пам'яткою періоду раннього та середнього [[палеоліт]]у, виявленою на території сучасного [[Башкортостан]]у, є стоянка Урта-Тубі біля озера [[Карабаликти]] в [[Зауралля|Заураллі]], де були виявлені різні предмети, які колись використовували стародавні люди: ручні гостроконечники, рубила, різні вироби з місцевих порід каменю. Територія [[Південний Урал|Південного Уралу]] характеризувалася великою кількістю рослинності, худоби та кам'яної сировини, і приваблювала людей з різних районів (в тому числі досить віддалених).
 
[[Нижній палеоліт]] на території Південного Уралу представлений двома культурними традиціями: більш архаїчний к''изил-яровський тип'' і ''каришкінскій тип''. Для каришкінского типу прямим культурним аналогом є пам'ятники з [[тейяк]]сько індустрією у Франції (стоянка в печері ''Baume Bonne'' в Провансі)<ref>''Котов В. Г.'' [https://cyberleninka.ru/article/n/stoyanka-masterskaya-karyshkino-11-novyy-pamyatnik-nizhnego-paleolita-na-yuzhnom-urale Стоянка-мастерская Карышкино-11 новый памятник нижнего палеолита на Южном Урале] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200713081158/https://cyberleninka.ru/article/n/stoyanka-masterskaya-karyshkino-11-novyy-pamyatnik-nizhnego-paleolita-na-yuzhnom-urale |date=13 липня 2020 }} // Вестник Пермского университета. Выпуск №&nbsp;1 (28) / 2015</ref> . Наявність паралелей в техніко-тіпоологіческой характеристиці колекції з пізніх етапів стоянки-майстерні Кизил-Яр 2 і матеріалів ряду кавказьких і аравійських стоянок (Кудара I, Кудара III і Цона в Південній Осетії, Мешхед III в Південній Аравії) свідчить про просування носіїв ашельско�� індустрії в епоху середнього [[плейстоцен]]у з території Кавказу на Південний Урал<ref>''Котов В. Г.'' [https://cyberleninka.ru/article/n/nizhnepaleoliticheskaya-stoyanka-masterskaya-kyzyl-yar-2-v-yuzhnom-zauralie Нижнепалеолитическая стоянка-мастерская Кызыл-Яр 2 в Южном Зауралье] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20210414173737/https://cyberleninka.ru/article/n/nizhnepaleoliticheskaya-stoyanka-masterskaya-kyzyl-yar-2-v-yuzhnom-zauralie |date=14 квітня 2021 }} // Вестник Пермского университета. Выпуск №&nbsp;1 (21) / 2013</ref> .
 
Імовірно 50—40 тисяч років тому в печері Іманай, розташованій в однойменній балці на території [[Башкирія (національний парк)|національного парку «Башкирія»]], жили люди. Про це свідчить знахідка черепа малого печерного ведмедя зі слідами ушкодження, нанесеного кам'яним знаряддям. Також були знайдені знаряддя давніх людей, кістки [[Лев печерний|печерних левів]], їжатця, червоного вовка та інших тварин. На березі Нугушського водосховища знайдена найбільша на Уралі палеолітична стоянка.<ref>{{Cite web |url=https://www.ipae.uran.ru/article/Gimranov_08_2015 |title=В пещере Иманай на Южном Урале обнаружено массовое скопление костей гигантских хищников эпохи последнего оледенения: пещерных львов и медведей, а также кости других животных, палеолитические орудия |accessdate=21 травня 2020 |archive-date=2 грудня 2020 |archive-url=https://web.archive.org/web/20201202183815/https://ipae.uran.ru/article/Gimranov_08_2015 }}</ref>
Рядок 34:
 
== У складі Золотої Орди і постординських держав ==
З 1220 до 1234 рік башкири безперервно воювали з монголами, фактично, стримуючи натиск монгольської навали на захід. Башкири неодноразово перемагали у битвах, і врешті решт, уклали договір про дружбу і союз. Монгольсько-башкирська війна тривала 14 років (тоді як похід через Русь зайняв тільки 3 роки).<ref>''[[Гумилёв, Лев Николаевич|Гумилёв Л. Н.]]'' «Древняя Русь и Великая степь». гл. 165. «То же на уровне массы»</ref> В [[Таємна історія монголів|«Таємній історії монголів»]], башкири перераховані серед народів які чинили найбільший опір татаро-монголам.<ref> 
</ref>
 
В XIII—XIV століттях вся територія розселення башкирів перебувала в складі [[Золота Орда|Золотої Орди]]. Башкири отримали право [[Бей (титул)|бейства]], тобто фактично територіальну автономію у складі [[Монгольська імперія|імперії монголів]]. В правовій ієрархії монгольської держави башкири займали привілейоване становище і зберегли власну родоплемінну систему і управління.<ref name="Mazhitov">''[[Мажитов, Нияз Абдулхакович|Мажитов Н. А.]], Султанова А. Н.'' История Башкортостана с древнейших времен до XVI в. Уфа, 1994.</ref>
[[Файл:Турахан.jpg|міні|200x200пкс| [[Мавзолей Тура-хана]] ]]
З часів утворення Золотої Орди в [[1243|1243 році]] і аж до [[1391|1391 року]], тобто протягом періоду тривалістю в півтора століття, на території [[Башкортостан (історичний)|історичного Башкортостану]] функціонували два «іля»&nbsp;— Башкирський і Табинський, керовані своїми князями&nbsp;— беями.<ref name="Zaripov">''Зарипов А. Б.'' Об истории башкирской государственности. 2007.</ref>
Рядок 43 ⟶ 42:
В червні 1391 року на річці [[Кондурча]] відбулася «Битва народів». В цій битві зіткнулися армії двох світових держав того часу: хана Золотої Орди [[Тохтамиш]]а та еміра Самарканда [[Тимур|Тимура (Тамерлана)]]. Битва закінчилася поразкою золотоординців, руйнуванням багатьох міст і поклала кінець Золотій Орді.<ref>{{Cite web |url=http://i-gagin.ru/content_art-19.html |title=Битва на реке Кондурче 1391 года |accessdate=21 травня 2020 |archive-date=29 січня 2020 |archive-url=https://web.archive.org/web/20200129175410/http://i-gagin.ru/content_art-19.html }}</ref>
 
Після розпаду Золотої Орди башкири перебували в складі [[Ногайська орда|Ногайської орди]], [[Казанське ханство|Казанського]] і [[Сибірське ханство|Сибірського]] ханств.<ref>''[[Рычков, Пётр Иванович|Рычков П. И.]]'' Топография Оренбургская. Ч. I, СПб., 1762, С.84.</ref>
 
== У складі Росії ==
 
=== Приєднання Башкортостану до Московії ===
[[Файл:Монумент_Дружбы.jpg|ліворуч|міні|240x240пкс| «Монумент Дружби» в Уфі ]]
З другої половини XVI і до початку XIX століття башкири займали землі від лівого берега [[Волга|Волги]] на південному заході до верхів'їв [[Тобол (річка)|Тоболу]] на сході, від річки [[Силва (річка)|Силви]] на півночі до середньої течії річки [[Урал (річка)|Урал]] на півдні.<ref>История Башкортостана с древнейших времен до наших дней: В 2 т. / И.&nbsp;Г.&nbsp;Акманов, {{Nobr|[[Кулбахтин, Назир Мурзабаевич|Н. М. Кулбахтин]]}}, А.&nbsp;З.&nbsp;Асфандияров, и др.; Под ред. И.&nbsp;Г.&nbsp;Акманова. Т.1. История Башкортостана с древнейших времен до конца XIX в.&nbsp;— Уфа: Китап, 2004.&nbsp;— 488 с.: ил.&nbsp;— С. 111.</ref>
 
До [[1557|1557 року]] відбулося добровільне входження більшої частини сучасного Башкортостану до складу [[Московське царство|Московського царства]]. Після падіння Казані [[Іван IV Грозний]] звернувся до башкирів із закликом добровільно увійти до складу Московської держави.
Рядок 60 ⟶ 59:
 
=== Башкирські повстання ===
За життя [[Іван IV Грозний|Івана Грозного]] умов угоди все ж дотримувалися, і він, попри свою жорстокість, в пам'яті башкирського народу залишився як добрий, «білий цар» ({{Lang-ba|аҡбатша}} <span lang="ba" style="font-style:italic;">аҡбатша).</span> З приходом до влади династії [[Романови]]х в XVII столітті, політика царизму в Башкирії відразу ж стала мінятися на гірше. На словах влада запевняла башкирів у своїй вірності умовам угоди, на ділі&nbsp;— встали на шлях їх порушення. Це проявилось, в першу чергу, в розкраданні вотчинних башкирських земель і в будівництві на них застав, в'язниць, слобод, християнських монастирів, ліній. Бачучи масове розкрадання своїх земель, порушення споконвічних прав і свобод, башкири повставали в 1645, 1662—1664, 1681—1684, 1704—11/25 роках. Царський уряд був змушений задовольнити чимало вимог повсталих. Після [[Башкирське повстання (1662-1664)|башкирського повстання 1662—1664 років]] уряд ще раз офіційно підтвердив вотчинне право башкирів на землю, а під час повстання 1681—1684 років&nbsp;— свободу віросповідання ісламу.
 
Після повстання 1704—1711 років (посольство від башкирів знову присягнуло на вірність імператору лише в 1725 році) уряд знову підтвердив вотчинні права і особливий статус башкирів, а також провів судовий процес, який закінчився засудженням деяких чиновників за перевищення повноважень, оскільки вони вимагали від башкирів податків не передбачених законодавством, що і послугувало одним з приводів до повстання. В ході повстань башкирські загони досягли [[Самара (місто)|Самари]], [[Саратов]]а, [[Астрахань|Астрахані]], [[Кіров (Кіровська область)|Вятки]], [[Тобольськ]]а, [[Казань|Казані]] і гір [[Кавказ]]у. Людські та матеріальні втрати були величезні.
[[Файл:Salavat_memorial.JPG|ліворуч|міні|189x189пкс| [[Пам'ятник Салавату Юлаєву (Уфа)|Пам'ятник Салавату Юлаєву в Уфі]] |посилання=Special: FilePath/Salavat_memorial.JPG]]
Найважчим по втратах для самих башкирібуло є [[Башкирське повстання (1735—1740)|повстання 1735—1740 років]]. Під час повстання був обраний хан Султан-Гірей (Карасакал). Після жорстокого придушення, багато вотчинних земель башкирів були забрані і передані [[Мішари|мішарам]].<ref name="keppen">''Кеппен П. И.'' Хронологическій указатель матеріаловъ для исторіи инородцевъ Европейской Россіи. 1862.</ref> За підрахунками американського історика Алтона Стюарта Доннеллі, з башкирів загинув кожен четвертий чоловік.
 
Рядок 77 ⟶ 76:
 
=== Адміністративний поділ в XVI—XIX&nbsp;ст. ===
Територія [[Башкортостан (історичний)|Башкортостану]] в XVI—XVII століттях позначалася як Уфимський повіт або Башкирія,<ref name="autogenerated1">''[[Рычков, Пётр Иванович|Рычков П. И.]]'' Топография Оренбургская. СПб., 1762.</ref> яка складалася з наступних адміністративних одиниць: Казанська дорога, Ногайська дорога, Осінська дорога та Сибірська дорога.
[[Файл:Ufimskie_Darugi.jpg|праворуч|міні|180x180пкс| Карта: «Поділ Уфимської провінції і Башкирії на даруги», Ландскарти Оренбурзької губернії Красильникова, 1755 рік |посилання=Special: FilePath/Ufimskie_Darugi.jpg]]
Дорога або даруга в цьому випадку розглядається як різновид господарського землеустрою на той період. Кожна дорога управлялася старшиною. Дороги складалися з родоплемінних волостей, які, своєю чергою, поділялися на роди (аймаки або тюби).<ref>{{Cite web |url=http://www.hrono.ru/land/russ/nogay_doroga.html |title=Ногайская дорога |accessdate=21 травня 2020 |archive-date=25 лютого 2020 |archive-url=https://web.archive.org/web/20200225132621/http://hrono.ru/land/russ/nogay_doroga.html }}</ref>
 
Рядок 129 ⟶ 128:
 
=== Друга світова війна ===
[[Файл:Shaimuratov.jpg|міні|223x223пкс| Генерал-майор, командир [[112-та Башкирська кавалерійська дивізія (СРСР)|112-ї Башкирської кавалерійської дивізії]] Мінігалі Шаймуратов |посилання=Special: FilePath/Shaimuratov.jpg]]
У період з 1939 до 1945 року з Башкирської АРСР до лав Збройних Сил СРСР був призвані і мобілізовані понад 700 тисяч осіб.<ref>{{Cite web |url=http://www.vatandash.ru/index.php?article=1634 |title=''Бикмеев Михаил.'' Вклад Башкирской АССР в развитие военно-морского флота страны в годы великой отечественной войны//«Ватандаш», 2008. № 5 |accessdate=21 травня 2020 |archive-date=10 лютого 2015 |archive-url=https://web.archive.org/web/20150210143418/http://vatandash.ru/index.php?article=1634 }}</ref>
 
Рядок 139 ⟶ 138:
 
== Башкирська РСР&nbsp;— Башкортостан ==
11 жовтня 1990 року Верховною Радою республіки була проголошена [[Декларація про державний суверенітет Башкортостану|Декларація про державний суверенітет]]. Створення ГКЧП було зустрінуте нейтрально: тільки 21 серпня 1991 республіканські газети опублікували «Звернення до радянського народу» та інші документи ГКЧП.<ref name="autogenerated2">{{Cite web|url=http://rihll.ru/library/256-rssrsres-rrsryeressryerrr-rrsrrr-rrr-7.html|title=История башкирского народа. Том 7 » Институт истории, языка и литературы Уфимского научного центра РАН|accessdate=2015-06-07|archiveurl=https://web.archive.org/web/20141006185817/http://rihll.ru/library/256-rssrsres-rrsryeressryerrr-rrsrrr-rrr-7.html|archivedate=2014-10-06|deadlink=yes}} {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20141006185817/http://rihll.ru/library/256-rssrsres-rrsryeressryerrr-rrsrrr-rrr-7.html |date=2014-10-06 }}</ref> Газета «Ленінець» помістила також матеріали, в яких Президент Росії Борис Єльцин закликав народ вийти на мітинги на захист демократії. Керівництво Верховної Ради і Ради міністрів республіки в дні ГКЧП знаходилося в Москві. Населення продовжувало жити і працювати спокійно. Лише 23 серпня демократи в Уфі провели мітинг з осудом дій ГКЧП, керівників республіки і керівників ряду засобів масової інформації, які ігнорували рішення і дії керівництва Росії.
 
== Республіка Башкортостан ==
Рядок 175 ⟶ 174:
* История Башкортостана с древнейших времен до 60-х годов XIX века. // Под ред. [[Усманов, Хамза Фатыхович|Х.&nbsp;Ф.&nbsp;Усманова]].&nbsp;— Уфа: Китап, 1991.&nbsp;— 520 с.
* {{Книга|автор=[[Кузеев, Раиль Гумерович|Кузеев Р. Г.]]|Заголовок=Происхождение башкирского народа. Этнический состав, история расселения|відповідальний=|місце=М.|видавництво=Наука|рік=1974|сторінок=571|серія=|isbn=|тираж=}} {{Wayback|url=http://rihll.ru/library/190-rg-kuzeev-proishozhdenie-bashkirskogo-naroda-etnicheskiy-sostav-istoriya-rasseleniya.html|date=20181228213154}}
* {{Книга|автор=[[Кульшарипов Марат Махмутович|Кульшарипов М. М.]]|Заголовок=История Башкортостана: ХХ в. Учебник для 9 кл|відповідальний=|місце=Уфа|видавництво=Китап|рік=2005|сторінок=248|сторінки=|isbn=5-295-03552-2}}
* {{Книга|автор=[[Мажитов, Нияз Абдулхакович|Мажитов Н. А.]], [[Султанова, Альфия Ниязовна|Султанова А. Н.]]|Заголовок=История Башкортостана с древнейших времен до XVI в|відповідальний=|місце=Уфа|видавництво=Китап|рік=1994|сторінок=|сторінки=|isbn=}}
* {{Книга|автор=[[Мажитов, Нияз Абдулхакович|Мажитов Н. А.]], [[Султанова, Альфия Ниязовна|Султанова А. Н.]]|Заголовок=История Башкортостана. Древность. Средневековье|відповідальний=|місце=Уфа|видавництво=Китап|рік=2010|сторінок=496|сторінки=|isbn=978-5-295-05078-7}}
Рядок 183 ⟶ 182:
* {{Книга|автор=[[Юсупов, Юлдаш Мухамматович|Юсупов Ю. М.]]|Заголовок=История Башкортостана XV—XVI вв. (социально-политический аспект)|відповідальний=|місце=Уфа|видавництво=Гилем|рік=2009|сторінок=192|сторінки=|isbn=978-5-7501-1014-8}}
{{Refend}}
[[Категорія:Історія Башкортостану]]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Історія_Башкортостану