Так, сьогодні особливий день - я хвалюся подарунками. Подарунок для мене я вже показала в попередній публікації, черга - показати мій подарунок коханому.
Так склалося, що він же виявився й подарунком на його уродини (що були наприкінці грудня)... що поробиш? коли вийшло його "спіймати", тоді й вітаю =)
Памятаєте, Тут я хвалилася закінченням вишивання? Ось то й була майбутня сорочка для Мана.
Ну... не зовсім панські, і не зовсім забаганки -)
Звичайні такі прикраси українських дівчат і жінок, що носились ними в Україні якихось 100 років тому. Про ці прикраси багато є інфи в Неті, не стану тут її передруковувати, прогуляйтеся самі (там є багато цікавого).
Як й рушники, вишиті сорочки, скатертини, таки прикраси передавалися в родинах з покоління в покоління.
Коли я гостро стала ідентифікувати себе з Україною (десь з 2005 р.), я попервах дуже журилася, що за визначенням не маю такої собі скрині з "багатствами" - родових рушників, сорочок з історією... а потім ще узнала про цей елемент етнічного костюма українки.
Але ж чого журитися? Не має? - то треба створити ту скриню! А то діточки колись спитають =)
Рушників та сорочок там вже є декілька. Навіть одну лляну крайку сама створила. Справа за прикрасами!
Багато милувалася давніми світлинами прикрас, музейних експонатів, надихалася роботами Роксоляни Шимчук, моніторила "ринок" коралів в Україні, їхні види, походження та різноманітність (а також вартість((
Хотілося собі таки прикраси, щоб дійсно стали варті тієї "скрині", що створюю для передавання наступним поколінням (доньці, сину, майбутнім онукам).
Отже, було зібрано все срібло (що роками нами не носилось, набридло або зламалось),
було обрано декілька файних монет зі власної колекції та були придбані 3 низки індійських круглих коралів (D 0,8 мм і 1,0 мм),
від ювеліра додались камінці (темно-зелений опал та крупні фіанити).
.jpg)
Ревізія серед моїх публікацій в блозі несподівано виявила, що я якось забула показати вам свою першу вишиванку.
Зараз на сайті: 
